"10" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/1163/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.08.2010
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 21.10.2010
у справі № 2-а-2370/10/0270
за позовом Прокурора Калиновського району Вінницької області в інтересах держави в особі Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 2575, 32 грн., -
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.08.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 21.10.2010, позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в доход Державного бюджету України заборгованість зі сплати штрафних санкцій у сумі 2575,32 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм процесуального права: ст. 99, ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час пред'явлення даного позову та вирішення справи судами попередніх інстанцій), вказуючи на пропущення позивачем річного строку звернення до суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
Підставою застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за рішеннями від 22.10.2007 № 0000602306 у сумі 2565 грн. та № 0000612306 в сумі 10,32 грн., слугували висновки перевірки, викладені в акті від 11.10.2007 № 023211542303, про порушення вимог п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2000 № 1776-ІІІ та ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 № 98/96-ВР, що полягали у здійсненні роздрібної торгівлі паливно-мастильними матеріалами без застосування реєстратора розрахункових операцій, без видачі розрахункових документів та без придбання торгового патенту.
У листопаді Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування рішень від 22.10.2007 № 0000602306 та № 0000612306, в задоволенні якого у справі № 16829/07 постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.07.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 21.10.2009, відмовлено повністю.
Задовольняючи позов про стягнення заборгованості за вказаними рішеннями відповідача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що перебіг строку звернення до суду з даним позовом повинен обчислюватися з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження платником податків рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, тобто з 21.10.2009.
Суд касаційної інстанції не може погодитись з вищезазначеною позицією судів та визнати законними оскаржувані судові рішення, оскільки вони ухвалені з порушенням норм процесуального права.
У відповідності до ст. 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 № 98/96-ВР штрафи, передбачені цим Законом, підлягають сплаті порушником у п'ятиденний термін відповідно до законодавства.
Виходячи зі змісту ч.ч. 1, 2, 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позову) адміністративний позов може бути подано для захисту прав, свобод та інтересів особи в межах строку, встановленого цим Кодексом (річний строк), або законами, якими можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. При цьому, якщо не встановлено інше, вказаний строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР та Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 № 98/96-ВР не передбачено зупинення чи продовження строків сплати порушником штрафних (фінансових) санкцій у разі оскарження в судовому порядку рішень податкових органів про накладення таких санкцій, отже, при поданні такого позову необхідно було застосовувати річний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України не було передбачено зупинення річного строку звернення до суду з позовом про стягнення коштів за рішенням суб'єкта владних повноважень у випадку оскарження такого рішення до суду.
З огляду на викладене, оскарження платником податків рішення про визначення йому штрафних (фінансових) санкцій податковим органом не зупиняє перебігу строку звернення до суду, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підстави, що дають податковому органу право на звернення до суду з позовом про стягнення в доход держави коштів - адміністративно-господарських санкцій виникли з дня, коли податковий орган дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, - після сплину визначених в ст. 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР та в ч. 3 ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 № 98/96-ВР строків.
Таким чином, право на звернення до суду з позовом про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у позивача виникло з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення інтересів держави, які полягали у несплаті до бюджету штрафних (фінансових) санкцій, тобто з дня, коли сплинув строк добровільної сплати, а саме, з урахуванням вихідних та святкових днів:
- за рішенням від 22.10.2007 № 0000602306 - з 02.11.2007;
- за рішенням від 22.10.2007 № 0000612306 - з 29.10.2007.
Прокурор Калиновського району Вінницької області в інтересах держави в особі Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області звернувся до суду з позовом про стягнення коштів за вказаними рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій лише 07.06.2010, тобто з пропуском річного строку, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, однак суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом.
Оскільки обставини у справі встановлено повно та правильно, але суди порушили норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову повністю.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 21.10.2010 скасувати.
Прийняти нову постанову.
Відмовити в задоволенні позову повністю.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун