Справа № 1/2218/909/11
05 листопада 2013 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Хмельницькому кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м.Хмільник Хмільницького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого
ОСОБА_6 01 ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженця смт.Сатанів Городоцького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, раніше не судимого
ОСОБА_7 12 ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженця с.Мигалівці Барського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, раніше не судимого
ОСОБА_8 22 ІНФОРМАЦІЯ_4 уродженця с.Хоптинці Городоцького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_4 , українця, громадянина України, раніше не судимого
ОСОБА_9 18 ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженця с.Жванчик Дунаєвецького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_5 , українця, громадянина України, раніше не судимого
ОСОБА_10 13 ІНФОРМАЦІЯ_5 уродженця та жителя АДРЕСА_6 , українця, громадянина України, раніше не судимого,
ОСОБА_11 05 ІНФОРМАЦІЯ_6 уродженця м.Городок Хмельницької області, жителя АДРЕСА_7 українця, громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України;
встановив:
Органом досудового слідства підсудні обвинувачуються у наступному:
Ввечері 27 липня 2004 року начальник Зарічанського ВМ ХМВ УМВСУ в Хмельницькій області ОСОБА_5 (в обов'язки якого входило керівництво роботою підпорядкованого відділу міліції, спрямування діяльності працівників відділу на реалізацію державної політики у сфері захисту прав та свобод громадян, інтересів держави та суспільства від протиправних посягань, відповідаючи за стан дисципліни та законності серед підлеглого особового складу, являючись службовою особою і представником влади), разом зі своїм заступником ОСОБА_6 (в обов'язки якого входило керівництво роботою підпорядкованого відділу міліції, спрямування діяльності працівників відділу на реалізацію державної політики у сфері захисту прав та свобод громадян, інтересів держави та суспільства від протиправних посягань, відповідаючи за стан дисципліни та законності серед підлеглого особового складу, являючись службовою особою і представником влади, являючись безпосереднім начальником для начальника відділення карного розшуку), та начальником відділу карного розшуку ОСОБА_7 (в обов'язки якого входило керівництво відділенням, являючись службовою особою і представником влади) вчинили перевищення службових повноважень при наступних обставинах.
Маючи злочинний намір незаконно доставити у відділ міліції ОСОБА_12 та примусити його зізнатись у вчиненні ряду злочинів, в тому числі крадіжки майна ОСОБА_13 , ОСОБА_7 27 липня 2004 року дав вказівку підлеглим йому працівникам ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (які перебували на посаді оперуповноваженого відділу карного розшуку Зарічанського ВМ ХМВ УМВСУ в Хмельницькій області, в функціональні обов'язки яких входило неухильне дотримання законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, будучи службовими особами і представниками влади) під будь-яким приводом доставити ранком наступного дня ОСОБА_12 у Зарічанський відділ міліції.
28 липня 2004 року біля 8 години ранку на площадці 5 поверху будинку АДРЕСА_8 Куцяк ОСОБА_14 та ОСОБА_8 , застосували до ОСОБА_12 , котрий в цей час повернувся додому з роботи, фізичну силу, знявши з його штанів ремінь та зв'язавши ним його руки за спиною, доставили до Зарічанського відділу міліції по вул. Старокостянтинівське шосе, 14 м. Хмельницького.
Надалі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не поставивши до відома чергового вказаного відділу міліції, що ними доставлений ОСОБА_12 , провели його повз нього без фіксації в журналі відвідувачів часу його доставки в відділ міліції в кабінет начальника ВКР Зарічанського ВМ ХМВ УМВСУ ОСОБА_7 , від якого отримали вказівку провести доставленого в кабінет оперуповноваженого відділу карного розшуку ОСОБА_11 (який перебував на посаді старшого оперуповноваженого відділу карного розшуку, в функціональні обов'язки якого входило неухильне дотримання законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, являючись службовою особою і представником влади), і там шляхом фізичного насильства примусити його визнати себе винним у вчиненні ряду крадіжок.
В кабінеті ОСОБА_9 розв'язав ремінь на руках ОСОБА_12 , посадив його на стілець та разом з ОСОБА_11 почали словесно примушувати його взяти відповідальність за нібито вчиненні ним злочини. Через 30 хвилин начальник Зарічанського ВМ ХМВ УМВСУ в Хмельницькій області ОСОБА_5 , достовірно знаючи про виконану вказівку ОСОБА_7 стосовно незаконного приводу ОСОБА_12 у відділ міліції і про його перебування у відділі міліції, зайшов у зазначений кабінет, та взнавши від присутніх, що ОСОБА_12 не зізнається у вчиненні крадіжок, застосовуючи фізичне та психічне насильство, взяв його двома руками за кофту, підняв зі стільця і почав кричати, що змусить розповісти про крадіжки, при цьому наніс останньому декілька ударів в грудну клітину, в область печінки, нирок та обличчя. В результаті цього розбив йому губу та спричинив фізичну біль.
Усвідомлюючи, що вказаними насильницькими діями примусити ОСОБА_12 до самообмовлення не вдалося, ОСОБА_5 дав вказівку ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_15 (перебуваючого на посаді оперуповноваженого відділу карного розшуку Зарічанського ВМ ХМВ УМВСУ в Хмельницькій області, в функціональні обов'язки якого входило неухильне дотримання законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, являючись службовою особою і представником влади), котрий на той час зайшов в кабінет, продовжити знущатись над ним. Для цього потерпілого посадили на металевий стілець, на якому сидів ОСОБА_9 , обличчям в сторону ОСОБА_5 та спиною в сторону ОСОБА_9 . Останній закрутив йому назад руки, застібнув на них наручники та натягнув на його голову чорну шапку, міцної в'язки, закривши таким чином візуальний огляд потерпілого. ОСОБА_5 , стоячи перед ним, наніс йому декілька ударів руками в область грудей і живота. Після цього хтось із присутніх ( ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 чи ОСОБА_9 ) полив шапку водою та на мізинці обох рук ОСОБА_12 намотав електропровід. Таким чином неодноразово пускали по тілу потерпілого електрострум, невстановленою слідством електроапаратурою.
Після цього зазначені працівники міліції опустили з ОСОБА_12 штани разом з плавками до колін, зняли з рук наручники, не знімаючи шапку з його голови, кинули на підлогу обличчям до низу та знову застібнули наручники позаду. Хтось з них став ногою на хребет, спричинюючи при цьому фізичний біль, інший закрив рот, а решта двоє почали заламувати його руки і виломлювати ноги в сторону голови.
Не витримавши знущань ОСОБА_12 повідомив їм, що готовий зізнатись у вчиненні злочинів і тому до нього перестали застосовувати насильство, зняли наручники з рук та шапку з голови. З метою уникнення подальших тортур та можливої втечі з відділу міліції ОСОБА_12 попросився в туалет. В туалеті ОСОБА_12 , побачивши на вікні решітку, вирішив привернути до себе увагу перехожих осіб. Підбігши до вікна, вибивши у ньому скло та схопившись за решітку, він почав кричати про допомогу. Однак коли ОСОБА_9 , котрий його супроводжував у туалет, відтягував його від вікна, закривши йому рот рукою, він зрозумів, що його задум про привернення до нього уваги не вдався, схопив з вікна уламок скла та умисно порізав собі руку, щоб його відпустили з міліції для отримання медичної допомоги в лікарні.
Однак, ОСОБА_9 не відпустив ОСОБА_12 , а за наказом ОСОБА_7 , супроводив його до Хмельницької міської лікарні в автомобілі швидкої допомоги. Крім того, в лікарню на службовому автомобілі направились ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . В Хмельницькій міській лікарні поруч з ОСОБА_12 постійно протягом часу з 14:40 до 18:20, в тому числі і під час операції, знаходилися працівники Зарічанського відділу міліції ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Також зазначені працівники міліції, в лікарні, не давали можливості потерпілому ОСОБА_12 повідомити по телефону своїх близьких стосовно його затримання.
Після виписки потерпілого з лікарні, працівники міліції ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , вдруге на службовому автомобілі, незважаючи на хворобливий стан потерпілого та всупереч його волі, незаконно доставили у кабінет №17 відділу міліції, в якому пристебнули його праву руку наручниками до стільця, повідомивши про це ОСОБА_7 . Біля 22 години ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зайшли у зазначений кабінет та разом з ОСОБА_9 і ОСОБА_15 продовжили вчиняти насильство над ОСОБА_12 .
