"12" березня 2014 р.Справа № 921/98/14-г/14
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В. розглянув справу
за позовом Прокурора Бучацького району, вул. Міцкевича, 10, м. Бучач, Тернопільська область, 48400 в інтересах держави в особі: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, в особі Тернопільського відділення Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Кн. Острозького,14, м. Тернопіль
до Фермерського господарства "Пишківці", 48430, с. Пишківці Бучацького району
про стягнення заборгованості в сумі 90 000 грн.
за участю представників сторін:
позивача: Баран В.С., довіреність № 23 від 05.11.13 р.
відповідача: Слобода В.Й., паспорт НОМЕР_1 від 20.09.96 р.
прокурора : Ковальчук О.Р., посвідчення № 001015 від 20.08.12 р.
Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до ст. 81-1 господарського процесуального кодексу України, технічна фіксація (звукозапис) судового засідання не здійснювалася за відсутності відповідних клопотань представників сторін та прокуратури.
Суть справи: До господарського суду Тернопільської області звернувся прокурор Бучацького району в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, в особі Тернопільського відділення Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств із позовом до фермерського господарства "Пишківці" про стягнення заборгованості в сумі 90 000 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, що підтримані прокурором, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення коштів, які були надані йому, як фінансова підтримка фермерському господарству згідно договору № 44 від 24.12.2008р.
З підстав викладених в ухвалі суду від 26.02.2014р., у відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 12.03.2014р.
В процесі розгляду справи в судовому засіданні відповідачем, відповідно до ст.22 ГПК України, подано письмову заяву від 12.03.2014 року про визнання позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Згідно ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина.
В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Враховуючи, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції з реалізації державної політики з підтримки селянських (фермерських) господарств, майно Фонду є Державною власністю, видатки на забезпечення функціонування фонду регіональних відділень здійснюються за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету, а неповернення наданої господарству фінансової допомоги завдає шкоди інтересам держави, прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
24.12.2008р. між Тернопільським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та ФГ "Пишківці" було укладено договір № 44 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству.
За умовами вказаного договору, позивач зобов'язався надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству в сумі 100 000 грн., а відповідач взяв на себе зобов'язання використати фінансову допомогу за цільовим призначенням та повернути її у визначений угодою строк (п. 1 договору).
Підпунктом 3.4.2 угоди № 44 від 24.12.2008р. сторони обумовили, що фермерське господарство зобов'язано повернути кошти Тернопільському відділенню Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств згідно з затвердженим графіком: до 01 грудня 2010 року в сумі 10 000 грн.; до 01 грудня 2011 року в сумі 20 000 грн.; до 01 грудня 2012 року в сумі 30 000 грн.; до 01 грудня 2013 року в сумі 40 000 грн.
Фінансова підтримка (допомога) надається фермерському господарству "Пишківці" терміном до 01.12.2013р. (п.4.1. договору).
У відповідності до п. 7.1, даний правочин набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін, діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки (допомоги) та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених даним договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.
Як випливає з матеріалів справи, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою мають ознаки договору позики, згідно якого в силу ст. 1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до п. 1 укладеного правочину, свої зобов'язання щодо надання кредиту Тернопільське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств виконало, про що свідчить копія платіжного доручення № 387 від 25.12.2008р. про перерахування на рахунок відповідача коштів в сумі 100 000 грн.
Натомість, фермерське господарство позику до 01 грудня 2011 року в сумі 20 000 грн.; до 01 грудня 2012 року в сумі 30 000 грн. та до 01 грудня 2013 року в сумі 40 000 грн., не повернуло.
Доказів на підтвердження протилежного, зокрема погашення боргу станом на час вирішення спору в суді, відповідачем не подано, а судом не здобуто.
Таким чином, станом на час розгляду справи в суді, за відповідачем рахується заборгованість по отриманій фінансовій допомозі у розмірі 90 000 грн., яка і є предметом даного судового розгляду.
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що відповідач позовні вимоги визнав, суд констатує, що відповідач свої договірні зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги (позики) в сумі 90 000 грн. не виконав, а відтак заявлена до стягнення сума заборгованості є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Водночас, згідно приписів ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Зважаючи, що вказані дії господарюючого суб'єкта не суперечать законодавству та не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, заява про визнання позову приймається судом.
Статтею 49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету.
Згідно з п.12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI до осіб, звільнених від сплати судового збору відносяться органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень.
Відповідно до ст. 4 вищевказаного закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Пунктом 2.1 вказаної статті передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080 грн.).
Приймаючи до уваги, що прокурор звернувся до господарського суду 05.02.2014р., судовий збір у розмірі 1 827 грн. покладається на відповідача та стягується у дохід Державного бюджету України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 20, 22, 33, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Пишківці", 48430, с. Пишківці Бучацького району (ідентифікаційний код 25348906) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Кн. Острозького, 14, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14033150) заборгованість в сумі 90 000 (дев'яносто тисяч) грн. 00 коп. на рахунок УДКСУ м. Тернопіль. Код 37977726, банк ГУ ДКСУ в Тернопільській області, МФО 838012, р/р 31230460700002.
3. Стягнути з Фермерського господарства "Пишківці", 48430, с. Пишківці Бучацького району (ідентифікаційний код 25348906) в дохід Державного бюджету України - 1 827 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору на рахунок 31217206783002 у ГУ ДКСУ у Тернопільській області, одержувач УДКСУ м. Тернопіль, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ 37977726, МФО 838012.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.
Суддя О.В. Руденко
Повний текст рішення
складено 20.03.2014р.