"12" березня 2014 р. м. Київ К/9991/49151/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Бухтіярової І.О. Костенка М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 р.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 р.
у справі № 2а/1570/9985/2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СМ і Ко»
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Регіон», 2) товариство з обмеженою відповідальністю «Стройконсалт Миколаїв»
про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У листопаді 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «СМ і Ко» (далі - позивач, ТОВ «СМ і Ко») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Регіон» (далі - третя особа-1, ТОВ «Альянс-Регіон»), товариство з обмеженою відповідальністю «Стройконсалт Миколаїв» (далі - третя особа-2, ТОВ «Стройконсалт Миколаїв»), в якому просило суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення невиїзної позапланової перевірки ТОВ «СМ і Ко» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Альянс-Регіон», ТОВ «Стройконсалт Миколаїв» за період січень 2011 року та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2011 р. № 0001462350.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 р., адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 29.06.2011 р. № 0001462350; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Відповідач в судове засідання 12.03.2014 р. не з'явився.
Позивач своїм процесуальним правом не скористався, заперечень на касаційну скаргу не надав, у судове засідання 12.03.2014 р. не з'явився.
Представники третіх осіб в судове засідання 12.03.2014 р. не з'явились.
Оскільки сторони в судове засідання 12.03.2014 р. не з'явились, справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за період січень 2011 року, в якій, зокрема, у графі 10.1 задекларовано суму податкового кредиту по операціям з придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою, у розмірі 619 449 грн. З розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до вказаної податкової декларації вбачається, що до складу податкового кредиту за січень 2011 року позивачем, в тому числі віднесені суми податку на додану вартість у розмірі 194 564,67 грн. по операціях з ТОВ «Стройконсалт Миколаїв» та у розмірі 220 224,83 грн. з ТОВ «Альянс-Регіон».
На підставі рішення начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси, оформленого наказом від 30.05.2011 р. № 1710, посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України була проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ «СМ і Ко» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Альянс-Регіон», ТОВ «Стройконсалт Миколаїв» за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р., за результатами якої складено акт від 14.06.2011 р. №3736/23.512 та встановлено порушення позивачем вимог пункту пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за січень 2011 року на 414 789,50 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 29.06.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0001462350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 414 790,50 грн., з яких 414 789,50 грн. сума основного платежу та 1 грн. розмір штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Як вбачається з акту податкової перевірки від 14.06.2011 р. № 3736/23.512, висновки перевіряючого щодо виявлених з боку позивача порушень ґрунтуються, зокрема, на висновках акту перевірки від 16.03.2011 р. № 837/23-100/34566482, складеного ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва за результатами перевірки одного із контрагентів позивача ТОВ «Стройконсалт Миколаїв», відповідно до якого згідно з відомостями податкової звітності зазначеного підприємства у нього відсутні власні необхідні трудові ресурси для здійснення основного виду діяльності, у декларації з податку на прибуток за І квартал та за ІІІ квартал підприємство звітувало лише про валові доходи та витрати, але не про приріст та убуток балансової вартості запасів, не надавалось розрахунків податку з власників транспортних засобів, не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) документів, не встановлено документів, що посвідчують походження товарів, що реалізуються, на підставі чого зроблений висновок про нікчемність угод, укладених ТОВ «Стройконсалт Миколаїв».
Також, виходячи зі змісту акта від 14.06.2011 р. № 3736/23.512, під час проведення перевірки позивача використовувались матеріали невиїзної документальної перевірки ТОВ «Альянс-Регіон», надіслані ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р., а саме акт від 22.03.2011 р. № 2621/8/23-203/1008, яким на підставі відомостей, отриманих з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, встановлено, що підприємство здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а товар по ним не був переданий в порушення статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, тобто, правочини мають ознаки нікчемності.
Разом з тим, про використання первинних документів під час проведення перевірки ТОВ «СМ і Ко» в акті від 14.06.2011 р. № 3736/23.512 перевірки не зазначено.
Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, виходили з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, а висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.
Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).
Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як встановлено підчас судового розгляду та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді позивачем в межах своєї господарської діяльності було укладено ряд правочинів зі своїми контрагентами - ТОВ «Стройконсалт Миколаїв» та ТОВ «Альянс-Регіон», яким передували договори підряду укладені між ТОВ «СМ і Ко» та ТОВ «БІК «Югстрой», ТОВ «Ліберті Л».
Отже, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «СМ і Ко» отримало ліцензію на право впровадження будівельної діяльності серії АВ № 306126 від 22.03.2007 р. №808 строком дії з 23.03.2007 р. по 23.03.2012 р.
12.03.2008 р. позивачем в якості підрядника було укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт № 11-04 з ТОВ «БІК «Югстрой» та управлінням капітального будівництва (генеральний підрядник), предметом якого були роботи, пов'язані з будівництвом об'єкта групи житлових будинків з об'єктами соцкультпобуту та паркінгом по вул. Малиновського, 53-55 у м. Одесі.
Будівництво зазначеного об'єкта підтверджується, зокрема, отриманим дозволом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси на виконання будівельних робіт від 10.08.2007 р. на виконання будівельних робіт з будівництва групи житлових будинків з об'єктами соцкультпобуту та паркінгом по вул. Малиновського, 53-55 відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої за № 900 від 26.12.2006 р., в якому визначена особа, яка проводить будівельні роботи ТОВ «БІК «Югстрой». Термін дії дозволу визначений до 31.12.2010р.
Право проводити відповідні будівельні роботи підтверджено також дозволом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 18.03.2011 р. № 137, наданим управлінню капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ «СМ і Ко».
10.11.2010 р. між ТОВ «Ліберті Л» (замовник) та ТОВ «СМ і Ко» (генпідрядник) було укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт № 11-04, згідно з умовами якого генпідрядник зобов'язується виконати за завданням замовника роботу, зазначену у пункту 1.2. цього Договору, та здати її результат замовнику, а замовник зобов'язується прийняти результат роботи та оплатити її вартість. При цьому з умов договору вбачається, що генпідрядник зобов'язується здійснити у відповідності до проектної документації будівельно-монтажні роботи з будівництва об'єкта, під яким розуміється І черга групи житлових будинків з обєктами соцкультпобуту та паркінгом по вул. Малиновського, 53-55 у м.Одесі. Пунктом 3.3.1 зазначеного договору передбачено право генпідрядника залучати до виконання робіт, передбачених умовами цього договору, третіх осіб (субпідрядників).
Так, з метою виконання зобов'язань за договором № 11-04, 30.11.2010 р. між позивачем (підрядник) та ТОВ «Стройконсалт Миколаїв» (субпідрядник) було укладено договір на виконання будівельних робіт № 2-11/10, відповідно до якого субпідрядник у межах погодженої з підрядником договірної ціни виконує на свій власний ризик власними та залученими силами та способами усі передбачені замовленням будівельні роботи на об'єкті «Група житлових будинків з об'єктами соцкультпобуту та паркінгом, розташований у м. Одеса за адресою вул. Малиновського, 53-55» та здає в обумовлені цим договором строки виконані роботи, усуває недоліки, обумовлені неякісним виконанням робіт.
На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Стройконсалт Миколаїв» були проведені будівельні роботи на зазначеному об'єкті, про що сторонами складені довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою № КБ-3 за січень 2011 року від 28.01.2011 р., акт прийомки виконаних будівельних робіт від 28.01.2011 р. №16 за січень 2011 року щодо будівництва монолітних конструкцій секції № 3а за вказаним об'єктом будівництва, акт прийомки виконаних будівельних робіт від 28.01.2011 р. № 17 за січень 2011 року щодо будівництва монолітних конструкцій підземного паркінгу за вказаним об'єктом будівництва, акт прийомки виконаних будівельних робіт від 28.01.2011 р. № 19 за січень 2011 року щодо облаштування котловану прибудованого підземного паркінгу за вказаним об'єктом будівництва.
На підставі вищевказаних первинних документів ТОВ «Стройконсалт Миколаїв», яке є платником податку на додану вартість, видало позивачеві податкові накладні від 28.01.2011 р. № 16 на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 78 851,50 грн., від 28.01.2011 р. № 17 на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 67 692,17 грн., від 28.01.2011 р. № 19 на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 48 021 грн.
Також, 06.12.2010 р. між позивачем (підрядник) та ТОВ «Альянс-Регіон» (субпідрядник) було укладено договір підряду на виконання будівельних робіт № 6-12/10, відповідно до умов якого субпідрядник у межах погодженої з підрядником договірної ціни виконує на свій власний ризик власними та залученими силами та способами усі передбачені замовленням будівельні роботи на об'єкті «Група житлових будинків з об'єктами соцкультпобуту та паркінгом, розташований у м.Одеса за адресою вул. Малиновського, 53-55» та здає в обумовлені цим договором строки виконані роботи, усуває недоліки, обумовлені неякісним виконанням робіт.
На виконання умов вищевказаного договору контрагентом позивача ТОВ «Альянс-Регіон» були проведені будівельні роботи на зазначеному об'єкті, про що сторонами складені довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3 за січень 2011 року від 28.01.2011 р., акт прийомки виконаних будівельних робіт від 28.01.2011 р. № б/н за січень 2011 року щодо будівництва монолітних конструкцій секції № 1 за вказаним об'єктом будівництва, акт прийомки виконаних будівельних робіт від 28.01.2011 р. № б/н за січень 2011 року щодо будівництва монолітних конструкцій секції № 2 за вказаним об'єктом будівництва, акт прийомки виконаних будівельних робіт від 28.01.2011 р. № б/н за січень 2011 року щодо облаштування стін зовнішніх блоків із блоків легко бетонних товщиною 400 мм., облаштування армованих перемичок у стінах зовнішніх блоків у житловому будинку С2 за вказаним об'єктом будівництва.
На підставі вищевказаних первинних документів контрагентом позивача ТОВ «Альянс-Регіон», яке є платником податку на додану вартість, видало позивачеві податкові накладні від 28.01.2011 р. № 60 на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 99 803 грн., від 28.01.2011 р. № 61 на загальну суму податку на додану вартість 109 226,83 грн., від 28.01.2011 р. № 62 на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 11 195 грн.
Факт оплати виконаних за вищезазначеними договорами робіт підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку № 26009242451, відкритому позивачем в Одеському відділенні ПрАТ «Марфін банк».
Прийняті від субпідрядників будівельні роботи позивач передав замовнику будівництва ТОВ «Ліберті Л »на виконання умов договору від 10.11.2010 р. № 11-04, що підтверджується актами прийомки виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2011 року.
Зазначені документи бухгалтерського та податкового обліку, які складені за результатами проведених операцій не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Таким чином, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують правомірність нарахування податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.
Також, як вбачається з акту перевірки, в якості доказу не підтвердження реальності господарських операцій, є твердження податкового органу про неможливість реального виконання укладених позивачем з ТОВ «Альянс-Регіон», ТОВ «Стройконсалт Миколаїв» правочинів через відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності з посиланням на інформацію отриману від ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя та ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва.
Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у них основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.
Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними у акті податкової перевірки контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення від 29.06.2011 р. № 0001462350, вимоги щодо визнання протиправним та скасування останнього були обґрунтовано задоволені.
Разом з цим, виходячи з того, що вимога позивача щодо визнання протиправними дії податкового органу по проведенню невиїзної позапланової перевірки ТОВ «СМ і Ко» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Альянс-Регіон», ТОВ «Стройконсалт Миколаїв» за період січень 2011 року має загальний неконкретний характер, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні вказаної вимоги позивача.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 р. у справі №2а/1570/9985/2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова
(підпис) М.І. Костенко