В ході цього ОСОБА_16 відстібнув наручники з правої руки ОСОБА_12 і пристебнув на щойно прооперовану - ліву руку, спричинивши такими діями кровотечу з рани. Не звертаючи уваги на прохання потерпілого не чіпати прооперовану руку, ОСОБА_5 умисно декілька разів вдарив рукою по його травмованій руці та вийшов з кабінету.
Повернувшись через декілька хвилин ОСОБА_5 знову почав стискувати прооперовану руку, спричинюючи фізичний біль, вимагати від ОСОБА_12 зізнання у вчинені злочинів та дав вказівку своїм підлеглим працівникам, в разі не виконання потерпілим його вимог, продовжувати його катувати.
На виконання цього злочинного розпорядження ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , залишившись наодинці з ОСОБА_12 продовжили щодо нього насильство.
Так, ОСОБА_7 , в присутності ОСОБА_6 , взявши дерев'яну палицю, умисно наніс нею декілька ударів ОСОБА_12 по раненій руці та долонею по потилиці і вимагав зізнатись у скоєні крадіжок. ОСОБА_12 , не витримавши катування, і після того як ОСОБА_6 вийшов з кабінету, погодився дати зізнавальні показання.
ОСОБА_6 , повернувшись в кабінет, ознайомився з показаннями ОСОБА_12 та не задовільнившись ними, почав на його голові тягнути волосся в різні сторони та кулаком наніс декілька ударів потерпілому зверху по голові. Надалі він, діючи узгоджено з ОСОБА_15 , який змінив ОСОБА_7 , пристибнули потерпілого за праву руку наручниками до стільця, натягнули на голову шапку, полили її водою, закріпили на спині колючий предмет та декілька разів застосовували електричний струм. Під час відключення струму, ОСОБА_6 піднімав шапку, бив ОСОБА_12 долонями по обличчі та погрожував що буде катувати його всю ніч, якщо той не зізнається. Таким чином, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_15 знущався над ОСОБА_12 біля півтори години.
Надалі ОСОБА_6 дав вказівку ОСОБА_15 та ОСОБА_8 незаконно утримувати потерпілого прикутому до стільця в зазначеному кабінеті до ранку наступного дня, що ними і було зроблено.
29 липня 2004 року, приблизно о 8 год. ранку в кабінет, де без жодних на те правових підстав, незаконно, протягом майже доби, утримувався потерпілий ОСОБА_12 , зайшов ОСОБА_16 , і продовжуючи свої злочинні дії, заходів до його негайного звільнення не вжив, а дав вказівку підлеглим працівникам далі знущатись над ним.
Виконуючи незаконне розпорядження ОСОБА_5 , ОСОБА_7 біля 9 години ранку, ознайомившись з показаннями ОСОБА_12 та не задовільнившись їх змістом, в присутності ОСОБА_11 та ОСОБА_9 знову почав знущатись над ОСОБА_12 , неодноразово б'ючи його долонею по потилиці, палицею по руці, якою погрожував його зґвалтувати. Продовжуючи свої протиправні дії, що явно виходять за межі наданих йому повноважень, ОСОБА_7 натягнув ОСОБА_12 на голову пакет зеленуватого кольору, закривши таким чином йому дихання упродовж декількох секунд, поки потерпілий не прокусив пакет зубами.
В другій половині дня після перевірки місць, в яких, зі слів ОСОБА_12 , він вчиняв крадіжки, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 в кабінеті №17 пересвідчившись, що потерпілий водить їх в оману, діючи узгоджено черговий раз натягнули шапку на його голову, прикріпили колючий предмет на спину і поливши водою, застосували до потерпілого електричний струм.
Недобившись від ОСОБА_12 потрібних свідчень, вище вказані особи припинили до нього застосовувати фізичне насильство. Однак, продовжили незаконно його утримувати у відділі міліції до 24 години ночі. Загалом працівники міліції незаконно утримували ОСОБА_12 з 28 по 30 липня 2004 року біля 41 години.
Зазначеними вище злочинними діями потерпілому ОСОБА_12 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді крововиливів правої виличної, щічної ділянок, правового передпліччя, грудної клітки, правої здухвинної ділянки обох кистей, забою головного мозку легкого ступеня, поверхневі рани правого передпліччя, які у відповідності до висновку судово-медичної експертизи за своїм характером є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Згідно судово-медичних даних, вказані тілесні ушкодження були спричиненні внаслідок нанесення не менше 10 ударів твердими тупими предметами, в тому числі зжатою в кулак рукою та взутими ногами.
На досудовому слідстві дії підсутних кваліфіковані за ч.2 ст.365 КК України.
Будучи допитаним у ході досудового слідства ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України не визнали та заперечили свою причетність до незаконного затримання та нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 ..
В судовому засіданні за ч.2 ст.365 КК України ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , себе винним не визнали і показали, що ОСОБА_19 доставлений в відділ міліції до слідчого для проведення допиту щодо крадіжки майна ОСОБА_20 приміщенні туалету при спробі втікти впав на підлогу, від чого отримав ушкодження зазначені в висновку експерта. Вважають, що потерпілий та його раніше судимі знайомі навмисно оговорили працівників міліції з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Крім того ОСОБА_18 в залі суду зауважив, що ОСОБА_19 , вказав, що прізвища та імені співробітника міліції який відбирав у невідомого чоловіка пояснення про зникнення його зятя, у приміщенні Зарічанського відділу міліції у той момент коли його привели до кабінету у відділі міліції він не знав, але під час досудового слідства слідчий прокуратури сказав, що прізвище даного співробітника міліції ОСОБА_21 . Вказаним заявником, що писав заяву про зникнення зятя був ОСОБА_22 , і заяву у нього відбирав не він, а інший співробітник Зарічанського відділу міліції, зовні схожий на ОСОБА_21 - ОСОБА_23 , Проте досудовим слідством не було проведено впізнання його за участі ОСОБА_12 , чи за участю ОСОБА_22 , а також не було проведено впізнання ОСОБА_24 за участю ОСОБА_12 та за участю ОСОБА_22 . До матеріалів справи не долучалися копії заяв ОСОБА_22 відібрані ОСОБА_25 , а натомість його було ототожнено з ОСОБА_25 та безпідставно обвинувачено у вчиненні злочину відповідальність за який передбачена ч.2 ст. 365 КК України.
Судом також досліджено покази вказаних підсудних отримані під час проведення досудового слідства, проте суд вважає їх недупустимими, оскільки як під час допиту як свідка, не дотримано процесуальної форми збирання доказів, а саме фіксація показів особи щодо якої порушено кримінальну справу, або якщо порушення кримінальної справи стосується інтересів певної особи не може здійснюватися протоколом допиту у якості свідка, так як такий учасник процесу не є свідком.
Інші підсудні - ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 винними у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.365 КК України себе не визнали і відмовилися давати покази в суді. На досудовому слідстві винними себе не визнавали і показів не давали. Оцінюючи покази вказаних підсудних суд не знаходить істотних протирічь з іншими дослідженими у суді доказами.
Суд, дослідивши зібрані по справі докази і оцінивши їх у сукупності, приходить до висновку про невинуватість підсудних ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, прийнявши до уваги наступне:
· Покази потерпілого ОСОБА_12 суд розцінює критично виходячи із слідуючого. Допитаний неодноразово потерпілий кожного наступного разу уточнював обставини. Проте у його показах залишаються розбіжності у викладених обставинах, а також його покази частково спростовані іншими доказами у справі.
