Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Соловей Р.С.
Україна
23 квітня 2009 року Справа № 2а-102/08/1206
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф.,
Старосуда М.І.,
при секретареві Кондрашовій Н.М.,
розглянула апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Брянка Луганської області на постанову Брянківського міського суду Луганської області від 28 листопада 2008р. у справі № 2а-102/08 за позовом ОСОБА_1до начальника Управління Пенсійного Фонду України в м.Брянка Луганської області ОСОБА_2, заступника начальника Управління Пенсійного Фонду України в м.Брянка Луганської області ОСОБА_3, Управління Пенсійного Фонду України в м.Брянка Луганської області про визнання дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень неправомірними, зобов'язання встановити підвищення до пенсії, і
27 березня 2008р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання неправомірними дії начальника та заступника начальника Управління Пенсійного Фонду України в м.Брянка Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії та зобов'язання відповідачів встановити з 01.01.2006 р. підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, зобов'язати надалі здійснювати підвищення до пенсії та стягнення судових витрат (а. с. 1-3).
Постановою Брянківського міського суду Луганської області від 28 листопада 2008р. позов задоволений частково: визнано частково неправомірними дії та бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України (далі -УПФУ) в м.Брянка Луганської області та посадових осіб - начальника УПФУ в м.Брянка Луганської області ОСОБА_2, заступника начальника УПФУ в м.Брянка Луганської області ОСОБА_3щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії та зобов'язано УПФУ в м.Брянка Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 р. до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. В решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце судового розгляду справи сповіщені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду змінити з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
ОСОБА_1 відноситься до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.4). 04 вересня 2007 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (а.с. 5). Відповідач листом від 05 вересня 2007 року відмовив позивачу у перерахунку пенсії посилаючись на ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а. с. 6). Встановлені обставини відповідачем не оскаржуються.
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ( 3551-12 ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнане неконституційним.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, який набрав чинності з 1.01.2008 р., внесено зміни до Закону України «Про соціальний дітей інвалідів». Зокрема статтею 6 вказаного закону після внесення передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, що набрав чинності з 1 січня 2008 року („Урядовий кур'єр” від 31 грудня 2007 року № 247), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2008 року - 470 гривень, з 1 квітня 2008 року - 481 грн., з 1 липня 2008 року - 482 грн., з 01 жовтня 2008 року - 498 грн.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни, керуючись таким принципом адміністративного судочинства як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір і з врахуванням приписів ч. 2 ст. 11 КАС України обрав інший спосіб захисту прав позивача, оскільки саме такий спосіб є найбільш дійовим для усунення порушеного права позивача.
Водночас, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції вирішив не всі позовні вимоги, оскільки однією з вимог позивача було - стягнення сплаченого ним судового збору з Державного бюджету України. Враховуючи положення ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, тому резолютивну частину постанови необхідно змінити з урахуванням викладеного.
Апеляційний перегляд здійснений в межах апеляційної скарги.
Постанову в повторному обсязі складено 24 квітня 2009 року.
Керуючись ст.195, ст.196, п.2 ч.1 ст.198, п.2 ч.1 ст.201, ч.2 ст. 205, ст. 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Брянка Луганської області задовольнити частково.
Постанову Брянківського міського суду Луганської області від 28 листопада 2008р. у справі за позовом ОСОБА_1до начальника Управління Пенсійного Фонду України в м.Брянка Луганської області ОСОБА_2, заступника начальника Управління Пенсійного Фонду України в м.Брянка Луганської області ОСОБА_3, Управління Пенсійного Фонду України в м.Брянка Луганської області про визнання дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень неправомірними, зобов'язання встановити підвищення до пенсії змінити.
Резолютивну частину постанови суду після третього абзацу доповнити реченням наступного змісту:
«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,7 грн. (одна гривня 70 коп.)».
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Л.А.Василенко
(підписи)
Судді: Р.Ф. Ханова
З оригіналом згідно. М.І. Старосуд м згідно.
Суддя-доповідач Л.А. Василенко