26 лютого 2014 року Справа № 146101/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Луки Х.М.,
представників сторін Радчука О.І., Януль О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Волиньвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Волиньвантажтранс» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року у справі за позовом Державного підприємства «Волиньвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Волиньвантажтранс» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
встановив:
Державне підприємство «Волиньвугілля» (далі -ДП «Волиньвугілля») звернулося до суду з адміністративнним позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби (далі - Нововолинська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000112201 та № 0000102201 від 15.05.2012 року.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 року в задоволенні позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що Нововолинською ОДПІ доведені порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, безпідставне віднесення до валових витрат та податкового кредиту витрат за первинними документами, які не підтверджують реального вчинення господарських операцій із контрагентами.
Позивач, не погодившись із вказаною постановою, подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що висновки податкового органу про нікчемність укладених угод не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами; правомірність та реальність укладених договорів позивача з його контрагентами підтверджується належними первинними документами, які відповідають вимогам, передбаченим законодавством.
Під час апеляційного розгляду представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені, а представник Нововолинської ОДПІ заперечила проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Волиньвугілля» з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з ТзОВ «Маст-Опт», ПП «Захід-Торг», ПП «Децимус», ПП «Мрія-Дім», ПП «Велес-ЛВ», проведеної Нововолинською ОДПІ за період з 01.01.2010 року по квітень 2012 року на виконання постанови старшого слідчого відділу податкової міліції СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові у зв'язку із розслідуванням кримінальної справи за ознаками вчинення фіктивного підприємництва, складений акт № 195/13/22/32365965 від 24.04.2012 року.
В акті зазначено про порушення позивачем вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст.4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 22, ст. 23, ст.. 134, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на прибуток на загальну суму 91234,00 гривень та пп. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, п.4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 185.1 ст. 185, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6355,00 гривень.
До таких висновків податковий орган дійшов на підставі того, що під час перевірки встановлено відсутність можливостей з боку постачальників ПП «Захід-торг», ПП «Децимус», ТзОВ «Маст-опт», ПП «Велес-ЛВ» та ПП «Мрія-Дім» виконати господарські операції у зв'язку із відсутністю у них трудових ресурсів, основних засобів, виробничого та торгового обладнання, а ДП «Волиньвугілля» не надано доказів фізичного переміщення товару на виконання укладених договорів, тобто господарські операції із контрагентами не спричинили реального настання правових наслідків та носять безтоварний характер, а виписані первинні документи не можуть бути підставою для формування сум податкового кредиту та впливати на від'ємне значення податку на прибуток підприємств через формування валових витрат.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від № 0000112201 та № 0000102201 від 15.05.2012 року, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.
До 2011 року правила оподаткування ПДВ, в тому числі формування та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, визначалися Законом України «Про податок на додану вартість» ( далі - Закон №168/97-ВР ), а з 01.01.2011 року - Податковим кодексом України.
Згідно п.п. 1.7, 7.4, 7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. З 2011 року аналогічні норми закріплені у Податковому кодексі України.
При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість і підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону господарська діяльність - це є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як встановлено судом першої інстанції, ВП «Волиньвантажтранс» ДП «Волиньвугілля» було укладено ряд договорів купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. Факт проведення розрахунків між позивачем та ПП «Захід-Торг», ПП «Децимус», ПП «Мрія-Дім», ПП «Велес-ЛВ» підтверджується платіжними дорученнями, а розрахунки між позивачем як покупцем та ПП «Маст-Опт» були проведені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 36428,64 гривень.
Однак, позивачем для перевірки не надано належно оформлених документів на фактичність здійснення господарських операцій, а саме в представлених до перевірки ДП «Волиньвугілля» документах відсутні акти приймання-передачі, акти на списання пального, що не дало можливості встановити хто, яким транспортом, за чий рахунок здійснював транспортування даних товарно-матеріальних цінностей.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168 704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлений; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи всі необхідні документи в підтвердження реальності господарської операції в наявності не були, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави вважати податковий кредит з врахуванням податку на додану вартість сформованим належним чином відсутні.
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та його контрагентами - ПП «Захід-торг», ПП «Децимус», ТзОВ «Маст-опт», ПП «Велес-ЛВ» та ПП «Мрія-Дім» з урахуванням відсутності у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції, а саме відсутності трудових ресурсів, виробничого та торгового обладнання тощо, а також відсутності належним чином оформлених первинних документів як доказів реального виконання господарської операції.
Не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо наявності у позивача всіх первинних документів, якими підтверджується реальність господарських операцій із контрагентами, оскільки вони спростовуються самим же ДП «Волиньвугілля», яке в уточнюючих розрахунках до декларацій за січень-березень, травень-липень 2011 року самостійно зняло суми податкового кредиту і донарахувало собі штраф за порушення відповідно до п.50-1 ст.50 Податкового кодексу України.
Щодо посилань апелянта на те, що відповідачем не надано доказів про відсутність волевиявлення у сторін при укладенні договорів, то такі обставини не мають значення для вирішення спору про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень, оскільки не були підставою для їх винесення.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України слід залишити постанову суду без змін.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
ухвалив :
Апеляційну скаргу державного підприємства «Волиньвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Волиньвантажтранс» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року у справі № 2а-0370/2006/12 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий Л.П. Іщук
Судді В.П. Дякович
Т.В. Онишкевич
Ухвала в повному обсязі складена 03.03.2014 року