Судом, у ході дослідження усіх показів потерпілого, які він дав на досудовому слідстві встановлено, що у перших допитах ОСОБА_19 вказував, що у момент боротьби з підсудним ОСОБА_26 у приміщенні туалету Зарічанського відділу міліції, останній кинув його на підлогу. У кожному подальшому допиті такі покази у цій частині різняться. Не дивлячись на односторонню локалізацію тілесних ушкоджень виявлених на тілі потерпілого, та важливість встановлення механізму їх отримання, слідчі на досудову слідстві не уточнили у потерпілого про момент падіння останнього у приміщенні туалету Зарічанського відділу міліції та не вияснили, чому попри твердження останнього про нанесення безлічі ударів йому шістьма підсудними по різних частинах тіла, тілесні ушкодження виявленні у нього незначні - класифіковані лікарями СМЕ як «легкі, що не потягли короткочасного розладу здоров'я», та локалізовані з одного, правого боку, та їх отримання можливе при одноразовому падінні з висоти власного росту та ударянні до твердих поверхонь, - згідно висновку комісійної СМЕ отриманого за постановою суду. Такі запитання, не дивлячись на їх очевидність та необхідність не задавалися на досудовому слідстві потерпілому та не ставилися на вирішення судово-медичним експертам протягом 8-ми років розслідування справи. Суд позбавлений можливості поставити такі запитання потерпілому, так як останній, будучи належним чином попереджений про явку до зали суду не з'явився, покази не дав.
Крім цього встановлено, що у кожному наступному допиті ОСОБА_19 вказував різну кількість нанесених йому підсудними ударів.
Крім цього встановлено, що покази ОСОБА_12 у моментах де він вказує на застосування до нього електричного струму суперечить іншим встановленим обставинам справи. Так з показів ОСОБА_12 відомо, що електричний струм до нього застосовувався протягом тривалого часу, періодично, та в загальній кількості близько 35-ти разів, - ( за різними протоколами його допитів ). При цьому з деталями електричного прибору, які передавали до його тіла електрострум контактували його пальці рук, спина, проте жодної електротравми, електромітки, чи інших видимих тілесних ушкоджень від дії електроструму на тілі ОСОБА_12 30.07.2004, та в подальшому при обсеженнях у медичних закладах виявлено не було. З показів ОСОБА_12 , під час застосування електричного струму до нього, його тіло поливали водою. Очевидним стає те, що при одночасній дії електроструму та води на тіло людини, відсутність електромітки виключає застосування електроструму до тіла людини.
Також до матеріалів кримінальної справи підсудним ОСОБА_27 долучено копію розписки ОСОБА_12 про те, що всі дані ним раніше покази він не підтримує, та претензій до підсудних не має. Дослідити такі покази потерпілого суд не має змоги, у зв'язку з неявкою останнього на засідання.
За таких обставин, покази потерпілого ОСОБА_12 не можуть бути покладені в основу однозначного і безсумнівного висновку про винуватість підсудних ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
· З показів заступника прокурора Хмельницького району ОСОБА_28 судом встановлено, що протокол відтворення обстановки та обставин події з участю потерпілого ОСОБА_12 який також досліджений в судовому засіданні, в порушення вимог КПК України складався ним у службовому кабінеті, до початку проведення слідчої дії, та містить покази ОСОБА_12 , зі всіма подробицями, які повністю перенесені (зкопійовані) ним з його ж допиту, та віддруковано на комп'ютерному обладнанні. Зокрема у протоколі відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_12 описано в подробицях події які зі слів потерпілого відбувалися з ним на сходинковому майданчику поруч з його квартирою, проте до вказаного місця учасники слідчої дії не проходили. З дослідженого у суді допиту свідка ОСОБА_29 ( який на момент залучення його у якості понятого для вказаної слідчої дії проходив стажування у прокуратурі Хмельницького району - тобто був у підпорядкуванні, та виконував вказівки заступника прокурора Хмельницького району ОСОБА_28 , як і інший учасник відтворення обстановки та обставин події залучений у якості понятого ) встановлено, що слідча дія неодноразово на тривалий час призупинялася, учасники слідчої дії на тривалий час виходили з приміщення відділу, у тому числі і поняті, проте такі факти у протоколі не відображені, а ОСОБА_19 по кілька разів заводився ОСОБА_30 до одного і того ж кабінету, так як упізнати кабінети він не міг.
На запитання поставлені підсудними ОСОБА_31 про те, чому він, в порушення вимог КПК України не проводив жодних записів у ходів проведення відтворення обстановки та обставин події останній повідомив, що він записи проводив у вигляді нотаток, проте такі нотатки до матеріалів справи не долучив. Вивченням допиту ОСОБА_28 під час судового слідства до повернення справи для провадження додаткового досудового слідства встановлено, що останній повідомляв суду що записів під час проведення відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_12 у приміщенні Зарічанського відділу міліції не робив.
За таких обставин суд не може прийняти як беззаперечними докази, викладені у протоколі відтворення обстановки та обставин події проведеного заступником прокурора Хмельницького району ОСОБА_28 з участю потерпілого ОСОБА_12 і не може їх покласти в основу однозначного висновку про винуватість підсудних ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
· Допитаний у суді свідок ОСОБА_32 пояснив, що 28 липня 2004 року він знаходився вдома, за адресою АДРЕСА_9 , та біля 9 години він почув дзвінок у двері. Відчинивши їх, він побачив двох невідомих йому осіб, та його сусіда з 18-тої квартири ОСОБА_12 .. ОСОБА_19 віддав йому свої речі та попросив зателефонувати брату ОСОБА_33 , повідомивши номер телефону. Після цього він поцікавився в чоловіків, що сталося, вони відповіли, що є працівникам карного розшуку Зарічанського ВМ,.і забирають ОСОБА_12 в Зарічанський відділ міліції. Ще деякий час працівники міліції та ОСОБА_12 стояли біля ліфта, після чого поїхали в ньому. Через невеликий проміжок часу до нього знову подзвонили у двері, він побачив ОСОБА_12 і тих самих міліціонерів, руки ОСОБА_19 були опущені по швах штанів та не були зв'язані, чи заведені назад працівниками міліції. ОСОБА_19 попросив викликати таксі, що він і зробив. В цей же день, біля 19 год. 30 хв. він додзвонився по телефону, який йому залишив ОСОБА_19 і повідомив про затримання ОСОБА_34 працівниками міліції. Пізніше він віддав речі, які йому залишив ОСОБА_34 . Наступного дня, тобто 29 липня 2004 року в передобідній час, він бачив як ОСОБА_19 прямував від свого будинку у напрямку Проспекту Миру у м. Хмельницький.
Із показів вказаного свідка суд не може зробити висновок про вину підсудних за ч.2 ст.365 КК України.
· Судом досліджені рапорти о/у ВКР Зарічанського ВМ ХМВ УМВСУ Понося ВМ та ОСОБА_9 на ім'я начальника відділу міліції ОСОБА_5 , у яких зазначено, що ними був затриманий та доставлений в Зарічанський ВМ ХМВ УМВСУ підозрюваний ОСОБА_19 .. ОСОБА_19 підозрюється у скоєнні квартирної крадіжки за адресою АДРЕСА_10 . Так, у своїх рапортах о/у ВКР Зарічанського ВМ ХМВ УМВСУ Понось ВМ та ОСОБА_9 зазначили терміни «затриманий» та «доставлений», щодо примусового приводу ОСОБА_12 , та при цьому вони мали на увазі саму виконану ними дію, тобто описали момент виявлення ОСОБА_12 та його доставлення до відділу міліції на виконання постанови слідчого про примусовий привід, а не фактичне затримання особи у якості підозрюваного, передбачене ст. 106, 115 КПК України.
За таких обставин рапорти о/у СКР Зарічанського ВМ ХМВ УМВСУ Понося ВМ та ОСОБА_9 не можуть бути покладені в основу однозначного висновку про винуватість підсудних ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
· Свідок ОСОБА_13 показав в суді, що з 3 на 4 червня 2004 року з його квартири скоєно крадіжку особистого майна. В період з 4 червня 2004 року по 27.07.2004 він неодноразово спілкувався з керівниками Зарічанського відділу міліції - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та з ОСОБА_7 та цікавився результатами розслідування. У вказаний період часу йому стало відомо, що до крадіжки майна з його квартири причетний його сусід по будинку - ОСОБА_19 та його товариш - ОСОБА_35 , про цю обставину він повідомив керівників Зарічанського відділу міліції. Наприкінці липня 2004 року, біля 22 год. до нього додому зателефонував хтось зі співробітників Зарічанського відділу міліції, та повідомив, що ними до відділу міліції доставлено ОСОБА_12 - підозрілого у скоєнні крадіжки з його квартири. Він відразу приїхав у Зарічанський відділ міліції, це було на початку 23 години. У відділі міліції його завели в один зі службових кабінетів, де він побачив ОСОБА_12 який з загіпсованою рукою сидів на стільці. ОСОБА_19 сказав йому, що крадіжки з його квартири не скоював. Після цього він вийшов з відділу та поїхав додому. Наступного дня, до обіду він, неподалік свого будинку побачив ОСОБА_12 який рухався по вулиці. Здивовавний такою обставиною він негайно зателефонував начальникові Зарічанського відділу міліції ОСОБА_5 та запитав чому ОСОБА_12 не затримано як підозрюваного. ОСОБА_5 повідомив йому, що ОСОБА_19 заперечив факт вчинення крадіжки з його квартири, та враховуючи що доказів його причетності до крадіжки не має, співробітниками міліції було прийнято рішення не затримувати його як підозрюваного.
На уточнюючі запитання свідок ОСОБА_36 повідомив, що оперативний співробітник міліції Зарічанського ВМ ХМВ допитував його на передодні того дня коли йому стало відомо про привід ОСОБА_12 до відділу міліції, про що він повідомляв на досудовому слідстві, проте його покази не були внесені до протоколу допиту. Свої покази у 2004 році він викладав власноручно, частково їх виклав, проте думку не закінчив.
Крім цього свідок ОСОБА_36 повідомив, що у період часу з 4.06.2004 і до 28.07.2004 він дійсно спілкувався у дворі свого будинку з ОСОБА_37 та запитував його про крадіжку з його квартири. На ОСОБА_38 , як на крадія його майна у той час вказав його знайомий, який у той час був разом із ним у дворі його будинку.
Аналізуючи покази ОСОБА_39 суд не може їх покласти у вину підсудним ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 365 КК України.
· Допитана під час судового слідства свідок ОСОБА_40 повідомила суду, що 28.07.2004 у нічний час, у її присутності, без будь-якого примусу ОСОБА_19 написав розписку у приміщенні Зарічанського відділу міліції, про відсутність претензій до співробітників міліції, після чого у присутності ще одного понятого вони разом, у тому числі і ОСОБА_19 , без супроводу співробітників міліції покинули приміщення Зарічанського відділу міліції.
Покази ОСОБА_40 узгоджуються з показами ОСОБА_12 про написання ним розписки у Зарічанському відділі міліції та з показами підсудного ОСОБА_6 , який повідомив суду про написання розписки ОСОБА_41 у присутності понятих ОСОБА_42 та ОСОБА_43 , та надав до суду копію розписки ОСОБА_12 ..
· Допитаний під час судового слідства свідок ОСОБА_44 показав, що він працював дільничним інспектором Зарічанського ВМ ХМВ УМВСУ. 29.07.2004 року, біля 8 год. 30 хв. він від чергового отримав матеріали по зверненню ОСОБА_12 в травмпункт. В той же день до обіду, неподалік приміщення Зарічанського відділу міліції - на автомобільній стоянці він помітив ОСОБА_12 , якого добре знав раніше. ОСОБА_19 був один, поруч з ним ні співробітників міліції а ні сторонніх осіб не було. Одна його рука була у гіпсі ( у цій частині покази ОСОБА_44 тотожні показам свідків ОСОБА_32 , ОСОБА_39 та ОСОБА_40 ). Він запросив ОСОБА_12 до відділу міліції де опитав його з приводу звернення до травмпункту, при цьому ОСОБА_19 повідомив, що тілесні ушкодження, які є на його тілі він отримав з власної необережності. На підставі таких матеріалів він виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. 29.07.2004 року, в другій половині дня, матеріали перевірки він віддав ОСОБА_6 ..
Суд, аналізуючи покази свідка ОСОБА_45 приходить до висновку, що потерпілий ОСОБА_12 у своїх показах правдиво вказує, що пояснення щодо побиття ним скла 29.07.2004 у приміщенні Зарічанського відділу міліції і звернення ним до травмпункту 28.07.2004 він дійсно давав дільничному інспектору Зарічанського відділу міліції 29.07.2004. Копії таких документів знаходяться у матеріалах справи і досліджені у суді. Проте покази потерпілого у тому, що з дільничним інспектором він зустрівся у приміщенні Зарічанського відділу міліції 29.07.2004, де він перебував ще з 28.07.2004, у цій частині різняться з показами ОСОБА_32 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , та ОСОБА_44 , які бачили ОСОБА_12 29.07.2004 далеко за межами Зарічанського відділу міліції самого без будь-якого супроводу.
· Щодо показань свідка ОСОБА_46 - під час судового слідства підсудний ОСОБА_6 не заперечив факт зустрічі 29.07.2004 року з свідком який з'вився у відділ міліції з метою з'ясування інформації щодо підозрюваних у вчиненні крадіжки. ОСОБА_47 запевняв, що сам крадіжки не вчиняв, а щодо брата ОСОБА_12 він не впевнений, можливо останній, поважаючи його - ОСОБА_48 , та наслідуючи його вчинки, міг вчинити таку крадіжку Зрозумівши, що у працівників міліції наявні відомості про ОСОБА_12 наступного дня разом з останнім написали заяву у прокуратуру.
Після цього візиту ОСОБА_47 у Зарічанський відділ міліції 29.07.2004 ОСОБА_49 стало відомо, що 29.07.2004 у Зарічанському відділі міліції деякий час не було освітлення, і ОСОБА_19 видав такі знання за свої. Тобто органом досудового розслідування долучено довідку з РЕМ про те, що у ніч з 29.07.2004 на 30.07.2004 у Зарічанському відділі міліції не було освітлення, і про це повідомив прокуратуру ОСОБА_19 , з чого слідство зробило висновок, що ОСОБА_49 утримувався у Зарічанському відділі міліції у період часу : зранку 28.07.2004 до півночі 30.04.2004.
Крім цього, до матеріалів справи долучено вирок суду щодо ОСОБА_47 за вчинення крадіжки з підвалу будинку АДРЕСА_8 , тобто з того ж будинку у якому на момент крадіжки проживав ОСОБА_50 ..
· Крім показів свідка ОСОБА_51 , щодо подій 28-30.07.2004, про які він дізнався зі слів ОСОБА_12 останній також повідомив, що ОСОБА_52 він неодноразово бачив з працівниками міліції, і вони погрожували йому, підозрюючи у скоєнні крадіжки з його квартири. Крім цього останній зазначав, що безпосередньо перед приводом ОСОБА_12 до Зарічанського відділу міліції, його родичі йому повідомляли, що і за його місцем проживання неодноразово приходили співробітники міліції та запитували про його місце знаходження.
Такі покази свідка ОСОБА_51 , про його дружні стосунки з ОСОБА_53 та з його братом - раніше судимим за майнові злочини ОСОБА_47 , а також наявність судимостей в останнього за вчинення майнових злочинів, його покази щодо активних дій співробітників міліції по встановленню його місця знаходження, безпосередньо після вчинення крадіжки з квартири ОСОБА_39 підтверджують покази підсудного ОСОБА_6 про оперативні заходи підсудних, по документуванню злочинних дій ОСОБА_12 , ОСОБА_38 та ОСОБА_54 ..
Свідок ОСОБА_47 , свідок ОСОБА_35 , не були очевидцями вчинення злочину підсудними, про події знають зі слів ОСОБА_12 , обидва раніше судимі за вчинення майнових злочинів на території обслуговування Зарічанського відділу міліції, будучи належним чином повідомлені до суду не з'явились. Суд позбавлений можливості перевірити покази свідків в судовому засіданні, а відтак їх покази не можуть бути покладені в основу однозначного висновку про винуватість підсудних ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
· Щодо показів свідка ОСОБА_55 - матері потерпілого ОСОБА_12 суд приходить до наступного. По 30 липня 2004 року включно вона перебувала на відпочинку у Криму, та про побиття її сина дізналася від племінника ОСОБА_47 по телефону. 31 липня 2004 року вона приїхала в м. Хмельницький, де в лікарні від сина дізналася про його перебування в Зарічанському ВМ. Будучи належним чином повідомлена про необхідність з'явитися до суду не з*явилась. Відтак її покази не можуть бути покладені в основу однозначного висновку про винуватість підсудних ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
· Свідок ОСОБА_56 , - дід ОСОБА_12 , під час досудового слідства вказав, що 29.07.2004 в обідню пору до нього на подвір'я зайшов працівник міліції, який був в цивільному одязі та запитав його чи викрадали в нього бетономішалку, а він повідомив, що бетономішалку в нього ніхто не викрадав. Свідок є родичем потерпілого, на досудовому слідстві вказав що не зможе впізнати працівника міліції. До направлення кримінальної справи на додаткове розслідування в судовому засіданні після встановлення судом осіб підсудних - вказав на підсудного ОСОБА_7 .. В подальшому у судові засідання не з'явився, покази суду не дав, відомостей, які б вказали про винуватість підсудних не повідомив.
