Чернігівської області
м. Чернігів тел./факс: 774-462
просп.Миру,20 тел.:698-166
Іменем України
12 березня 2014 року Справа № 927/170/14
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС",
вул. Лютеранська, 15, літ. А, н/п 17, м. Київ, 01024
(поштова адреса: вул. Саксаганського, 143, м. Київ, 01032)
Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Бурівське",
вул. Леніна, 21, с. Бурівка, Городнянський район, Чернігівська область, 15143
про стягнення 74720,02 грн.
Суддя А.М.Селівон
Від позивача: Мартиненко О.О. - представник, дов. № 130Д-212/2014 від 17.02.2014 р.
Від відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бурівське" про стягнення заборгованості в розмірі 74720,02 грн., а саме: 68420,00 основного боргу, 1227,38 грн. пені, 4789,40 грн. штрафу, 283,24 грн. відсотків річних, а також витрат зі сплати судового збору в сумі 1827,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору про надання послуг № КОЧРГ-6/2013 від 12.06.13 р. відповідачем не виконуються належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 68420,00 грн.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 10.02.14 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 927/170/14, розгляд справи призначено на 25.02.14 р.
Ухвалою суду від 25.02.14 р. розгляд справи відкладався на 12.03.14 р.
В судові засідання 25.02.14 р. та 12.03.14 р. з'явився уповноважений представник позивача.
Уповноважений представник відповідача в судові засідання 25.02.14 р. та 12.03.14 р. не з'явився.
Про дату, час і місце проведення судових засідань відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 1400603050640, 1400603115033.
До початку судового засідання 12.03.14 р. через канцелярію суду представником позивача подано письмове клопотання № 130 юр-302/2014 від 11.03.14 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
Клопотання судом задоволене, документи до матеріалів справи долучені.
Також в клопотанні позивач повідомив суд, що серед документів ТОВ „ДПЗКУ-МТС" відсутні Додатки № 1 та № 2 до Договору про надання послуг № КОЧРГ-6/2013 від 12.06.13 р. Причини відсутності даних актів позивачу встановити не вдалось через звільнення особи, відповідальної за безпосереднє проведення агротехнічних операцій на полях відповідача. Факт доступу с/г техніки позивача до полів відповідача підтверджується актами здачі - приймання робіт (надання послуг).
Також до початку судового засідання 12.03.14 р. від відповідача факсимільним зв'язком надійшло письмове клопотання б/н від 12.03.14 р. про відкладення розгляду справи, яке долучено судом до матеріалів справи.
Як на підставу неможливості забезпечити явку представника СТОВ „Бурівське" в судове засідання відповідач посилається на відрядження представника товариства Пелеха В.В. з 11.03.14 р. по 14.03.14 р. до м. Івано-Франківськ, що підтверджується доданою копією наказу № 5 від 07.03.14 р. про відрядження Пелеха В.В.
Представник позивача в судовому засіданні 12.03.14 р. заперечував щодо задоволення заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, зазначивши, що чергове відкладення за відсутності представника відповідача є затягуванням розгляду справи та свідчить про небажання відповідача виконувати зобов'язання за Договором.
За змістом ст.28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Сторону в господарському процесі, крім керівника підприємства та організації, мають право представляти також адвокат та інші особи, які діють від її імені на підставі довіреності.
Згідно абз.2 п.3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.
Враховуючи нез'явлення представника СТОВ "Бурівське" в судове засідання 25.02.14 р. та 12.03.14 р., а також відсутність доказів неможливості явки в судове засідання іншого представника відповідача та неможливості розгляду справи без його участі, дане клопотання про відкладення розгляду справи розцінюється судом як дії, направлені на свідоме невиправдане затягування судового процесу та зловживання стороною своїми процесуальними правами, що порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Крім того, в попередньому клопотанні про відкладення розгляду справі б/н від 24.02.14р. відповідач, як на підставу заявленого клопотання, посилався на неможливість підготувати та надати в судове засідання всі документи, витребувані ухвалою суду від 10.02.14 р. про порушення провадження у справі. Проте, на час проведення судового розгляду справи 12.03.14 р. документи, витребувані ухвалами суду від 10.02.14 р. та 25.02.14 р. відповідачем суду не надані. Про причини невиконання вимог суду відповідач не повідомив.
Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи у відсутності уповноваженого представника відповідача не заперечував, суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, та на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника СТОВ „Бурівське", виключно за наявними у справі матеріалами.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні 12.03.14 р. підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.
Подане представником позивача 25.02.14 р. письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволено. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.
Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.
Відводу судді представником позивача не заявлено.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
12 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (Позивач у справі, Виконавець за Договором) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Бурівське" (Відповідач у справі, Замовник за Договором) укладений договір про надання послуг № КОЧРГ-6/2013 (далі - Договір).
Згідно п.1.1 Договору Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах даного Договору, на території сільськогосподарських угідь Замовника надати останньому послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на пальному Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
За умовами п.п. 1.2, 1.3 Договору сторони домовилися, що Виконавець надаватиме послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на наведених нижче умовах та в наступних обсягах:
- жито на площі угідь замовника розміром 180 га, вартість послуг за 1 зібраний гектар складає 280,00 грн., в т.ч. ПДВ, загальна вартість наданих послуг 50400,00 грн., в т.ч. ПДВ;
- кукурудза на площі угідь замовника розміром 200 га, вартість послуг за 1 зібраний гектар складає 300,00 грн., в т.ч. ПДВ, загальна вартість наданих послуг 60000,00 грн., в т.ч. ПДВ;
- соняшник на площі угідь замовника розміром 500 га, вартість послуг за 1 зібраний гектар складає 500,00 грн., в т.ч. ПДВ, загальна вартість наданих послуг 90000,00 грн., в т.ч. ПДВ.
Загальний обсяг послуг по збиранню врожаю складає 880 га, загальна вартість наданих послуг 200400,00 грн., в т.ч. ПДВ.
Відповідно до п.3.1 Договору вартість послуг по збиранню врожаю за 1 зібраний гектар визначається в п.1.2 Договору. Вартість послуг за 1 зібраний гектар та/або обсяг надання послуг можуть бути змінені за домовленістю сторін, про що вони укладають відповідну Додаткову угоду. Укладення такої Додаткової угоди є правом, а не обов'язком сторін.
У відповідності до п.7.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання, в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
На виконання умов вищезазначеного Договору позивачем надані відповідачу послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на загальну суму 78420,00 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами та засвідченими печатками сторін актами здачі - приймання робіт (надання послуг), а саме:
- № 7835 від 23.10.13 р. зі збирання с/г культур (соняшник) кількістю 101,00 га по ціні 150,00 грн. без ПДВ, всього на суму 18180,00 грн. з ПДВ;
- № 8440 від 06.11.13 р. зі збирання с/г культур (соняшник) кількістю 127,00 га по ціні 150,00 грн. без ПДВ, всього на суму 22860,00 грн. з ПДВ;
- № 10063 від 13.12.13 р. зі збирання с/г культур: (соняшник) кількістю 191,00 га за ціною 150,00 грн. без ПДВ та (кукурудза) кількістю 10,00 га по ціні 250,00 грн. без ПДВ, всього на суму 37380,00 грн. з ПДВ, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
При цьому, як свідчать надані позивачем акти здачі - приймання робіт (надання послуг), обсяг наданих послуг по збиранню врожаю був змінений сторонами згідно п.3.1 Договору. Відповідна додаткова угода сторонами не укладалась.
Умовами п.4.1.3 Договору визначений обов'язок Замовника щоденно забезпечувати присутність свого представника на полях від початку та до закінчення роботи техніки. При цьому зауваження до якості надання послуг по збиранню врожаю повинні надаватися представнику Виконавця письмово негайно - не пізніше наступного дня. У разі порушення Замовником строку пред'явлення зауважень до якості надання послуг по збиранню врожаю, визначеного даним пунктом - Замовник не має права пред'являти такі зауваження (претензії) до Виконавця та посилатись на них, як на підставу неоплати наданих послуг.
Факт отримання та обсяг наданих позивачем послуг зі збирання врожаю сільськогосподарських культур за вказаними актами здачі - приймання робіт (надання послуг) відповідачем не заперечувався.
Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів виконання робіт до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ТОВ "ДПЗКУ-МТС" умов Договору з боку відповідача відсутні.
