Справа № 2-539/09
26 березня 2009 року. Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі:
головуючого судді - Іванової Л.А.
при секретарі - Кісельовій С.С.
за участю представника позивача - ОСОБА_1 .
та відповідача - ОСОБА_2 .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кіровограді цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім “Формула смаку” до ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу витрат, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, на суму 22 481 грн. 15 коп.,-
Позивач ТОВ „Торговий Дім “Формула смаку” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 . про стягнення в порядку регресу витрат, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, зазначивши в обгрунтування позову, що 20.12.2004 року близько 07 год. 50 хв. на перехресті вулиць Благовісної та Красіна у м.Черкаси мала місце дорожньо-транспортна пригода, за участю водіїв ОСОБА_3 ., що керував автомобілем марки ВАЗ-21093, державний номер НОМЕР_1 та водія ОСОБА_2 ., який на момент дорoжньо-транспортної пригоди працював водієм ТОВ “Торговий Дім “Формула смаку”, і який керував автомобілем ГАЗ-3302, державний номер НОМЕР_2 . Постановою місцевого суду Соснівського району м.Черкаси від 04.02.2005 року ОСОБА_2 . був визнаний винним у порушенні п.12.3 Правил дорожнього руху України та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 грн. 00 коп. Крім того, позивач зазначив, що 25 липня 2005 року ОСОБА_3 . подав позов до суду про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, за результатами розгляду якого заочним рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 31.01.2006 року ТОВ „Торговий Дім „Формула Смаку” було притягнуто до відовідальності, та в подальшому, а саме, в липні, 2008 року Кіровським відділом державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції з ТОВ „Торговий Дім „Формула Смаку” було стягнуто на користь ОСОБА_3 . 22 481 грн. 15 коп., про що свідчить постанова про закриття виконавчого провадження від 22 серпня 2008 року. Позивач просить стягнути з відповідача по справі ОСОБА_2 . відшкодовану позивачем на користь ОСОБА_3 . суму в розмірі 22 481 грн. 15 коп. в порядку регресу, оскільки, ОСОБА_2 . на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди знаходився в трудових відносинах з ТОВ „Торговий Дім “Формула смаку”, та дорожньо-транспортна пригоди сталася з вини відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на обставини, зазначені в позові, просила позов задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_2 . в порядку регресу на користь позивача 22 481 грн. 15 коп., а також судові витрати по справі.
Відповідач ОСОБА_2 . в судовому засіданні позов не визнав повністю, при цьому зазначив, що він не був присутнім при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а також при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_3 . про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не надавав пояснення та заперечення, винним себе у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 20 грудня 2004 року у м.Черкаси не визнає.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося і сторонами по справі, що 20.12.2004 року близько 07 год. 50 хв. на перехресті вулиць Благовісна та Красіна у м.Черкаси мала місце дорожньо-транспортна пригода, за участю водія автомобіля ВАЗ-21093, державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 ., та водія автомобіля ГАЗ-3302, державний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ „Торговий Дім “Формула смак”, яким керував ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Соснівського районного суду м.Черкаси від 04.02.2005 року, ОСОБА_2 . визнано винним в порушенні п.12.3 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 грн. 00 коп. (а.с.6).
Заочним рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 31.01.2006 року позов ОСОБА_3 . задоволено та стягнуто з ТОВ „Торговий Дім „Формула смаку” на користь ОСОБА_3 . матеріальну шкоду в сумі 11 578 грн. 00 коп., витрати за дослідження спеціаліста в сумі 141 грн. 33 коп., державне мито в сумі 135 грн. 66 коп., витрати за надання юридичної допомоги в сумі 600 грн. 00 коп., оплату телеграфних відправлень в сумі 26 грн. 16 коп., моральну шкоду в сумі 10 000 грн. 00 коп., а всього стягнуто 22 481 грн. 15 коп. (а.с.7-9).
Зазначене заочне рішення набрало законної сили і постановою про закінчення виконавчого провадження від 22 серпня 2008 року державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції при примусовому виконанні в/л №2-124 від 31 січня 2008 року Придніпровського райсуду про стягнення з ТОВ „Торговий Дім „Формула Смаку” на користь ОСОБА_3 . боргу в сумі 22 481 грн. 15 коп. встановлено повне та фактичне виконання згідно з платіжним дорученням №751 від 31 липня 2008 року.(а.с.11).
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній та адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч.4 зазначеної статті, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Судом також встановлено, що згідно з наказом № НОМЕР_3 від 26 жовтня 2004 року ТОВ „Торговий Дім „Формула Смаку” ОСОБА_2 . був зарахований на посаду водія вантажного автомобіля з 26 жовтня 2004 року з випробувальним терміном 1 місяць та окладом згідно штатного розпису (а.с.12), а наказом „Про звільнення” № НОМЕР_4 від 07 липня 2005 року ОСОБА_2 . був звільнений 07 липня 2005 року за згодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України) з виплатою грошової компенсації за невикористау відпустку періоду роботи з 26 жовтня 2004 року по 07 липня 2005 року із розрахунку за 16 календарних днів. (а.с.13).
