"06" березня 2014 р. м. Київ К/9991/22842/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про скасування постанови,
встановила:
У жовтні 2011 року управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому звернулось до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області, в якому просило скасувати постанову державного виконавця ВП №28643645 від 04 жовтня 2011 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року, у задоволенні позовних вимог управлінню Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому відмовлено.
У касаційній скарзі представник позивача просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а за справою ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12 вересня 2011 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2-8505/10, виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 20 травня 2011 року про стягнення з управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на користь ОСОБА_2 судового збору в сумі 8,50 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 37 грн, та надано термін для добровільного виконання до 18 вересня 2011 року.
23 вересня 2011 року управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому виконало постанову головного державного виконавця від12 вересня 2011 року.
04 жовтня 2011 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 23,82 грн.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно зі статтею 41 Кодексу адміністративного судочинства України витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Відповідно до частини п'ятої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.
Оскільки, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа свідчить про початок примусового виконання судового рішення, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що самостійне виконання виконавчого листа не може бути підставою для звільнення від витрат на проведення виконавчих дій, а тому оскаржувана постанова про стягнення з управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому витрат на проведення виконавчих дій є правомірною.
Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача, що вимоги державного виконавця було виконано у визначений строк для добровільного виконання, зважаючи на те, що позивачу було надано термін для самостійного виконання до 18 вересня 2011 року, а рішення фактично виконане 23 вересня 2011 року.
В той же час не знаходять підтвердження доводи управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про завищення коштів, витрачених на організацію та проведення виконавчих дій зважаючи на наступне.
Як було правильно встановлено судами попередніх інстанцій, акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 04 жовтня 2011 року відповідає вимогам розрахунку витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, станом на 01 лютого 2011 року та наказу Міністерства юстиції України від 29 грудня 2010 року №33348/5 «Про встановлення розмірів оплати органами державної виконавчої служби за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій є законною та обґрунтованої, а відтак не підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про скасування постанови - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді О.П. Стародуб
І.В. Штульман