"06" березня 2014 р. м. Київ К/9991/21817/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вінниці на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У листопаді 2011 року управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області звернулось до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вінниці, в якому просило визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача включити в акт звірки суми виплаченої щомісячної цільової адресної допомоги, витрати на виплату та доставку пенсій, витрати на виплату пенсії по втраті годувальника за період з березня 2011 року по жовтень 2011 року в розмірі 337929,23 грн, а також стягнути з відповідача суми виплаченої щомісячної цільової адресної допомоги, витрати на виплату та доставку пенсій, витрати на виплату пенсії по втраті годувальника за період з березня 2011 року по жовтень 2011 року в розмірі 337929,23 грн.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року у задоволенні позову управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області задоволено частково. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вінниці на користь позивача суми витрат на виплату пенсії по втраті годувальника за період з березня 2011 року по жовтень 2011 року в розмірі 6936,52 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі представник відповідача просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вінниці задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судового рішення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за період з березня 2011 року по жовтень 2011 року позивачем складено акти щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також суму щомісячної адресної допомоги непрацездатним особам. Проте, відповідач відмовився від включення в акт звірки щомісячної адресної допомоги непрацездатним особам в сумі, що не вистачає до досягнення прожиткового мінімуму та не врахована сума пенсій по втраті годувальника.
Відповідно до вимог статей 21 та 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті, при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з пунктом п'ятим статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підписання актів звірки в судах адміністративної юрисдикції не мають вирішуватись вимоги про підписання цих актів, тому що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання не врегульовує спірних правовідносин, що виникли в цьому випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків має застосовуватися за відсутності спору.
Також вірним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення суми виплаченої щомісячної державної адресної допомоги з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України №265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення» встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. Виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Положеннями пункту 4 «Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» визначено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Отже, виходячи з вищезазначеного порядку, визначено виключний перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування видатків Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України до якого суми виплаченої щомісячної державної адресної допомоги не відносяться.
Разом з тим, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми понесених витрат на виплату пенсії по втраті годувальника, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у разі незгоди відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України підписати акти звірки в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватися вимоги про стягнення витрат.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року необхідно залишити без змін, оскільки вона є законною і обґрунтованою та постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді О.П. Стародуб
І.В. Штульман