Справа № 1328/8606/12 Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Доповідач - ОСОБА_2
21 січня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України за апеляцією прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 14 жовтня 2013 року,
Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 14 жовтня 2013 року
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджений за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України на 2 (два) роки шість місяців позбавлення волі.
Обраний ОСОБА_7 запобіжний захід - взяття під варту залишено без зміни.
Строк відбування покарання засудженим постановлено рахувати з часу його фактичного затримання - з 23 серпня 2012 року.
Вирішено питання про речові докази та судові витрати.
ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він 23 серпня 2012 року близько 21 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння і знаходячись в будинку АДРЕСА_1 , вчинив замах на умисне вбивство свого сина - ОСОБА_8 , однак злочину до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі.
На вирок суду прокурор прокуратури Шевченківського р-ну м. Львова ОСОБА_9 , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію та зміни до неї. Просить вирок скасувати в зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, а справу направити на новий судовий розгляду у той же суд в іншому складі суду. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що суд, прийшовши до правильного переконання про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, застосував норму ст. 69 КК України та обрав надто м'яке покарання, що свідчить про недотримання вимог ст. 69 КК України. Обираючи ОСОБА_7 покарання, суд не врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. В порушення вимог ст. 335 КПК України 1960 року суд у резолютивній частині вироку не зазначив посилання на ст. 69 КК України.
Заслухавши доповідь судді; прокурора на підтримку апеляції, засудженого та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , які просять, зважаючи на міру покарання, вирок суду залишити без зміни, обговоривши наведені в апеляції доводи й дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляцію слід задоволити частково.
Вирок суду підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд в суд першої інстанції з наступних підстав.
При розгляді справи суд першої інстанції допустив однобічність і неповноту судового слідства, істотне порушення кримінально-процесуального закону, що відповідно до п.1, п.3 ст. 367 КПК України 1960 року є підставами для скасування вироку.
Згідно зі ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 64 КПК України 1960 року при розгляді кримінальної справи в суді доказуванню підлягають подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, обставини, що впливають на тяжкість злочину, а також характер і розмір шкоди, завданої злочином.
Виходячи з положень ст. 334 КПК України 1960 року, у мотивувальній частині вироку наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази. При цьому суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях підсудного, потерпілих, свідків, та інших джерелах доказів, а також, керуючись законом, дати оцінку доказам з точки зору їх допустимості, належності та достатності. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.
При розгляді кримінальної справи та постановленні вироку суд не дотримався даних вимог кримінально-процесуального закону.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд, обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, навів висновки судових експертиз:
- висновок комплексної судової психіатрично-наркологічної експертизи № 241 від 03 жовтня 2012 року, згідно з яким ОСОБА_7 в період інкримінованих йому дій хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, виявляв ознаки органічного розладу особи та поведінки внаслідок ураження головного мозку змішаного ґенезу (церебральний атеросклероз, черепно-мозкова травма) з наростаючим психоорганічним синдромом. Через наявний у нього розлад він не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними (т.1 а.с.230-232);
- висновок додаткової комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 102 від 19 червня 2013 року, згідно з яким у ОСОБА_7 відмічаються органічні порушення діяльності головного мозку зі зниженням рівня та продуктивності психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення), послаблений емоційно-вольовий контроль, схильність до застрягання на негативно забарвлених переживаннях. Наявні психічні властивості могли суттєво вплинути на його поведінку. ОСОБА_7 на момент інкримінованих йому дій перебував у стані фізіологічного афекту, який суттєво вплинув на його поведінку. Стан фізіологічного афекту є науково-психологічною підставою для юридичного висновку про стан сильного душевного хвилювання (т.2 а.с.63-66).
Однак в судовому засіданні експерти допитані не були, й оцінки судом дані висновки експертиз не отримали.
Судом не була спростована позиція сторони захисту, яка, навпаки, покликалася на зазначені докази як на такі, що підтверджують вчинення ОСОБА_7 злочину у стані сильного душевного хвилювання та свідчать про неправильність кваліфікації його дій органами досудового розслідування.
Обираючи ОСОБА_7 міру покарання, суд першої інстанції не вирішив питання визнання ОСОБА_7 обмежено осудним та не врахував вимоги ч.2 ст. 20 КК України, згідно з якою визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання.
Призначивши ОСОБА_7 більш м'яке покарання, ніж передбачене законом, суд у вироку не вмотивував своє рішення та не зазначив, які саме наявні обставини (не менше двох), він вважає такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину й з урахуванням особи винного можуть бути підставою для застосування ст. 69 КК України.
При цьому суд в порушення вимог ч.9 ст. 335 КПК України 1960 року у резолютивній частині вироку не зробив посилання на ст. 69 КК України.
Щодо постанови суду від 25 жовтня 2013 року, якою резолютивну частину вироку викладено в новій редакції із посиланням на ст. 69 КК України (т.2 а.с.94), то вона винесена без дотримання вимог кримінально-процесуального закону.
Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.1990 року "Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків", питання, які стосуються прогалин і недоліків вироків в частині призначення покарання, розгляду в порядку, передбаченому ст. 411 КПК України, не підлягають.
Оскільки судом допущено неповноту й однобічність судового слідства та істотне порушення кримінально-процесуального закону, вирок підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд.
При розгляді справи суд першої інстанції повинен з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону дослідити усі обставини справи; дати оцінку доказам, яка б ґрунтувалася на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності; дати правильну юридичну оцінку діям підсудного та у разі доведеності вини призначити покарання з дотримання вимог КК України.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України 1960 року, колегія суддів
Апеляцію прокурора задоволити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 14 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_7 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4