· Будучи допитаний під час судового слідства свідок ОСОБА_57 показав, що 28.07.2004 він згідно графіка затвердженого начальником УМВС України у Хмельницькій області був старшим оперативного наряду. Близько 23 год. 30 хв. він прибув для перевірки несення служби добовим нарядом Зарічанського відділу міліції. В одному з кабінетів відділення карного розшуку знаходився громадянин ОСОБА_19 з забинтованою рукою та декілька працівників карного розшуку вказаного відділу міліції. Останні пояснили, що допитують ОСОБА_12 з приводу спроби втекти з відділу міліції через вікно у туалеті. Також пояснили, що ОСОБА_12 доставили у цей же день за постановою слідчого про примусовий привід та підозрюють у крадіжці майна з квартири. ОСОБА_19 дізнавшись, що його запідозрили у крадіжці, попросив провести його до туалету та вистрибнув у вікно, проте застряг у решітці вікна. У журналі обліку громадян, які перебувають у відділі міліції було зазначено, що ОСОБА_19 покинув приміщення відділу, на що він зробив зауваження, та співробітники міліції пояснили, що ОСОБА_19 дійсно покидав відділ міліції, коли його забирала з відділу карета швидкої допомоги, у зв'язку з чим, до журналу був внесений відповідний запис. Після повернення ОСОБА_12 до відділу міліції нових записів до журналу не вносилось. Враховуючи, що на час перевірки той знаходився в відділі міліції, то він особисто вніс запис в журнал про те, що ОСОБА_19 перебуває у відділі 28.07.2004, та зазначив час 23 год. 40 хв.. Таким чином покази свідка ОСОБА_57 не можуть слугувати однозначним доказом вини підсудних у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, а вказують лише на порушення обліку запрошених та доставлених до відділу осіб.
· Допитаний в суді свідок ОСОБА_58 вказав, що 28.07.2004 він перебував в одному з кабінетів Зарічанського ВМ, де давав пояснення стосовно зникнення зятя ОСОБА_59 , який можливо втопився в річці Південний Буг. В цьому ж кабінеті знаходився молодий чоловік по зовнішньому вигляду якого він зрозумів, що даний чоловік не працівник міліції і не заявник, а затримана особа, яку привели у відділ міліції. Крім них в кабінеті було ще два працівники міліції. Про зв'язані, чи сковані кайданкам руки молодого чоловіка свідок ОСОБА_58 нічого не пояснив. Впізнання співробітників міліції та ОСОБА_12 з участю ОСОБА_58 не проводилося досудовим слідством, а тому такі особи залишилися невідомими. Хто саме відбирав у нього пояснення слідством не встановлювалося, а суд у зв'язку зі значним плином часу позбавлений такої можливості.
Таким чином покази ОСОБА_58 щодо підсудних ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України не несуть жодної доказової інформації, та не можуть бути покладені в основу обвинувачення підсудних.
· Суд дослідив покази свідків ОСОБА_60 , та ОСОБА_61 і з'ясував, що в липні 2004 року близько 15.00 години вони за вказівкою начальника ВКР ХМВ УМВС прибули для перевірки на причетність до квартирних крадіжок ОСОБА_12 в ЗВМ. Свідки дізналися, що останній перебуває в травмпункті Хмельницької міської лікарні у зв'язку з тим, що після повідомлення останньому що його підозрюють у крадіжці майна з квартири його сусіда, намагався через вікно у туалеті втекти з відділу та при цьому пошкодив собі руку. Свідки повторно прийшли ввечері того ж дня в ЗВМ і розмовляли з ним близько 40 хвилин, та при цьому процесуальних документів не складали.
Покази свідків ОСОБА_60 та ОСОБА_61 покладені в ряд обвинувальних доказів не підтверджують вину підсудних в інкримінованому злочині, а тому судом не можуть бути розцінені як докази винуватості підсудних ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
· Допитані під час судового слідства свідки ОСОБА_62 , ОСОБА_63 та ОСОБА_64 показали, що 28.07.2004 після 14 години вони у складі бригади швидкої допомоги прибули за викликом до Зарічанського відділу міліції та пройшли до приміщення службового туалету, де на підлозі у лежачому стані знаходився молодий хлопець та уламки розбитого пофарбованого скла з вікна. Скло вікна було частково розбито, за склом була решітка. Зі слів працівників міліції даний хлопець хотів вистрибнути у вікно, проте не міг знати, що за вікном решітка та під час стрибка застряг у решітці, та поранив собі руку. Молодому чоловікові до прибуття карети швидкої допомоги була надана перша медична допомога - зупинено кров шляхом перев'язування рушником пораненої руки. При цьому молодий чоловік симулював втрату свідомості, хоча знаходився у свідомості. Оглядом молодого чоловіка було встановлено, що у нього глибока різана рана зап'ястного згинача передпліччя, інших видимих ушкоджень на тілі виявлено не було. Після надання першої медичної допомоги лікар, як завжди у подібних випадках звернувся до керівництва відділу міліції з проханням надати співробітників міліції для супроводу потерпілого до медичного закладу. Після цього потерпілого на автомобілі швидкої допомоги доставили в травмпункт з діагнозом множинні різані рани передпліч. В автомобілі швидкої допомоги разом з потерпілим їхали працівники міліції за проханням лікаря швидкої допомоги.
Такі покази свідків - членів бригади швидкої допомоги ОСОБА_62 , ОСОБА_63 та ОСОБА_64 , підтверджують покази потерпілого ОСОБА_12 та підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_9 про падіння ОСОБА_12 у туалеті відділу, так як останні помітили його лежачого на підлозі туалету, а твердження про відсутність видимих тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_12 крім порізів на руках, та виявлення таких у травмпункті 30.07.2004 доводить їх отримання безпосередньо перед оглядом ОСОБА_12 членами бригади швидкої допомоги, тобто при падінні у туалеті відділу міліції, а тому такі покази вказаних свідків не можуть бути покладені в основу однозначного висновку про винуватість підсудних ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
· Суд дослідив покази свідка ОСОБА_65 , який був допитаний на досудовому слідстві і повідомив, що 28.07.2004 близько 15 години в травмпункті Хмельницької міської лікарні він, як черговий лікар оглянув хворого, який був у супроводі двох працівників міліції, один з яких хотів зайти в операційну палату не доводять винуватість підсудних ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України. Покази його про те, що оглянувши руку потерпілого він виявив пошкодження сухожилля і тому відправив потерпілого в стаціонар, а інших тілесних ушкоджень лікар ОСОБА_65 не зафіксував та не запам'ятав, переконують суд у тому, що отримання тілесних ушкоджень у вигляді крововиливів правої виличної, щічної ділянок, правого передпліччя, грудної клітини, правої здухвинної ділянки, забою головного мозку легкого ступеню за часом отримання безпосередньо наближені до моменту огляду, тобто до падіння ОСОБА_12 в туалеті Зарічанського відділу міліції.
· Допитаний під час судового слідства свідок ОСОБА_66 - лікар Хмельницької міської лікарні, який 28.07.2004 оглядав ОСОБА_12 у приміщенні травмпункту ХМЛ, та в подальшому лікував ОСОБА_12 та вносив відомості до медичної картки № 8664/1025 хворого ОСОБА_12 повідомив суду, що записи у медичній картці хворого у розділі “Анамнез хвороби” - “розповідає, що 28.07 і 29.07 в міліції його били по голові і катували електричним струмом”, та на зворотній стороні вказаного аркушу справи в графі “Виставлено діагноз” запис “КЦД по кардіальному типу. Електротравма?” він виконав після того як йому про це повідомив ОСОБА_19 , проте такий діагноз не був підтверджений жодними зовнішніми ознаками, проте зі слів хворого він змушений був виконати такий запис, та поставити знак питання. Під час лікування ОСОБА_12 він не виявив жодних ознак дії на тіло хворого електроструму.
