Справа №: 123/13236/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Сенько М.Ф.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Шестакова Н. В.
"19" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіШестакової Н.В.
СуддівАдаменко О.Г. Павловської І.Г.
При секретаріЩегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Казенного підприємства «Південекогеоцентр» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку
за апеляційною скаргою Казенного підприємства «Південекогеоцентр» на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18 грудня 2013 року,
У листопаді 2013 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до Казенного підприємства «Південекогеоцентр» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 24.04.2013 року по 15.11.2013 року у сумі 9 911грн. 22коп., посилаючись на те, що при його звільненні з роботи за власним бажанням 19.11.2012 року з ним не проведено розрахунку, у зв'язку із чим він був вимушений звертатися до суду з позовом; рішенням суду першої інстанції на його користь стягнена сума заборгованості і середній заробіток за час затримки розрахунку з 19.11.2012 року по 24.04.2013 року; рішенням суду апеляційної інстанції сума середнього заробітку змінена; оскільки рішення суду про стягнення заборгованості по заробітній платі не виконане, відповідач повинен виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 24.04.2013 року по 15.11.2013 року.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Постановлено: стягнути з Казенного підприємства «Південний еколого-геологічний центр» на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 9 010грн. 20 коп., в решті позову відмовити. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.
В апеляційній скарзі Казенне підприємство «Південекогеоцентр» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову з ухваленням нового рішення про відмову в позові, зазначивши, що затримка розрахунку за спірний період сталася не з вини підприємства, приймаючи до уваги, що арештовані усі розрахункові рахунки підприємства; не закінчився строк виконання судового рішення від 24.04.2013 року про стягнення заборгованості по заробітній платі; після відкриття виконавчого провадження виплата сум заборгованості є прямим обов'язком виконавчої служби; на цей час сума заборгованості списана з розрахунків підприємства.
У письмових запереченнях позивач пояснив, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам і нормам права.
Відповідно до ст.303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, та досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Колегія суддів вважає необхідним вийти за межі доводів апеляційної скарги, приймаючи до уваги те, що предметом спору є обгрунтованість стягнення середнього
2
заробітку за час затримки розрахунку, а також розрахунок суми зазначеного середнього заробітку.
Розглянувши справу, заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Ухвалюючи рішення в оскарженій частині, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість по заробітній платі позивачу на час розгляду справи не виплачена; відсутність коштів на рахунках підприємства не виключає відповідальності роботодавця за затримку розрахунку по заробітній платі; доводи відповідача про те, що розрахунок з відповідачем не проведено через арешт коштів підприємства, не заслуговують на увагу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині обґрунтованості позовних вимог.
За матеріалами справи вбачається, що за наказом директора підприємства №162-к від 19.11.2012року позивач був звільнений з посади провідного геолога по зйомці апарату управління на підставі ст.38 КЗпП України; у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунку при звільненні позивача рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 24.04.2013року на користь позивача стягнено з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 8 509грн. 01коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 16 518грн. 70коп.; рішенням суду апеляційної інстанції від 16.09.2013 року було змінено рішення суду першої інстанції від 24.04.2013 року в частині визначення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку і стягнено на користь позивача 9 530 грн. 19 коп.; відкрито виконавче провадження за рішенням суду апеляційної інстанції; на час розгляду справи за повторним позовом ОСОБА_6 останньому не виплачена заборгованість по заробітній платі, що відповідачем не оспорюється.
За положеннями ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до роз'яснень у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", встановивши при розгляді справі про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Відсутність коштів на рахунках підприємства саме по собі не виключає відповідальності роботодавця за затримку в розрахунку працівника.
Судом першої інстанції правильно встановлені правові підстави для задоволення позову і період, за який підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме з 24.04.2013 року по 15.11.2013 року.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 29 січня 2014 року по цивільній справі за позовом фізичної особи до редакції «Тернопіль вечірній», третя особа Тернопільська міська рада, про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залежить від таких юридично значимих обставин, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, та факту проведення з ним остаточного розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
3
Колегія суддів не вбачає правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності по ст.117 КЗпП України.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем не надано доказів про відсутність вини підприємства у несвоєчасному розрахунку з позивачем.
Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що середньоденна заробітна плата позивача відповідно до довідки підприємства складає 150грн. 17коп. з врахуванням обов'язкових платежів.
При цьому суд першої інстанції не врахував, що визначення середнього заробітку без врахування податків та інших обов'язкових платежів суперечить п. З Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ України № 100 від 08.02.1995 року, відповідно до якого в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення, у тому числі сум відрахування на податки.
Рішенням суду апеляційної інстанції встановлено, що розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 183 грн. 27коп., що є преюдиційним фактом у сенсі ст.61 ЦПК України, тому доказуванню не підлягає.
За таких обставин розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 24.04.2013 року по 15.11.2013 року за 60 днів складає 10 996грн. 20 коп. без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.
На підставі наведеного колегія вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає зміни шляхом збільшення цієї суми до 10 996грн. 20 коп..
Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Казенного підприємства «Південекогеоцентр» задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18 грудня 2013 року змінити в частині визначення суми, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_6, збільшивши суму середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 24.04.2013 року по 15.11.2013 року до 10 996грн. (Десять тисяч дев'ятьсот дев'яносто шість гривень) 20 копійок. Зазначена сума визначена без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Шестакова Н.В. Адаменко О.Г. Павловська І.Г.