20 травня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого
Григор'євої Л.І.,
суддів:
Балюка М.І.,
Данчука В.Г.,
Барсукової В.М.,
Луспеника Д.Д.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Святошинська районна рада у м. Києві про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування та за позовом ОСОБА_3 доОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи: управління державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної адміністрації, Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання права власності на самочинне будівництво, визнання права власності на спадкове майно за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2006 року,
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2006 року вимоги ОСОБА_1задоволено.
Ухвалою судді апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_2. на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2006 року повернуто заявникові.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу судді апеляційного суду, посилаючись на невідповідність висновків судді обставинам справи, порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2., суддя апеляційного суду виходив із того, що апеляційна скарга подана з пропущенням строку на апеляційне оскарження, а клопотання про поновлення строку не має правового значення, оскільки заявник не подавав заяву про апеляційне оскарження.
З такими висновками судді апеляційного суду погодитись не можна.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, суд апеляційної інстанції в судовому засіданні може ухвалою поновити строк або відмовити в його поновленні, залишивши апеляційну скаргу або заяву про апеляційне оскарження без розгляду.
Цивільно-процесуальним законодавством не передбачено право судді апеляційної інстанції за наслідками вирішення питання про поновлення строку постановляти одноособово ухвалу про повернення без розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Як убачається з матеріалів справи, у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 зазначав, що він мешкає в спірному будинку, є спадкоємцем своєї матері - ОСОБА_5, яка була одним зі співвласників будинку, проте до участі у справі притягнутий не був, у зв'язку із чим не знав про ухвалене судове рішення, а дізнався про нього лише 16 жовтня 2006 року.
За таких обставин ухвалу судді апеляційної інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, вона підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:
Ухвалу судді апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2006 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Л.І. Григор'єва
Судді:
М.І. Балюк
В.М. Барсукова
В.Г. Данчук
Д.Д. Луспеник