01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.01.2009 № 16/344
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря судового засідання
представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: ОСОБА_1(дов. від 16.10.08 № 2738),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОС 39 В"
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2008
у справі № 16/344
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОС 39 В"
до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_2
про визнання недійсним договору оренди,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.08 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ОС 39 В” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.08 у справі № 16/344 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір оренди приміщення цокольного поверху багатоквартирного будинку № 39-В по проспекту П. Григоренка за № 01/П від 12.01.07.
Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, дійшов висновку, що позивач не довів невідповідності договору оренди вимогам закону. Проте, таке твердження суду спростовується матеріалами справи, зокрема рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13.02.08 у справі № 2-2057/08, Статутом ОСББ та іншими документами, належним чином засвідчені копії яких було долучено до позовної заяви.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ОС 39 В” в судове засідання, яке відбулося 28.01.09, повноважних представників не направило. Однак, його було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 25.12.08, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75.
Крім того, про належне повідомлення позивача у справі про прийняття апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ОС 39 В” до провадження та призначення її до розгляду свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається своєчасне отримання представником товариства ухвали суду від 25.12.08.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ГПК України керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (ч. 3 ст. 28 ГПК України).
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що неявка представника позивача не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки у даному випадку відповідач має можливість скористатись правилами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.
Статтею 101 ГПК України передбачено, що в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
12.01.07 між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “ОС 39 В” (далі-позивач, орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (далі-відповідач, орендар) укладений договір № 01/П оренди приміщення.
Відповідно до п. 1.1. договору оренди приміщення від 12.01.07 № 01/П орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення цокольного поверху багатоквартирного будинку № 39-В по проспекту Петра Григоренка в місті Києві. Загальна площа об'єкта оренди складає 65 квадратних метрів.
Строк договору - два роки та одинадцять місяців (п. 3.1. вказаного вище договору).
Згідно з п. 3.2. договору оренди приміщення від 12.01.07 № 01/П початок обчислення строку договору починається з моменту підписання Акту прийому-передачі об'єкта оренди орендодавцем орендарю в оренду.
У відповідності до 3.4. Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ОС 39 В”, зареєстрованого Харківською районною державною адміністрацією м. Києва від 15.12.00, затверджено установчими зборами членів об'єднання співвласників протокол № 2 від 19.11.00, зі змінами зареєстрованими Дарницькою районною державною адміністрацією 26.03.02 об'єкти, що перебувають у спільній власності членів об'єднання, передаються ними в управління правлінню об'єднання. Правління об'єднання має право використовувати об'єкти, що перебувають у спільній частковій власності членів об'єднання, а саме здавати в оренду та інше, в порядку, передбаченому Статутом.
Позивач в позовній заяві посилається на те, що, користуючись існуванням у Статуті ОСББ зазначеного вище пункту, правління ОСББ укладало договір оренди на приміщення, яке перебуває у спільній власності членів об'єднання, без погодження з вищим органом управління ОСББ, а саме: загальними зборами членів ОСББ.
Свої вимоги про визнання недійсним договору позивач обґрунтовує тим, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13.02.08 у справі № 2-2057/08 за позовом ОСОБА_3 до ОСББ “ОС-39В” було визнано недійсним з моменту реєстрації п. 3.4. Статуту ОСББ “ОС 39В”, посилається на ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 215 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що вимоги позивача є безпідставними виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Підставою для визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимоги закону щодо умов його дійсності.
Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом (ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України).
Матеріали справи свідчать, що на момент вчинення правочину, а саме на 12.01.07 відповідно до п. 3.4. Статуту правління ОСББ мало право здавати в оренду об'єкти, що перебувають у спільній частковій власності членів об'єднання.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем не доведено суду, що правоздатність правління ОСББ в момент укладення спірної угоди була обмежена.
Посилання позивача на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13.02.08 у справі № 2-2057/08 є безпідставними, оскільки дане рішення прийняте через рік після укладення договору, а набрало чинності пізніше.
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що на час укладення оспорюваного договору від 12.01.07 № 01/П правління ОСББ мало повноваження здавати в оренду об'єкти, що перебувають у спільній частковій власності членів об'єднання.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.08 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.08 у справі №16/344 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №16/344 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
02.02.09 (відправлено)