Таким чином покази свідка ОСОБА_66 та інформація викладена у медичній картці № 8664/1025 хворого ОСОБА_12 не можуть слугувати доказами вини підсудних у вчиненні злочину відповідальність за який передбачена ч.2 ст. 365 КК України.
· Свідок ОСОБА_67 , водій служби таксі, в судовому засіданні показав, що 28 липня 2004 року, приблизно в період між 9 год. - 10 год. він отримав замовлення на перевезення пасажирів з адреси АДРЕСА_8 , 1-5 під'їзд. Під'їхавши за вказаною адресою він побачив трьох невідомих йому чоловіків, які присіли в автомобіль. В одного з них на руках була куртка темного кольору. Біля Зарічанського ВМ, чоловіки вийшли з автомобіля. Руки хлопця зі світлим волоссям були з переду, на руках була куртка. Щоб руки були зв'язані він не бачив.
Впізнання ОСОБА_41 Норчука ОСОБА_68 , чи ОСОБА_69 Старосотнікова ОСОБА_70 не проводилося, як не проводилися впізнання ОСОБА_71 та ОСОБА_26 Норчука ОСОБА_68 , чи останнім вказаних підсудних.
· Допитаний під час судового слідства свідок ОСОБА_72 показав, що у його провадженні знаходилася кримінальна справа № 28/5452 порушена за фактом крадіжки з квартири ОСОБА_13 . До матеріалів справи оперативний співробітник Зарічанського відділу міліції, прізвища якого він не пам'ятає долучив рапорт, у якому йшлося про те, що до крадіжки з квартири ОСОБА_39 причетний ОСОБА_19 Наприкінці липня 2004 року виникла необхідність винести постанову про його привід. Особисто він ОСОБА_12 не бачив і не допитував, про його причетність до скоєння злочинів йому нічого не відомо. На уточнюючі запитання, стосовно часу винесення постанови про привід та кому вона була вручена для виконання, він повідомив, що постанову виносив зранку 28.07.2004 року близько 8.00 години та передав одному з керівників Зарічанського відділу міліції для організації виконання.
До матеріалів справи долучено копію постанови слідчого ОСОБА_72 про примусовий привід ОСОБА_73 , яка датована 28.07.2004, оригінал якої знаходиться у кримінальній справі порушеній за фактом крадіжки майна у ОСОБА_74 .. На думку досудового слідства вказана постанова виготовлена слідчим ОСОБА_72 на виправдання незаконних дій співробітників Зарічанського відділу міліції, які незаконно доставили до відділу міліції ОСОБА_73 .. Проте щодо незаконних дій ОСОБА_72 під час складання вказаної постанови досудовим слідством рішення не прийнято, докази з цього приводу до справи не долучено, а суд таких доказів у судовому слідстві не здобув, а отже сумніву що постанова про примусовий привід ОСОБА_12 була винесена слідчим ОСОБА_72 не 28.07.2004, а значно пізніше у суда підстав немає.
За таких обставин покази свідка ОСОБА_72 не можуть бути покладені в основу однозначного висновку про винуватість підсудних ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
· До матеріалів справи досудовим слідством долучено речові докази : - гранену дерев'яну палицю, та дві пари металевих кайданків. Згідно обвинувачення граненою дерев'яною палицею ОСОБА_49 наносив побої начальник карного розшуку Зарічанського відділу міліції ОСОБА_7 28.07.2004, долучені до справи кайданки могли бути застосовані до ОСОБА_12 у момент його затримання 28.07.2004 на АДРЕСА_8 , та у ті моменти, коли над потерпілим знущалися, утримуючи його у кайданках у приміщенні Зарічанського відділу міліції у період 28-30.07.2004. Вказані речові докази є у справі з тих підстав, що про події з їх використанням повідомив потерпілий ОСОБА_19 .. На досудовому слідстві вказані предмети не досліджувалися на наявність на них різного роду слідів, у тому числі біологічного походження, які міг залишити ОСОБА_19 контактуючи з такими предметами упродовж більше ніж 41-ї години. Експертизи з цього приводу на досудовому слідстві не призначались, та у зв'язку зі значним плином часу суд позбавлений можливості виконати будь-які дослідження. Таким чином слідова база, якщо і була то втрачена безповоротно.
Крім цього, досліджений в суді момент ініціювання вилучення описаних речових доказів, а саме призначення та проведення обшуку у приміщенні Зарічанського відділу міліції не залишає сумнівів у тому, що вказані речі не достовірні докази. Так, у клопотанні слідчого прокуратури Ярмолинецького району ОСОБА_75 до Ярмолинецького районного суду про проведення обшуку у приміщенні Зарічанського відділу міліції зазначено, що слідчий підозрює, що у приміщенні Зарічанського відділу міліції можуть до того часу знаходитися предмети за допомогою яких заподіювалися тілесні ушкодження ОСОБА_49 , а саме : бейсбольні бити, незареєстровані кайданки, шапочки чорного кольору. Клопотання до суду надійшло через кілька місяців після порушення кримінальної справи ( кримінальна справа порушена 18.08.2004 а протокол обшуку датований 22.10.2004 ), а сам обшук проведений після опитування підсудних, яким стало відомо про покази ОСОБА_76 своїй діяльності, для документування злочинних дій співробітники міліції керуються тим самим вичерпним переліком слідчих дій, який передбачений Кримінально-Процесуальним Кодексом України. Таким чином, для суду є сумнівним, що під час обшуку у приміщенні Зарічанського відділу міліції з сейфу заступника начальника відділу міліції вилучаються зареєстровані кайданки, граненна та металева палиці про які не йдеться у клопотанні про проведення обшуку, та які (металева та дерев'яна палиці) напередодні обшуку співробітниками Зарічанського відділу міліції вилучено на місці події, про що свідчать зареєстровані у Зарічанському відділі міліції матеріали дослідчої перевірки.
· Досліджена в суді довідка старшого прокурора відділу прокуратури Хмельницької області ОСОБА_77 про те, що під час перевірки оперативно-розшукових справ категорії «Злочин» за фактом крадіжки з квартири ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_13 , які знаходилися в провадженні Зарічанського ВМ ХМВ УМВСУ долучено довідки, про те, що до скоєння вказаних злочинів може бути причетний ОСОБА_19 , надалі конкретно нічим не підтверджена, не доводить винуватості підсудних у вчиненні злочину за ч.2 ст. 365 КК України, у зв'язку з тим, що інформація викладена у вказаній довідці занадто стисла, та не дає змоги суду оцінити інформацію, яка була зібрана в оперативно-розшуковій справі категорії «Злочин» заведеної за фактом крадіжки майна з квартири ОСОБА_39 , а дослідити вказану справу на даний час суд позбавлений можливості у зв'язку зі знищенням такої категорії справ.
· У ході судового слідства досліджено інформаційну довідку з Хмельницької філії ВАТ «Укртелеком» про те, що 28 липня 2004 року, біля 21 год. 9 хв. ОСОБА_13 на його домашній телефон телефонували з телефону за номером НОМЕР_1 , який згідно довідки начальника Хмельницького МВ УМВСУ належить працівникам Зарічанського ВМ ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а у період з 20 по 31 липня 2005 року з телефонів, якими користуються працівники Зарічанського ВМ на домашній телефон ОСОБА_13 більше не телефонували, та з цього приводу допитано свідка ОСОБА_13 та підсудного ОСОБА_6 .. Свідок ОСОБА_13 вкотре пояснив, що на його домашній телефон дійсно телефонували 28.07.2004, у вказаний час, проте не керівники Зарічанського відділу міліції, а оперативні співробітники та повідомляли, щоб він підійшов до приміщення Зарічанського відділу міліції у зв'язку з доставкою до відділу ОСОБА_80 керівниками відділу він періодично спілкувався по мобільному зв'язку, та самостійно приїжджав до відділу міліції, так як він працював у той час на державній службі та часто затримувався у робочих питаннях, а тому за домашнім телефоном з ним поспілкуватися було важко.Таким чином вказана інформаційна довідка надана Хмельницькою філією ВАТ «Укртелеком» не є однозначним доказом винуватості підсудних у вчиненні злочину, відповідальність за які передбачена ч.2 ст. 365 КК України.