Як вбачається із наданих позивачем актів здачі - приймання робіт (надання послуг) по збиранню врожаю сільськогосподарських культур, а також підтверджено представником позивача в судовому засіданні, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт відсутні.
Отже, відповідачем не надано суду доказів наявності письмових зауважень щодо якості надання послуг по збиранню врожаю та опротестування вищевказаних актів здачі - приймання робіт (наданих послуг), тому суд доходить висновку, що вказані акти здачі - приймання робіт (надання послуг) є такими, що підлягають оплаті.
За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з надання послуг по збиранню врожаю сільськогосподарських культур, обумовлених Договором про надання послуг № КОЧРГ-6/2013 від 12.06.13 р., а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт без будь - яких зауважень.
Відповідно до п.3.3. Договору загальна вартість наданих послуг (сума до сплати Замовником) обчислюється виходячи з актів передачі - приймання наданих послуг, що підписані сторонами.
За умовами п. 3.4 Договору оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі актів передачі - приймання наданих послуг в строк не пізніше ніж через 5 робочих днів з дня підписання відповідного акту.
Згідно п. 4.1.5 Договору Замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату наданих послуг Виконавця відповідно до умов Договору.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, згідно наданої позивачем банківської виписки, а також підтверджено позивачем, відповідач в обумовлений договорами строк оплату за надані послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур здійснив частково, сплативши 29.11.13 р. лише 10000,00 грн. Станом на день подання позову 23.01.14р. у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором на загальну суму 68420,00 грн.
Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, за висновками суду, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 68420,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого станом на 23.01.14 р. у СТОВ „Бурівське" утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просить стягнути в позовній заяві.
У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору про надання послуг № КОЧРГ-6/2013 від 12.06.13 р. суду не надано.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 68420,00 грн. боргу за надані згідно вказаного Договору послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур підлягає задоволенню.
Відповідно до п.п.1.2, 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Так, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов'язань встановлюється законом, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Між тим, стягнення штрафних санкцій за порушення саме грошових зобов'язань передбачено у частині 6 цієї ж статті, в якій зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п.5.2 Договору за прострочення оплати наданих послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати, а у випадку непогашення заборгованості протягом більше як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, Замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь Виконавця штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як зазначив Верховний суд України у постановах від 27.09.05 р. у справі № 35/475-04, від 22.11.10 р. у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.10 р. у справі № 06/113-38, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, і пеня застосовується за порушення будь - яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Згідно п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, пені, передбаченої п. 5.2 Договору.
Як зазначено в п. 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.13р. № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08, від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі № 06/5026/1052/2011.
Окрім того, у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за надані послуги у строк, визначений умовами Договору про надання послуг № КОЧРГ-6/2013 від 12.06.13 р., на підставі п. 5.2. Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 1227,38 грн. за період з 31.10.13 р. по 22.01.14 р., а також 3% річних у розмірі 283,24 грн. за період з 31.10.13 р. по 22.01.14 р. та 7% штрафу в розмірі 4789,40 грн., які він просить стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.
Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, відсотків річних та штрафу в межах визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, судом встановлено наступне.
Оскільки розмір пені, трьох відсотків річних та штрафу, заявлений позивачем до стягнення, відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного та господарського законодавства і положенням Договору, а також є арифметично вірним, тому вказана вимога позивача про стягнення з відповідача 1227,38 грн. пені, 283,24 грн. відсотків річних та 4789,40 грн. штрафу підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 525, 526, 530, 546-549, 599, 610, 612, 625, 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 216-218, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бурівське" (вул. Леніна, 21, с. Бурівка, Городнянський район, Чернігівська область, 15143, код 05388799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (вул. Лютеранська, 15, літ. А, н/п 17, м. Київ, 01024 (поштова адреса: вул. Саксаганського, 143, м.Київ, 01032), р/р 26007010091816 у ПАТ „Банк - Восток", МФО 307123, код 37702357) 68420,00 грн. основного боргу, 1227,38 грн. пені, 283,24 грн. відсотків річних, 4789,40 грн. штрафу та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складений та підписаний 17 березня 2014 року.
Суддя А.М.Селівон