ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________
"29" січня 2009 р.
Справа № 11/435/08
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді В.Б.Туренко
суддів Л.І.Бандури, Л.В. Поліщук
при секретарі судового засідання - О.О.Соломахіній
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2
від відповідача - не з'явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.11.2008р.
у справі № 11/435/08
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до Баштанської районної спілки споживчих товариств
про визнання недійсними договорів та відшкодування збитків в сумі 18400.00грн.,
встановив:
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 21.10.2008р. звернулась з позовом до Баштанської районної спілки споживчих товариств про визнання недійсними договору оренди від 01.03.2002р., та змін до нього від 01.10.2004р., 16.12.2005р., 23.10.2007р., за якими їй надавалась в оренду приміщення, з тих мотивів, що у орендодавця відсутні документи, які підтверджують його право власності на об'єкт оренди, тобто договір і зміни до нього укладені відповідачем, який не володів необхідним об'ємом цивільної дієздатності, останній помилявся щодо свого права на укладення договору та внесення змін до нього, а тому вони підлягають визнанню недійсними на підставах ч.1 ст.215, ч.1 ст.229 ЦК України. Крім того, позивач просив відшкодувати, відповідно до абз.2 частини 1 ст.216, ч.2 ст. 229 ЦК України, матеріальні збитки в сумі 18400.00грн. Зазначена сума була сплачена за період з березня 2002р. по квітень 2008р. за оренду приміщення. При цьому позивач просив суму 6720.00грн. перерахувати на його рахунок, а решту суми -11680.00грн. перерахувати на рахунок Лоцкинської сільської ради Бштанського р-ну, яка і повинна була надавати в оренду приміщення, що зазначене в договорі. Розмір суми, яку повинна отримати Лоцкинська сільська рада розрахована позивачем, виходячи із розміру орендної плати, що виплачують орендарі сільській раді за оренду приміщень, які належать останній -2грн. в місяць за один кв.м. площі (а.с. 2-5).
Письмові заперечення відповідача на позов в матеріалах справи відсутні.
25.11.2008р. Баштанською районною спілкою споживчих товариств заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі в зв'язку з тим, що Баштанським районним судом розглядається адміністративний позов про визнання протиправними та скасування рішення виконкому Лоцкинської сільської ради № 5 від 26.06.2008р., яким Баштанській районній спілці споживчих товариств відмовлено в оформленні права власності на нежитлову будівлю магазину в с. Лоцкино по вул. Поштова, 3, про зобов'язання оформити право власності (а.с. 112-116).
Зазначене клопотання відхилено господарським судом, оскільки розгляд адміністративного позову не впливає на прийняття рішення по даній справі.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.11.2008р. (суддя Василяка К.Л.), яке оформлено відповідно до вимог ст.84 ГПК України 03.12.2008р., у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, позивач 17.12.2008р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення норм процесуального права; на неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору; на недоведеність обставин, які суд визнав встановленими; на невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи. Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги з причини поважності пропуску цього строку, яке задоволено судовою колегією, відповідно до ст.ст.53, 93 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 13.01.2009р.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу від відповідача не надійшли.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Гр. ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа -підприємець Баштанською районною держадміністрацією 22.06.93р., про що їй було видано відповідне свідоцтво НОМЕР_1 (а.с. 72).
Як зазначено позивачем в позовній заяві, між підприємцем ОСОБА_1 та Баштанською районною спілкою споживчих товариств 01.03.2002р., 01.10.2004р., 16.12.2005р., 23.01.2007р. укладались договори оренди приміщення площею 80кв.м., розташованого за адресою: вул. Поштова, 5, в с. Лоцкино Баштанського р-ну Миколаївської області.
Вказані ксерокопії договорів додані позивачем до позовної заяви і містяться в матеріалах справи. Щомісячна орендна плата становила:
- за договором від 01.03.2002р. - 150.00грн. (а.с. 74-75);
- за договором від 01.10.2004р. - 300.00грн. (а.с. 76-77);
- за договором від 16.12.2005р. - 400.00грн. (а.с. 78-79);
- за договором від 23.01.2007р. (дата укладення вказана позивачем) -400.00грн. (а.с.80-81).
