Справа № 2-23/2009
Іменем України
13 травня 2009 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді - Івасюти Л.В.,
при секретарі - Бойченко М.В.,
з участю позивача - ОСОБА_1 .,
її представника - ОСОБА_4 .
представника третьої особи
на стороні позивача ЖБК № 72 - Касюна В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання недійсною державної реєстрації квартири в комунальному підприємстві «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації»,
ОСОБА_1 . 20.12.2006 року звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири в будинку житлово-будівельного кооперативу.
Позов мотивувала тим, що її тітка ОСОБА_6 була членом житлово-будівельного кооперативу № 72. Як член даного кооперативу, вона отримала квартиру АДРЕСА_1 . В цю квартиру вона вселилася і проживала з ОСОБА_6 . як член сім'ї.
У 1992 році, тітка померла, після її смерті вона продовжувала проживати в цій квартирі.
Єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_7 . була її мати ОСОБА_2 , яка у встановленні чинним законодавством строки, спадщини не прийняла та не заперечувала, щоб дана квартира залишилася їй. 14.02.2006 року ОСОБА_2 . померла.
У 1996 році рішенням зборів ЖБК № 72 її було прийнято в члени кооперативу.
З 1994 року у спірній квартирі проживає її чоловік ОСОБА_8 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 01.08.2006 року за нею визнано право на користування спірною квартирою і встановлено, що після смерті ОСОБА_6 . ї мати ОСОБА_2 . спадщини не прийняла.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 15 серпня 2006 року за ОСОБА_5 . визнано право власності на вказану квартиру, а 04 грудня 2006 року це рішення скасовано апеляційним судом Волинської області з передачею справи на новий розгляд.
ОСОБА_5 . 29.08.2006 року відчужив дану квартиру відповідачу ОСОБА_3 . згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом, чим порушив її право члена ЖБК на володіння, користування, а у випадку повної сплати паєнагромаджень, і розпорядження квартирою.
Посилаючись на вищенаведене, позивач просила визнати недійсний вказаний договір купівлі-продажу квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_5 . помер, а ухвалою суду від 09.04.2008 року провадження по даній справі було зупинено до вступу у справу правонаступників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 201 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 . під час судового розгляду збільшила позовні вимоги та просила крім первісної позовної заяви визнати недійсною державну реєстрацію АДРЕСА_1 в комунальному підприємстві «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації».
В якості співвідповідачів по справі залучено як правонаступника померлого відповідача його дружину ОСОБА_2 та комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», які в судове засідання не з'явилися хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена і відповідач ОСОБА_3 ., яка також не з'явилася в судове засідання.
За таких обставин суд, зі згоди позивача, ухвалив розглядати справу заочно, у відсутності відповідачів.
Заслухавши пояснення позивача, представника ЖБК № 72, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено , що ОСОБА_6 як член житлово-будівельного кооперативу № 72 отримала квартиру АДРЕСА_1 , а позивач ОСОБА_9 . вселилась до ОСОБА_6 . і проживала з нею, як член сім'ї. У 1992 році ОСОБА_6 . померла, позивач залишилася проживати у спірній квартирі. У 1996 році на підставі рішення зборів житлово-будівельного кооперативу № 72 вона була включена в члени кооперативу. Після одруження у 1994 році в цій квартирі проживає разом з чоловіком та двома дітьми.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 01.08.2006 року за нею визнано право на користування спірною квартирою (а.с. 6). Цим же рішенням встановлено, що після смерті ОСОБА_6 . її мати ОСОБА_2 ., як спадкоємець першої черги, спадщини не приймала, а отже відповідно до ч. 2 ст. ст. 61 ЦПК України дана обставина для доказування не підлягає.
Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про власність» який діяв на час виникнення спірних правовідносин, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж іншу будівлю або приміщення надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Оскільки на час смерті ОСОБА_6 ., ОСОБА_2 . паєнагромадження членом кооперативу в повному об'ємі виплачені не були, тому на думку суду, спірна квартира була власністю житлово-будівельного кооперативу № 72.
Згідно довідки паєнагромадження за вказану квартиру повністю сплачені 06.07.2007 року позивачем ОСОБА_1 .
ОСОБА_5 . набув право власності на спільну квартиру, як спадкоємець другої черги, після смерті ОСОБА_2 ., згідно рішенням Луцького міськрайонного суду від 15 серпня 2006, яке 04.12.2006 року скасовано апеляційним судом Волинської області з передачею справи на новий розгляд. При новому розгляді позов ОСОБА_5 . був залишений без розгляду.
ОСОБА_5 . відчужив спірну квартиру відповідачу ОСОБА_3 . згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_10 . 29 серпня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі № 2693 (а.с. 7).
Частина 1 ст. 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.
Як слідує із змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частиною 1 ст. 203 цього Кодексу.
Суд вважає, що вищевказаний договір купівлі-продажу квартири, слід визнати недійсним, оскільки він суперечить нормам цивільного законодавства.
Так, відповідно до ст. 658 ЦК України, якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадках, якщо власник не має права вимагати його повернення. Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_5 . відчужив спірну квартиру 29.08.2006 року, яка йому фактично не належала.
Придбавши квартиру у ОСОБА_5 ., відповідач ОСОБА_3 . 01.09.2006 року зареєструвала її в комунальному підприємстві «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», номер запису 7080 в книзі 152д.
Оскільки договір купівлі-продажу спірної квартири від 28.08.2006 року визнано недійсним то і слід визнати недійсною державну реєстрацію у комунальному підприємстві «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації».
Керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 212-215, 224 ЦПК України, ч. 1 ст. 203, ст.ст. 210, 215, 658 ЦК України, ст. 145 ЖК України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 29 серпня 2006 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_10 . 29 серпня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі № 2693 (а.с. 7).
Визнати недійсною державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 в комунальному підприємстві «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» номер запису 7080 в книзі 152д.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В. Івасюта