"04" березня 2014 р. м. Київ К/9991/20317/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Заїка М.М., Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.06.2011р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2012р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання виплатити витрати на проживання, пов'язані з службовими відрядженнями в сумі 15700 грн. та відшкодування 2000,00 грн. моральної шкоди.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02.06.2011р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2012р., позовні вимоги задоволено частково, визнано неправомірним рішення Міністерства вугільної промисловості України по виплаті витрат на проживання, пов'язаних із службовим відрядженням, та зобов'язано виплатити позивачу витрати на проживання, пов'язані з службовим відрядженням у розмірі 15700,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З такими рішеннями судів не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про державну службу» державним службовцям відшкодовуються витрати на службові відрядження та виплачуються інші компенсації відповідно до законодавства про працю України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
Пунктом 1.6 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон (затв. наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. №59) передбачено, що підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує фактичні витрати відрядженим працівникам на наймання жилого приміщення з розрахунку вартості одного місця у готельному номері за кожну добу такого проживання з урахуванням побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором, телефоном (крім витрат на телефонні переговори) тощо.
Відповідно до Загальних положень зазначеної Інструкції підтверджуючими документами є розрахункові документи відповідно до Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та "Про оподаткування прибутку підприємств".
Судами встановлено, що позивач проходив службу на посаді головного спеціаліста відділу фінансового контролю Департаменту контрольно - ревізійної роботи та боротьби з корупцією Міністерства вугільної промисловості України.
Наказом Міністра вугільної промисловості України від 12.05.2010р. позивача звільнено з займаної посади на посаді пункту першого статті 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією структури центрального апарату Міністерства.
Згідно посвідчень про відрядження, виданих Міністерством вугільної промисловості України, №223 від 16.09.2009р., №10 від 14.01.2009р., № 60 від 25.02.2009р. позивача було відряджено до Волинської області ДП «ПД ш. Нововолинська №10», м. Макіївки ДП «Макіїввугілля», м. Антрацит ДП «Антрацит».
В ході розгляду справи судами встановлено, що витрати, понесені позивачем під час перебування у відрядженнях підтверджені авансовими звітами, до яких додані відповідні чеки, квитки та квитанції. Суми понесених позивачем витрат відповідачем не відшкодована.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем на підтвердження понесених в ході службових відряджень витрат надано належні докази, зокрема квитанції, чеки та квитки, згідно вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. № 59.
З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки відповідачем факт перебування позивача у відрядженнях не заперечується, понесені позивачем витрати підтверджені відповідними розрахунковими документами і такі витрати не були спростовані відповідачем в ході розгляду справи, оскільки Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено можливість надання послуг суб'єктами підприємницької діяльності без застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.06.2011р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2012р. у даній справі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: М.М. Заїка
І.В. Штульман