Проаналізувавши умови зазначених договорів, суд першої інстанції дійшов висновку, що в період з 2002 року по 2007 рік між сторонами існувало 4 договори оренди, не прийнявши до уваги твердження позивача, що між сторонами існував лише один договір від 01.03.2002р. з наступними змінами до нього від 01.10.2004р., 16.12.2005р., 23.01.2007р., оскільки фактично це були нові договори, суттєві умови яких (вартість оренди та строк дії) визначались в кожному наступному договорі.
При розгляді спору судом першої інстанції встановлено, що вказані договори не розривались, не змінювались, а по закінченню строку дії кожного укладались наступні. Сторони за договорами оренди фактично виконували їх умови, відповідач надав позивачу в оренду приміщення, останній користувався ними та сплачував орендну плату. Спорів між сторонами щодо виконання умов договорів не було. У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтвердив, що договір оренди від 23.01.2007р. продовжує діяти, хоча він і укладався на 1 рік. Однак, заява про припинення дії договору після закінчення його строку від сторін не надходила, а тому цей договір вважається продовженим відповідно до п.6.6. означеного договору. Відповідач направляв позивачу лише листа за вих. № 16 від 23.01.2008р. щодо зміни умов договору в частині встановлення розміру орендної плати в сумі 800грн. щомісячно (а.с. 83). Однак, позивач на такі зміни не погодився, в судовому порядку це питання не вирішувалось, остання продовжує користуватись орендованим приміщенням, але з квітня 2008р. орендну плату відповідачу не сплачує, замість цього вносить на рахунок Лоцкинської сільської ради благодійні внески.
Поряд з цим, позивач вважає, що оскільки Баштанська районна спілка споживчих товариств не була власником майна, яке передавалось йому в оренду, і його було введено в оману, такі договори відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України повинні бути визнані судом недійсними.
За висновком суду першої інстанції, положення ч.1 ст.761 ЦК України, яка передбачає право передання майна у найом тільки власником речі або особою, якій належать майнові права, не спростовують і не виключають права виступати в ролі орендодавця осіб, які володіють майном на праві господарського відання.
Рішенням Лоцкинської сільської ради від 05.04.2006р. ''Про надання земель, зайнятих об'єктами Баштанської райспоживспілки'' було затверджено технічну документацію по встановленню на місцевості меж земельних ділянок, зайнятих об'єктами Баштанської райспоживспілки в межах Лоцкинської сільської ради та надано їх в постійне користування. У додатку № 1 до цього рішення наведений список вказаних об'єктів де значиться і будівля магазину, частину якого орендує позивач (а.с. 101-102). Судом першої інстанції встановлено, що позивач орендував частину приміщення в будівлі по вул. Поштова, 5, в якій знаходяться й інші магазини. За Баштанською райспоживспілкою на праві колективної власності зареєстровані нежитлові приміщення по вул. Поштовій 5а, 5б (а.с. 95, 100). Ці об'єкти розміщуються в одній будівлі, використовуються як об'єкти торгівлі, і знаходяться у господарському віданні Баштанської райспоживспілки (обліковувались в бухгалтерському обліку як основні засоби) -а.с. 103-110, 125-130. Отже, остання мала всі повноваження щодо укладання договорів оренди такого майна.
Відмовляючи у стягненні збитків, суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав суду жодного доказу про порушення відповідачем умов договорів. Фактично, підписуючи спірні договори позивач погоджувався з розміром орендної плати, користувався орендованими приміщеннями, які використовував у своїй підприємницькій діяльності, отримував прибуток. Позивач не довів належними засобами доказування того, що він мав можливість користуватись орендованим приміщенням на умовах меншої орендної плати.
Судова колегія погоджується з вищенаведеними висновками господарського суду, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству. Додатково слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно частин 1 та 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У даній справі судова колегія не вбачає порушення прав позивача, оскільки його права орендаря внаслідок укладення договорів оренди, а також при їх виконанні не порушені, ніким не оспорюються або невизнаються. Збитки у вигляді повернення сплаченої орендної плати за користування приміщенням не є збитками у розумінні ст.22 ЦК України.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені позову і підстави для скасування судового рішення відсутні.
Посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, що у даному випадку не мало місця.
Керуючись ст. ст. 99, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
постановила:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 27.11.2008р. у справі № 11/435/08 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.В. Поліщук