"24" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/7954/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2010
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011
у справі № 2-а-3487/10/0270
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2010, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011, в задоволенні адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.08.2010 № 0009791720/0 відмовлено повністю.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилається на порушення судами ст. 92 Конституції України, ст. 13, ст. 14, ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
ДПА у Вінницькій області проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 18.08.2010 № 348/1720/НОМЕР_1, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2010 № 0009791720/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в загальній сумі 5355 грн., в т.ч. 1785 грн. основного платежу та 3570,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 26.08.2010 № 0009791720/0 податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV (далі Закону № 889-ІV), що полягало у застосуванні податкової соціальної пільги до сум нарахованих доходів із заробітної плати фізичним особам без отримання працедавцем заяви платників податку про застосування податкової соціальної пільги. При цьому контролюючий орган вказав, що заяви на застосування соціальної пільги позивачем для проведення перевірки не надані.
Відповідно до п.п. 6.3.2. п. 6.3 ст. 6 Закону № 889-ІV платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій п.п. 6.3.2. п. 6.3 ст. 6 Закону № 889-ІV при вирішенні справи та вважає за правильне погодитися з висновками судів про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що позивачем під час перевірки не були надані заяви платників податку з доходів фізичних осіб до працедавця про застосування податкової соціальної пільги.
Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що ним до позовної заяви було додано 8 заяв про застосування податкової соціальної пільги суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки під час перевірки такі заяви не були надані, що зафіксовано в акті перевірки, а позивач не наводить поважних причин, за яких такі заяви до перевірки не надавались. Тому обставини про ненадання позивачем заяв під час перевірки не можуть бути поставлені під сумнів.
Щодо доводів позивача, викладених в касаційній скарзі, про визначення йому оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податку з доходів найманих працівників, який не входить до переліку податків, зборів, (обов'язкових платежів), затвердженого Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII, суд касаційної інстанції зазначає таке. Податковим органом фактично визначено позивачеві за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в результаті зафіксованого порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV, однак помилково зазначено платіж не як «податок з доходів фізичних осіб», а як «податок з доходів найманих працівників» згідно з кодом, за яким податок з доходів фізичних осіб, які є найманими працівниками, обліковується, що не може бути підставою для визнання протиправним зазначеного податкового повідомлення-рішення.
Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, про те, що суд першої інстанції послався на постанову Тростянецького районного суду від 02.09.2010 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1634 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не набрала законної сили через її оскарження до суду апеляційної інстанції, також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки ця обставина не спростовує факт вчинення позивачем порушення вимог п.п. 6.3.2. п. 6.3 ст. 6 Закону № 889-ІV, що потягнуто прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання.
З огляду на викладене та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2010 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун