Справа №: 122/16493/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Шильнов М.О.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Шестакова Н. В.
"19" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіШестакової Н.В.
СуддівАдаменко О.Г. Павловської І.Г.
При секретаріЩегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 вересня 2013 року,
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16 вересня 2013 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Постановлено: стягнути солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0070/74/074866 від 10.06.2008 року у розмірі 942 138 грн. 74 коп. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, шляхом її реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, початкову ціну встановити на рівні ринкових цін на підставі оцінки, проведеної в межах виконавчого провадження. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що пеня стягнена майже за 4 роки, хоча у сенсі ст.258 ЦПК України підлягає стягненню за один рік; у розрахунках Банку маються розбіжності; розрахунок заборгованості за кредитним договором необхідно перевірити шляхом проведення судової економічної експертизи; судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального і процесуального права.
Особи, які брали участь у справі, про час і місце засідання суду апеляційної інстанції повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до ст.303 ЦПК України, заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, тому станом на 02.04.2013 р. за нею рахується заборгованість у розмірі 117 870,48 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 942 138,74 грн.; у забезпечення виконання зобов'язання між банком та ОСОБА_8 укладено договір поруки, що свідчить про виникнення солідарної відповідальності відповідачів перед Банком; крім того, маються правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Як свідчать матеріали справи, 10 червня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір, на підставі якого відповідачка отримала від Банка кредит на споживчі цілі на загальну суму 88812,5 доларів США зі сплатою 13,5% річних строком до
2
10 червня 2028 року; у забезпечення виконання зобов'язань позичальника 10 червня 2008 року Банком було укладено договір поруки з ОСОБА_8; за умовами п.1.3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й позичальник; 12.06.2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачкою ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки відносно квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу; встановлено порушення умов кредитного договору з боку боржника щодо своєчасної виплати платежів; за розрахунками банку станом на 02.04.2013 року за відповідачкою рахується заборгованість у розмірі 117870,48 доларів США, або 942138,74грн.; зазначена сума складається із заборгованості за кредитом у розмірі 83933,31 доларів США, або 670 878,95грн.; заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 7222,07 доларів США, або 57726,01грн.; пені за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків у розмірі 26 715,10 доларів США, або 213533,79грн.
За положеннями ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У сенсі ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч.1 ст.553 і ч.1 ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст.ст.12,35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачі отримали вимогу про усунення порушень основного зобов'язання.
За ст.33 Закону України «Про іпотеку» встановлена процедура звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури
3
продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачі визнавали, що зобовязання за кредитним договором не виконувалися належним чином, тому мається заборгованість.
Оспорюючи розрахунки Банку, апелянт не надав суду апеляційної інстанції жодного доказу щодо розбіжностей або помилок у визначенні розміру заборгованості за кредитним договором.
За положеннями ст.ст.10,11,60 ЦПК України, якими встановлено принципи змагальності і диспозитивності цивільного процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень, шляхом надання належних і допустимих доказів; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.
Призначення судової економічної експертизи у сенсі ч.2 ст133 ЦПК України є способом забезпечення доказів, який може бути застосований з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу за ініціативою сторін, але відповідачі, будучи належним чином повідомленими про слухання справи в суді апеляційної інстанції, в судове засідання не з'явилися, клопотань про призначення відповідної експертизи не заявляли.
Апеляційна скарга також має загальне посилання на розбіжності у розрахунках Банку, має загальний характер, але незрозуміло, про які розбіжності зазначає апелянт. Крім того, спростування розрахунків Банку можливо із застосуванням спеціальних знань шляхом призначення відповідної експертизи.
За розрахунками Банку пеня нарахована за період з 13 квітня 2010 року по 13 березня 2013 року, що відповідає умовам п.16.7 кредитного договору, за яким до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконання договору, застосовується строк позовної давності у три роки.
Крім того, за ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відносно доводу про порушення норм процесуального права колегія суддів приймає до уваги те, що за змістом апеляційної скарги апелянт не оспорює, що йому було відомо про слухання справи 16.09.2013 року, але вважає порушеною процедуру розгляду справи в заочному порядку.
Колегія суддів не вбачає порушень ст.224 ЦПК України.
Резолютивна частина рішення суду першої інстанції відповідає роз'ясненням в п.42 постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
Приймаючи до уваги відсутність в апеляційній скарзі доводів або посилання на докази, які б спростували висновки суду першої інстанції, не має правових підстав для скасування або зміни рішення суду, яке ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Шестакова Н.В. Адаменко О.Г. Павловська І.Г.