Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"18" березня 2014 р. Справа № 911/680/14
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек Дистриб'юшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛА МЕТЕЛИЦЯ» про стягнення боргу,
представники:
позивача : Лихацька К.М. (дов. б/н від 13.01.2014);
відповідача: не з'явилися;
У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек Дистриб'юшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Метелиця» про стягнення боргу.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № ВД-15 від 20.03.2013.
Ухвалою господарського суду Київської області від 04.03.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.03.2014.
В судовому засіданні 18.03.2014 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)
Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Установив:
20.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікотек Дистриб'юшн» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біла Метелиця» (покупець) було укладено договір поставки № ВД-15, відповідно до п.п. 1.1.,2.1. якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві, а покупець приймати та сплачувати непродовольчі товари народного споживання, в подальшому «товар», згідно специфікації (форма прайс-лист) та замовленням покупця, що оформлені за узгодженою формою. Підставою для оформлення замовлення є специфікація (форма прайс-лист). Постачальник гарантує, що всі товари, які він постачає за даним договором, є його власністю. Поставка товарів здійснюється на умовах DDP, у відповідності до правил Інкотермс-2010, зі складу постачальника на склади покупця, адреси яких вказуються у замовленнях та підтвердженнях замовлень, попередньо узгоджених з покупцем, транспортом за рахунок постачальника. Товар постачається за кожною позицією, вказаною у підтвердженні замовлення та накладній.
Відповідно до видаткових накладних позивач поставив відповідачу в період з 22.03.2013 по 03.07.2013 товар на загальну суму 451779,09 грн. Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами уповноваженої особи, довіреностями на отримання товару (копії вищезазначених документів містяться в матеріалах справи). Крім того, факт отримання товару підтверджується частковими оплатами вартості товару відповідачем.
Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару належним чином та відповідно до умов договору.
Відповідачем не надавалось суду жодних скарг щодо якості, комплектності товару або строків поставки. Відтак, у відповідача виник обов'язок сплатити його вартість у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до п. 5.1. договору покупець повинен сплатити за поставлений товар не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару постачальником.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої грошові зобов'язання за договором поставки № ВД-15 від 20.03.2013. Вказаний факт підтверджується довідкою №26/01/775 від 17.03.2014, наданою Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», з якої вбачається, що відповідачем товар було оплачено лише частково на загальну суму 364062,09 грн, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 87717,00 грн (оригінал вказаної довідки міститься в матеріалах справи).
Відповідачем також не надавалось суду відзиву на позовну заяву або доказів сплати повної вартості товару за договором поставки № ВД-15 від 20.03.2013.
Водночас, суд зазначає, що у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 87716,99 грн, тоді як судом встановлено, що дійсний розмір боргу відповідача перед позивачем є більшим і становить 87717,00 грн, проте, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог. Відтак, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 87716,99 грн обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем належним чином не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Метелиця» (код ЄДРПОУ 37736779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек Дистриб'юшн» (код ЄДРПОУ 38119580) 87716,99 грн боргу, а також 1827,00 грн судового збору.
3. Видати наказ.
Суддя А.Ф. Черногуз