79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"13" березня 2014 р. Справа № 909/957/13
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Малех І. Б.
суддів Гриців В. М.
Якімець Г. Г.
при секретарі судового засідання М. Кришталь
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Мацелюх Г.З.,
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ "Вівад 09", № 283 від 28.11.2013 року
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2013 року
у справі № 909/957/13
за позовом: ТзОВ "Вівад 09", смт. Романів, Житомирська область
до відповідача: Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ
про: стягнення 16 337,66 грн. заборгованості, із них: 14 780,85 грн. основного боргу, 44,31 грн. інфляційні витрати, 413,05 грн. проценти за користування чужими коштами, 1 099,45 грн. пені
рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2013 року у справі № 909/957/13, в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівад 09" до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про стягнення 16 337,66 грн. заборгованості, із них: 14 780,85 грн. основного боргу, 44,31 грн. інфляційні витрати, 413,05 грн. проценти за користування чужими коштами, 1 099,45 грн. пені - відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач ТОВ "Вівад 09", подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2013 року у справі № 909/957/13 скасувати та постановити нове рішення, яким позов задоволити. При цьому, апелянт вказує, що він сплатив відповідачу попередню оплату за лісопродукцію на 14 780,85грн. більше, ніж її поставлено. Кількість та сума поставленої відповідачем лісопродукції позивачу підтверджується товарно-транспортними накладними, специфікаціями-накладними та податковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи. Як вказує в своїй апеляційній скарзі позивач, відповідач не відвантажив лісопродукцію на суму 14 780,85грн. і не повернув кошти, а користується безпідставно набутими коштами без будь-яких правових підстав. Позивач звертався до відповідача з претензією №149 від 08.07.13 з вимогою перерахувати суму основного боргу в розмірі 14 780,85грн. За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 44,31 грн. інфляційних витрат. Крім того, за безпідставне збереження грошей позивач нарахував відповідачу 413,05 грн. процентів за користування чужими коштами та відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України 1 099,45 грн. пені - за прострочення виконання зобов'язання. На думку позивача, на сьогоднішній день заборгованість відповідача становить 16 337,66 грн., із них: 14 780,85 грн. основного боргу, 44,31 грн. інфляційні витрати, 413,05 грн. проценти за користування чужими коштами, 1 099,45 грн. пені.
Представником відповідача, в свою чергу було подано відзив, в якому він заперечив доводи апелянта, при цьому просив, суд, залишити рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2013 року у справі № 909/957/13 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому відповідач вказує, що вчинив всі належні дії для виконання свого зобов'язання. А саме звертався до позивача з проханням прибути в лісництво та отримати лісопродукцію, згідно погодженого асортименту.
11.03.2014 року апелянтом скеровано клопотання до канцелярії Львівського апеляційного господарського суду, в якому просить суд розглядати справу без участі представника позивача, повідомляє, що станом на 11.03.2014 року існуюча заборгованість ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" перед ТОВ "Вівад 09" не погашена, свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив доводи апелянта, при цьому наводив доводи аналогічні, викладеним у своєму відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Вівад 09" без задоволення з наступних підстав.
Ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору та інших правочинів.
Приписами ч.1 ст.202, ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України). Як вірно встановив суд, в даному випадку, між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, підтвердженням чого є належним чином оформлені товарно-транспортні накладні, специфікації-накладні на відпуск лісоматеріалів необроблених.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).
Таким чином, товарно-транспортні накладні, за якими позивач поставив, а відповідач отримав товар, є підставою виникнення між сторонами зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).
Приписами ст.689 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця прийняти товар. Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Таким чином, одним із основних обов'язків покупця є прийняття ним товару. Однак у певних випадках, встановлених законом, покупець має право не виконувати цього обов'язку. Частиною 1 зазначеної вище статті встановлено, що покупець може не приймати товар в усіх випадках, коли він має право вимагати заміни товару або відмовитися від договору. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, є необхідними для виконання продавцем обов'язку із передачі товару (надати транспортні засоби або укласти договір перевезення з перевізником, якщо ці обов'язки покладено на покупця, направити свого представника у місцезнаходження продавця, якщо договором передбачена передача товару у цьому місці, оглянути товар, здійснити перевірку його кількості, якості, асортименту і т. п.). Перелік дій покупця із прийняття товару може встановлюватися договором або актом цивільного законодавства. Покупець зобов'язаний прийняти товар у строк, встановлений договором, а якщо договором такий строк не встановлений - у строк, визначений відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України.
В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст.527 Цивільного кодексу України).
Статтею 532 Цивільного кодексу України встановлено місце виконання зобов'язання, а саме: місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання (п.3 ч.1 ).
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, що відповідачем неодноразово пропонувалось позивачу прийняти товар. Більше того, відповідач направляв позивачу листи з пропозицією отримати лісопродукцію, а саме: №986 від 16.10.11, №1041 від 06.11.13.
Як вбачається з листа позивача №237 від 25.10.13р., що ним погоджено дати прибуття автотранспорту до відповідача для фактичного отримання лісопродукції - 28.10.13р. чи 29.10.13р. Крім того, позивач просить відповідача відвантажити лісопродукцію: дуб пиловик 3,2,1 гатунку, діаметром від 36 см., довжина 3-4м. разовою партією не менше ніж 26м.куб.
Відповідач, в листі №1041 від 06.11.13 зазначає, що вартість вказаної позивачем лісопродукції буде становити від 33 600,00грн. до 72 000,00грн., що значно перевищує суму здійсненої проплати та вказує, що у випадку доплати різниці у вартості лісопродукція буде відпущена до 25.11.13р.
В матеріалах справи знаходиться лист (факсограма) від позивача №251 від 11.11.13р. (вх.№17761/13 від 13.11.13р.) в якому вказано, що інформація про відпуск відповідачем лісопродукції до 25.11.13р. є розпливчастою та викликає у позивача сумнів.
В силу ст.613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
В даному випадку мова йдеться саме про належне виконання зобов'язання боржником, тобто виконання, вчинене відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України.
Як вірно встановив суд першої інстанції і з чим погоджується колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, кредитор не вчинив жодних дій, які випливають із суті зобов'язання та звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Тут мова йде про дії кредитора, без вчинення яких боржник об'єктивно не в змозі виконати покладені на нього обов'язки (надання інформації, документів, підготовка завдання для виконання, вчинення дій, спрямованих на прийняття виконання тощо). Загальним наслідком прострочення кредитора є зменшення відповідальності боржника за невиконання зобов'язання (ст. 616 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором, законодавством або звичаями ділового обороту необхідних дій (ст. 612 Цивільного кодексу України). Зокрема боржник не повинен сплачувати проценти по грошовим зобов'язанням (ст. 536 Цивільного кодексу України) за час прострочення кредитора.
Оскільки відповідач не прострочив виконання грошового зобов'язання то у суду відсутні правові підстави для стягнення 44,31грн. інфляційних втрат.413,05 грн. процентів за користування чужими коштами та 1 099,45 грн. пені.
Позивач 08.07.13 р. звернувся до відповідача з претензією №149 про перерахування суми основного боргу в розмірі 14 780,85грн. в строк до 15.08.13р., яку отримано відповідачем 15.07.13 р. Судом встановлено, що позивачем здійснено попередню оплату за товар, що не заперечується позивачем та відповідачем.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння вiдмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу.
В свою чергу, відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений договором строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто обов'язковою передумовою виникнення у покупця права вимагати повернення суми попередньої оплати є одержання продавцем суми попередньої оплати товару та відсутність подальшої передачі товару у встановлений договором строк. Отже, виходячи з положень вказаної норми права, до предмету доказування у даній справі входить встановлення наявності чи відсутності певних юридичних фактів, а саме: підстав виникнення у сторін зобов'язань з купівлі-продажу, зокрема, у відповідача обов'язку поставити товар; здійснення позивачем попередньої оплати; порушення відповідачем відповідного зобов'язання передати відповідний товар; відмови позивача від прийняття товару; пред'явлення вимоги до відповідача щодо повернення попередньої оплати. Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що позивачем зроблено не було.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,
1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівад 09" - відмовити.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2013 року у справі № 909/957/13 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлений 18.03.2014 р.
Головуючий суддя Малех І. Б.
Суддя Гриців В. М.
Суддя Якімець Г. Г.