З огляду на зазначене, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 20 грудня 2004 року у м. Черкаси, водій ОСОБА_2 ., керуючи транспортним засобом, автомобілем ГАЗ-3302, державний номер НОМЕР_2 , здійснював фактичне управління об'єктом джерела підвищеної небезпеки в силу своїх трудових обов'язків з позивачем по справі ТОВ „Торговий Дім „Формула Смаку”.
Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до вимог цивільного закону зазначена стаття застосовується до спірних правовідносин у випадках, коли завдавач шкоди та особа, яка несе відповідальність за завдану шкоду не збігаються в одній особі, при цьому, за загальним правилом, на боржника за зворотною вимогою покладається обов'язок відшкодувати кредитору сплачений ним третій особі платіж у повному обсязі, разом з тим з цього положення можуть бути встановленні виключення відповідно до закону.
Зокрема, відповідно до ст.132 КЗпП України за шкоду, завдану підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її завдано, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток розмірі.
Випадки повної матеріальної відповідальності встановлені статтею 134 КЗпП України, відповідно до якої працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником та підприємством, установою, організацією відповідно до ст.135-1 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна або інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних в кримінальному порядку; шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків; відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.
Відповідно до ст.135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути укладеними підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуваннями у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР по праці та соціальним питанням „Об утверждении перечня должностей и работ, замещаемых или выполняемых работниками, с которыми предприятием, учреждением, организацией могут заключаться письменные договоры о полной материальной ответственности за необеспечение сохранности ценностей, переданных им для хранения, обработки, продажи (отпуска), перевозки или применения в процессе производства, а также типового договора о полной индивидуальной материальной ответственности” від 28 грудня 1977 року №447/24, чинної на теперішній час, затверджено перелік посад і робіт, які заміщуються або виконуються працівниками з якими підприємством, установою, організацією можуть заключатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які передані їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, при цьому договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може бути укладеним з працівниками, які замінюють посади або які виконують роботу, безпосередньо пов'язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням в процесі виробництва переданих їм цінностей.
Крім того, відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодувння шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками” від 29 грудня 1992 року №14, розглядаючи спори про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей, суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст.135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодувння шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками” від 29 грудня 1992 року №14 при матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 Порядку обчислення середньої заробітної плати, а саме, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі, коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (установі, організації).
Як вбачається з довідки ТОВ „Торговий Дім „Формула Смаку” від 24 лютого 2009 року № НОМЕР_5 , ОСОБА_2 . дійсно працював у ТОВ „Торговий Дім „Формула Смаку”, на посаді водія, з 26 жовтня 2004 року по 07 липня 2005 року, за цей період йому було нараховано та виплачено заробітну плату в сумі 2 447 грн. 35 коп., причому за період травень, червень, 2005 року ОСОБА_2 . було виплачено заробітної плати на загальну суму 600 грн. 00 коп.
При цьому судом не приймаються до уваги твердження представника позивача про укладення з відповідачем договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність з моменту прийняття останнього на роботу 26 жовтня 2004 року, а відтак відповідач повинен відшкодувати в порядку регресу позивачу відшкодовані збитки в повному обсязі, оскільки даний договір не відповідає вимогам законодавства, якими, зокрема, не передбачено укладання договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність з зазначеною категорією працівників.
Таким чином, враховуючи викладене, посада водія, на яку був прийнятий в ТОВ „Торговий Дім „Формула Смаку” відповідач ОСОБА_2 . не відноситься до Переліку посад і робіт, які заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть заключатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які передані їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, при цьому, судом також не встановлено і підстав, передбачених ст.134 КЗпП України, за наявності яких працівник має нести матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, враховуючи також, що справа про відшкодування шкоди вирішується судом після звільнення відповідача, суд приходить до висновку, що відповідач має нести відповідальність в межах свого середнього місячного заробітку, який має бути визначений, виходячи з виплат за попередні два місяці його роботи, при цьому, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 . був звільнений 07 липня 2005 року, а заробітна плата за попередні два місяці, що передували звільненню відповідача, а саме за травень та червень, 2005 року становила в загальному 600 грн. 00 коп., то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача в порядку регресу сума в розмірі 300 грн. 00 коп.
Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої стррони понесені нею і доументально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено, враховуючи також, що позивачем пред'явлено до суду позов майнового характеру, та сплачено судовий збір в розмірі 1% від суми позову, в зв'язку з чим суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп., а також витпати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. 00 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3, 4, 10, 60, 61, 88, 209, ст.ст.213-215, 218 ЦПК України, ст.1191 ЦК України, ст.ст.130-135-1 Кодексу законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками” від 29 грудня 1992 року №14, суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім “Формула смаку” до ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу витрат, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, на суму 22 481 грн. 15 коп. задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім “Формула смаку” в порядку регресу витрати, пов'язані з відшкодуванням шкоди, в розмірі 300 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім “Формула смаку” судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя
Ленінського районного
суду м. Кіровограда Л.А. Іванова