Справа № 755/7/14-ц
"20" березня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді Бартащук Л.П.
при секретарі Ізвольській С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на дії державного виконавця, -
До суду надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на дії державного виконавця стосовно проведення оцінки арештованого майна боржника.
Скарга мотивована наступним.
На виконанні в Хортицькому відділі державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження ВП №35200407 з примусового виконання виконавчого листа № 2604/12198/12 виданого 16.07.2012 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості в сумі 280272,29 грн.
27.03.2013 року державним виконавцем складено акт опису та арешту майна, згідно до якого описано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1.
03.07.2013 року Хортицьким відділом ДВС Запорізького МУЮ отримано Звіт про оцінку майна, згідно якого вартість вищезазначеного арештованого майна визначена оцінювачем в розмірі 176 430 грн.
Прилюдні торги з реалізації арештованого та описаного майна боржника, а саме: квартири АДРЕСА_1, що призначені на 10.10.2013 року, не відбулись у зв'язку з відсутністю купівельного попиту.
17.10.2013 року до канцелярії Хортицького відділу ДВС Запорізького МУЮ подано заяву про залишення за стягувачем не реалізованого майна боржника.
04.11.2013 року ПАТ «Дельта Банк» отримано лист державного виконавця за вих. № 30505 від 30.10.2013 року, яким стягувачу повідомили про відсутність підстав для видачі відповідних документів щодо оформлення права власності на арештоване майно.
Підставою для відмови у видачі відповідних документів з боку державного виконавця є ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», за якою майно може бути передано стягувачу в рахунок погашення боргу про стягнення коштів за рішенням суду тільки у випадку проведення спеціалізованою організацією трьох прилюдних торгів, при цьому, вартість майна не повинна бути знижена більш ніж на 50 відсотків від початкової вартості арештованого майна.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
03.12.2007 року між Банком та ОСОБА_1 в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 806/06/К-07 укладено іпотечний договір № 80б-06/г-07, згідно до якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про іпотеку» протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.
Також, ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає можливість залишення за стягувачем нереалізованого майна в рахунок погашення боргу.
У зв'язку з вищевикладеним, скаржник вважає безпідставною відмову державного виконавця у видачі йому акту про реалізацію предмета іпотеки та, посилаючись на ст. 49 Закону України "Про іпотеку", просить суд визнати незаконною відмову у видачі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та постанови, скасувати акт про уцінку арештованого майна від 22.10.2013 р., видати акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та відповідну постанову.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився, проте, надіслав на адресу суду заперечення, відповідно до яких просив суд відмовити у задоволенні скарги, розгляд скарги провести за його відсутності.
Боржник у виконавчому провадженні - ОСОБА_1 у в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.
16.07.2012 року Дніпровський районний суд м. Києва видав виконавчий лист № 2604/12198/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» борг в розмірі 280 272,29 грн., за яким відкрито виконавче провадження ВП №35200407.
Як підтверджується наданими суду доказами, 27.03.2013 року державним виконавцем був складений акт опису та арешту майна яким була описана та арештована квартира АДРЕСА_1.
Відповідно до Звіту, наданого ТОВ Оціночна компанія «ВЕГА», - вартість квартири визначена у розмірі 176 430,00 грн.
18.09.2013 року між Хортицьким ВДВС ЗМУЮ та ТОВ «Укрспецторг Групп» був укладений договір №08-0426/13 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
22.10.2013 року надійшло повідомлення філії ТОВ «Укрспецторг Групп» про те, що прилюдні торги, призначені на 10.10.2013 р., не відбулися у зв'язку з відсутністю купівельного попиту.
22.10.2014 року згідно із актом про уцінку арештованого майна продажну ціну квартири АДРЕСА_1 знижено на 30 % до 123 501,00 грн.
Примусове виконання рішення суду про стягнення заборгованості регулюється Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п.1 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна здійснюються шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних засадах.
Не реалізоване майно на прилюдних торгах майно протягом двох місяців підлягає уцінці не більш ніж 30 відсотків. У разі не реалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уціняється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості.
У разі, якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.
Відповідно до п. 9 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію.
Обгрунтування скаржником порушення державним виконавцем свого права, передбаченого Законом України «Про іпотеку» , не є обґрунтованим, оскільки вказані норми застосовуються за наявного рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Оскільки стягувач самостійно обрав такий спосіб захисту свого права, як стягнення заборгованості (стягнення грошових коштів за рахунок коштів боржника, за рахунок реалізації майна боржника або за рахунок реалізації нерухомого майна боржника), державним виконавцем правомірно застосовуються саме положення Закону України «Про виконавче провадження», норми якого регулюють такий порядок виконання рішення суду про стягнення заборгованості.
На підставі викладеного та керуючись ст. 11, 15, 383, 384, 385, 386, 387 ЦПК України, ст.ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 62 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", суд, -
Скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на дії державного виконавця - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.