головуючого
Паневіна В.О.,
суддів
Ковтюк Є.І., Пекного С.Д.,
за участю прокурора
Кравченко Є.С.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 26 травня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 червня 2008 року,
встановила:
зазначеною постановою приведено у відповідність до Закону України від 15 квітня 2008 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» вирок Луганського обласного суду від 03 березня 2000 року щодоОСОБА_1
Вказаним вироком
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Алчевська,
жителя м. Сєверодонецька Луганської області,
раніше не судимого,
засуджено до позбавлення волі:
- за ч.2 ст.86 КК України на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому майна;
- за ст.93 п.п. «а», «е» КК України на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна;
- за ч.2 ст.17, ст.93 п.п. «а», «г», «е» КК України на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ст. 42 КК України ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 18 квітня 2000 року даний вирок залишено без зміни.
Постановою Єнакіївського міського суду від 18.12.2001 року вирок приведено у відповідність з КК 2001 року, дії засудженого з ч. 2 ст. 86 перекваліфіковано на ч. 4 ст. 187 КК України 2001 року.
Постановою Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 червня 2008 року вирок суду щодоОСОБА_1 приведено у відповідність із Законом України від 15.04.2008 року та постановлено вважати його засудженим до позбавлення волі:
- за ч.4 ст.187 КК України на строк 9 років з конфіскацією всього належного йому майна;
- за ст. 93 п.п. «а», «е» КК України на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна;
- за ч.2 ст.17, ст.93 п.п. «а», «г», «е» КК України на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ст. 42 КК України ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна.
У касаційному поданні прокурор вказує на необхідність скасування зазначеної вище постанови суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м'якістю призначеного засудженому покарання.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.
Твердження прокурора у касаційному поданні про те, що суд неправильно застосував положення Закону України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінально - процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності” від 15 квітня 2008 року, є обґрунтованими.
Так, вказаним Законом ст. 68 КК України доповнено, зокрема, частиною третьою, згідно якої за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК України.
ОСОБА_1 засуджено, крім ч.4 ст.187, ст.93 п.п. «а», «е» КК України, ще й за ч.2 ст.17, ст.93 п.п. «а», «г», «е» КК України (1960р.), санкція якої передбачає покарання у виді довічного позбавлення волі.
Оскільки довічне позбавлення волі як вид покарання не має строкового виміру, положення ч.3 ст.68 КК України не можуть бути застосовані до осіб, засуджених за злочини, санкція яких передбачає такий вид покарання.
За таких обставин, суд, розглядаючи подання начальника Мічурінської виправної колонії Донецької області про приведення вироку щодоОСОБА_1 у відповідність до Закону України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінально - процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності” від 15 квітня 2008 року, допустив неправильне застосування кримінального закону, а тому у відповідності до п.2 ч.1 ст.398 КПК України постанова суду підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.
Постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Паневін В.О. Ковтюк Є.І. Пекний С.Д.