· Досудовим слідством до матеріалів справи долучено повідомлення Хмельницького міського РЕМ про те, що 29.07.2004 у період часу з 21.45 годин, до 23.55 годин було знеструмлено споживачів вул. Старокостянтинівське шосе, вул. Зарічанська, в тому числі і будинок по АДРЕСА_11 , що на думку досудового слідства підтверджує покази ОСОБА_80 про те, що його 29.07.2004 у вказаний у довідці період часу насильно утримували у приміщенні Зарічанського відділу міліції, і він був свідком знеструмлення приміщення Зарічанського відділу міліції.
Інформація викладена у довідці не може слугувати однозначним доказом винуватості підсудних у вчиненні злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.2 ст. 365 КК України та підтвердженням слів ОСОБА_80 про його утримання у приміщенні Зарічанського відділу міліції. Так, підсудний ОСОБА_6 повідомив суду, що 29.07.2004 у нічний час він мав розмову у своєму робочому кабінеті у приміщенні Зарічанського відділу міліції з ОСОБА_47 , та вони тривалий час - близько 2-х годин розмовляли, та у цей час у Зарічанському відділі міліції було відсутнє електричне освітлення. Про відсутність освітлення у приміщенні відділу міліції ОСОБА_49 розповів ОСОБА_47 і ОСОБА_19 видав такі знання за свої, на підтвердження того, що саме він був 29.07.2004 у нічний час у Зарічанському відділі міліції та бачив, що у приміщенні відключалося електричне освітлення. Покази ОСОБА_6 у частині бесіди під час відсутності електричного освітлення підтверджено показами ОСОБА_47 , які він дав на досудовому слідстві.
· До матеріалів кримінальної справи досудовим слідством долучено таблиці, де на думку слідства графічно відображено всі покази потерпілого та обвинувачених, послідовно дані ними під час досудового та судового слідства, (таким чином графічно відображено місцеположення кожного з учасників процесу за період з 28 по 31 липня 2004 року), що дало змогу встановити не тільки їхнє місцеположення в кабінетах в той чи інший період, а й розмежувати дії кожного з обвинувачених, час який кожен з них провів разом з потерпілим ОСОБА_41 ..
Дослідженням вказаних таблиць під час судового слідства встановлено, що вони складені слідчим ОСОБА_81 на власний розсуд шляхом узагальнення показів підсудних, свідків, потерпілого, без їх участі. Таким чином слідчий ОСОБА_81 , склавши вказані таблиці, посилається на них як на самостійне джерело доказів, що суперечить нормам кримінально-процесуального кодексу і не може бути прийнято судом до уваги як доказ винуватості підсудних у вчиненні злочинів відповідальність за які передбачена ч.2 ст. 365 КК України.
У відповідності до висновків судово-медичних експертиз ОСОБА_49 спричинені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів правої виличної, щічної ділянок, правого передпліччя, грудної клітки, правої здухвинної ділянки обох кистей рук, забою головного мозку легкого ступеня. Крововиливи обличчя, забій головного мозку легкого ступеня могли утворитися від дії твердих тупих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, якими могли бути долоні рук людини, взуті ноги сторонніх людей і за своїм характером є легкими тілесними пошкодженнями, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
До матеріалів справи долучено також висновок додаткової комісійної судово-медичної експертизи №133к Вінницького бюро СМЕ від 10.09.2012 року у якому зазначено, що на тілі ОСОБА_12 виявлено забій головного мозку легкого ступеню, рана лівого передпліччя з ушкодженням сухожилка променевого згинача лівої кисті, поверхнева рана правого передпліччя, синці в правій виличній ділянці, правої щоки, правого передпліччя, правої здухвинної ділянки, обох кистей, грудної клітки (спини) справа. В зв'язку з тим, що індивідуальні особливості травмуючих предметів не відобразились в характері ушкоджень (синцях в правій виличній ділянці, правої щоки, правого передпліччя, правої здухвинної ділянки, обох кистей, грудної клітки (спини) справа), а також переважне їх розташування на правій половині тіла, не виключається утворення їх і при падінні з положення стоячи та ударі об тверді тупі предмети.
Крім порізів на руках ОСОБА_80 які він собі умисно заподіяв, на його тілі виявлено тілесні ушкодження, які локалізовано саме у тих місцях, які за висновками експертиз та з показів експертів ( покази експерта ІНФОРМАЦІЯ_7 досліджені в суді ) однозначно травмуються навіть при одноразовому падінні з висоти власного росту. У той же час на тілі ОСОБА_12 не виявлено жодного тілесного ушкодження у тих місцях, де він не міг отримати при падінні з висоти власного росту, тобто комісією судових експертів, за наданою медичною документацією, та оглядом ОСОБА_80 не виявлено тілесних ушкоджень на тілі останнього у тих місцях, куди з його слів йому наносили удари співробітники міліції, так само як не виявлено тілесних ушкоджень заподіяних стисканням наручниками чи тілесних ушкоджень від ураження електричним струмом. З показів медичних працівників бригади швидкої допомоги, які прибули до приміщення Зарічанського відділу міліції 28.07.2004 вони виявили ОСОБА_80 у туалеті відділу міліції. Останній лежав на спині, у нього була перемотана рушником рука. Він не був зв'язаний, не пручався, його ніхто насильно не утримував. У справі відсутні покази ОСОБА_80 про те, що порізавши собі руку шматком скла він ліг на кахельну підлогу у загальному туалеті Зарічанського відділу міліції.
Суд приходить до висновку, що тілесні ушкодження виявлені на тілі ОСОБА_80 , крім порізу руки, який він заподіяв собі сам, у вигляді :
- забій головного мозку легкого ступеню,
-синці в правій виличній ділянці, правої щоки,
-правого передпліччя, грудей,
-правої здухвинної ділянки останній міг отримати 28.07.2004 при падінні з висоти власного росту, у момент коли він у боротьбі, разом з підсудним ОСОБА_9 упали на кахельну підлогу у туалеті Зарічанського відділу міліції.
В судовому засіданні не встановлено інших свідків, які були б безпосередніми очевидцями чи свідками вчинення підсудними злочину передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, а також не встановлено інших не досліджених судом доказів, які б свідчили про вчинення підсудними злочину передбаченого ч.2 ст. 365 КК України.
Крім цього суд, дослідивши письмові матеріали справи, виявив значні порушення процесу порушення кримінальної справи та процесу збирання доказів, а відтак судом встановлено значні порушення вимог Кримінально-Процесуального Кодексу України :
Процесуальна особа, як помічник начальника 3-го напрямку відділу БКОЗ Управління СБ України у Хмельницькій області не передбачена Кримінально-Процесуальним Кодексом України, а тому капітан ОСОБА_82 не мав законних на те підстав для порушення кримінальної справи. Досудовим слідством і державними обвинувачами не здобуто і не представлено доказів належності помічника начальника 3-го напрямку відділу БКОЗ Управління СБ України у Хмельницькій до переліку суб'єктів, повноважних порушувати кримінальні справи.
Кримінальна справа за фактом незаконного затримання, утримання більше 41-ї години у приміщенні Зарічанського відділу міліції, та за фактом заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_49 порушена 18 серпня 2004 року помічником начальника 3-го напрямку відділу БКОЗ Управління СБ України у Хмельницькій області капітаном ОСОБА_82 за ст.ст. 364, 365, 366, 371 КК України, Однак перелік вказаних злочинів, згідно ст.112 Кримінально-Процесуального Кодексу України, є підслідними прокуратурі. На момент порушення кримінальної справи капітан Управління СБ України у Хмельницькій області ОСОБА_82 не був у статусі працівника органу дізнання, відповідно до ч.2 ст. 101 КПК України, у зв'язку з викладеним вище, а тому він не мав підстав проводити слідчі дії самостійно. П.2 ч.1 ст. 101 КПК України забороняє подібні дії, та надає право співробітникам Служби Безпеки України проводити дізнання, слідчі дії у справах, «віднесених законом до їх відання». Категорія таких справ обмежена ст. 112 Кримінально-Процесуального Кодексу України.
Визначивши викладене, суд приходить до думки, що кримінальна справа порушена 18 серпня 2004 року помічником начальника 3-го напрямку відділу БКОЗ Управління СБ України у Хмельницькій області капітаном ОСОБА_82 , за ст.ст. 364, 365, 366, 371 КК України за фактом незаконного затримання, утримання більше 41-ї години у приміщенні Зарічанського відділу міліції, та за фактом заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_49 з порушенням вимог ст.98, п.2 ч.1 ст. 101, ст.112 КПК України, а всі протоколи слідчих дій складені помічником начальника 3-го напрямку відділу БКОЗ Управління СБ України у Хмельницькій області капітаном ОСОБА_82 , не можуть бути джерелом доказів у справі, а тому такі докази суд визнає не достовірними доказами.
Судовим слідством встановлено ряд порушень порядку складання процесуальних документів, та не долучення до матеріалів кримінальної справи ряду процесуальних документів.
Не відповідним обставинам справи є момент встановлення слідством кожної особи підсудного. Так, ОСОБА_19 раніше не судимий, тобто спілкування зі співробітниками міліції раніше не мав, впізнання за фотокартками, чи на живо з його участю, та з участю співробітників міліції не проводилося та до справи не долучено. Проте останній практично у перших допитах повідомляє прізвища, ініціали та займані посади усіх 7-ми підсудних. Допитаний з цього приводу потерпілий ОСОБА_19 не зміг пояснити, яким чином йому стали відомі прізвища підсудних без проведення впізнання, та до проведення очних ставок з підсудними. Жоден зі свідків обвинувачення, ні ОСОБА_47 , ні ОСОБА_35 , а ні ОСОБА_83 до моменту проведення з їх участю слідчих дій не були знайомі з жодним підсудним, та навіть не зустрічалися у інших справах. Проте, під час очної ставки з підсудним ОСОБА_6 . ОСОБА_19 повідомив, що після подання заяви до прокуратури та до Служби Безпеки України співробітники служби безпеки, а також слідчі прокуратури показували йому фотокартки, за якими він впізнавав осіб, яких бачив у Зарічанському відділі міліції, в момент, та після його затримання.
Щодо причетності ОСОБА_11 до вчинення службового злочину - суд виходить із наступного: впізнання підсудного ОСОБА_11 з участю ОСОБА_80 не проводилося, а зі слів ОСОБА_80 він упізнав ОСОБА_11 як особу, яка вчиняла насильницькі дії відносно нього разом з іншими співробітниками міліції у приміщенні Зарічанського відділу міліції, так як ототожнив його з особою яку він вперше помітив 28.07.2004 у службовому кабінеті Зарічанського відділу міліції, коли його тільки доставили з дому. ОСОБА_11 на його думку приймав заяву у невідомої йому особи про зникнення його родича. Зі слів ОСОБА_11 він такої заяви не приймав. Таку заяву зі слів ОСОБА_11 приймав інший співробітник міліції, - ОСОБА_84 . Слідством факт допущення помилки на яку вказав ОСОБА_11 до уваги не взято, та перевірку в супереч вимогам ст. 22 КПК України не проведено.
Покази підсудних щодо відсутності документів в матеріалах кримінальної справи, що надійшла до суду (які зібрані досудовим слідством та вказували на непричетність до злочину: протоколи допиту свідків ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , та розписку, яку писав ОСОБА_19 28.07.2004, перед виходом з приміщення Зарічанського відділу міліції), підтверджують дії слідчого ОСОБА_28 , а також зміст та місце знаходження документів, які були вилучені ним під час формування томів 1-го та 2-го кримінальної справи для направлення її до суду. Так, згідно супровідного листа з прокуратури Ярмолинецького району до прокуратури Хмельницького району передана кримінальна справа у 3-х томах : т.1 на 257 аркушах, т.2 на 203 аркушах, та т.3 на 139-ти аркушах. Слідчий прокуратури Хмельницького району ОСОБА_85 , закінчивши досудове слідство, надає для ознайомлення обвинуваченим кримінальну справу у 4-х томах : т.1 на 251 аркуші, т.2 на 248 аркушах т.3 на 263-х аркушах, та т.4 на 120-ти аркушах. Відкритим залишається питання для чого слідчий ОСОБА_85 переформував 1-й та 2-й томи у кримінальній справі, які уже були сформовані та у них був опис, та для чого підготував опис у вказаних томах за власним підписом, а опис томів 1 та 2-го виконаний слідчим ОСОБА_86 до матеріалів справи не долучив. Які документи він переміщував у 1-му томі, та які долучив до 2-го тому кримінальної справи у ході судового слідства встановити не представилося можливим. Допитаний з цього приводу, за клопотанням прокурора, свідок ОСОБА_85 нічого пояснити не зміг.
Допитана у суді свідок ОСОБА_42 повідомила суду, що вона неодноразово допитувалася слідчими прокуратури Ярмолинецького та слідчим Хмельницького районів, проте такі протоколи допиту у справі відсутні.
У обвинувальному висновку наведені покази практично всіх свідків ( ОСОБА_69 , ОСОБА_87 , ОСОБА_46 , ОСОБА_51 , ОСОБА_13 , ОСОБА_55 , ОСОБА_44 , ОСОБА_57 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 Закордонця ОСОБА_90 , ОСОБА_61 ), зафіксовані у протоколах допитів, складених помічником начальника 3-го напрямку відділу БКОЗ УСБ України у Хмельницькій області ОСОБА_91 у перші дні після порушення ним кримінальної справи, а всі інші докази, які збиралися слідчими прокуратури протягом років з моменту порушення кримінальної справи і до пред'явлення обвинувачень, докази зафіксовані протоколами судових засідань, не наведені взагалі. Допитом свідка ОСОБА_28 встановлено, що останній, розслідуючи кримінальну справу обмежився допитом потерпілого та свідка ОСОБА_92 , та вивчивши всі інші докази прийшов до висновку, що їх достатньо для пред'явлення обвинувачення та направлення справи до суду, а тому сам докази не збирав, а долучені до справи докази не перевіряв, у зв'язку з чим в обвинувальному висновку виклав докази зібрані помічником начальника 3-го напрямку відділу БКОЗ УСБ України у Хмельницькій області ОСОБА_93 .. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що слідчий прокуратури Хмельницького району ОСОБА_81 під час допиту потерпілого обмежився тим, що останній підтримує свої покази дані ним раніше, та до обвинувального висновку переніс покази які записав в обвинувальний висновок ОСОБА_85 , про що свідчать однакові помилки допущені ними у посиланнях на аркуші справи та порядок розміщення доказів.
Обов'язок доказування в кримінальному процесі закон повністю покладає на слідчого, особу, яка проводить дізнання, прокурора і суд. Вони зобов'язані вжити усіх передбачених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, зібрати, перевірити й оцінити всю необхідну сукупність доказів та їхніх джерел і прийняти на цій підставі законне, обґрунтоване й справедливе рішення.
Згідно зі ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, а тому він не може базуватися на припущеннях та ймовірностях.
Жодні інші докази, які б могли вплинути на кваліфікацію дій підсудних ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 судом не можуть бути здобуті, а також не можуть бути зібрані органом досудового слідства у випадку скерування матеріалів кримінальної справи на додаткове розслідування, з наведених вище підстав.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 р. „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” недопустимим є обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що органами дусудового слідства та прокурором в суді не наведено достатніх допустимих доказів, що мала місце подія злочину, а тому ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в інкримінованому їм злочині за ч.2 ст.365 КК України підлягають виправданню за відсутності події злочину. Суд вважає, що зібрані у справі докази не підтверджують вказаного обвинувачення, всі можливості зібрання додаткових доказів вичерпані, а сумніви щодо доведеності обвинувачення усунути неможливо, а тому суд тлумачить їх на користь підсудних.
В зв'язку з неявкою в судове засідання потерпілого ОСОБА_80 , (який на досудовому слідстві відмовився від підтримання цивільного позову) цивільний позов слід залишити без розгляду.
Судові витрати за проведення по справі експертиз слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виправдати за звинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, у зв'язку з відсутністю події злочину та по суду виправдати.
Речові докази по справі - гранену палицю, металеву палицю з пластиковою ручкою, повернути до Зарічанського відділу міліції для долучення їх до матеріалів перевірки про їх вилучення, дві пари браслетів повернути до Зарічанського відділу міліції, для використання у службовій діяльності.
Цивільний позов ОСОБА_12 залишити без розгляду.
Судові витрати за проведення по справі експертиз віднести на рахунок держави.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 скасувати.
Скасувати дію постанови про відсторонення від посади ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя