04 березня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Попович О.В.
Мамчура Я.С.
при секретарі Лисенко М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Чернігівської області від 16 жовтня 2007 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 218,82 грн.,
Управління Пенсійного фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості по сплаті страхових внесків в розмірі 218,82 грн.
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 16 жовтня 2007 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою скасувати вимоги Управління Пенсійного фонду України у Сосницькому районі №ф-333 від 01.11.2006 року про сплату нею боргу в сумы 218 грн.82 коп., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Так, судом першої інстанції встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в Сосницькому районі як платник збору на обов»язкове державне пенсійне страхування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 1 січня 2004р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV, відповідно до вимог статті 1 якого його дія поширюється на всі правовідносини зі сплати страхового внеску незалежно від часу їхнього здійснення.
Відповідно до цього Закону фізичні особи -підприємці, які обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований та єдиний податки), за себе та членів своїх сімей повинні сплачувати внески у фіксованому розмірі. Фіксований розмір страхових внесків приймається окремим законом.
Позивач як страхувальник є платником страхових внесків.
З 1 січня до 1 квітня 2005 року діяв порядок сплати єдиного та фіксованого податків та страхових внесків до фондів, встановлений Законом України від 23.12.2004 p. № 2285-IV "Про Державний бюджет України на 2005 рік". Відповідно до цього порядку сума єдиного та фіксованого податків у повному обсязі зараховувалася до місцевих бюджетів.
Так, статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" у цей період було встановлено, що для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований та єдиний податки), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на 2005 рік установлюється фіксований розмір страхових внесків у розмірі мінімального страхового внеску на місяць на кожну особу, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто фіксований розмір страхового пенсійного внеску на 2005 рік становив 32 відсотки мінімального розміру заробітної плати, встановленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків.
Статтею 82 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" з 1 січня 2005 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць. Отже, фіксований розмір страхового пенсійного внеску складав 83,84 (262 грн. х 0,32).
З 31 березня 2005 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25 березня 2005 року № 2505-IV, яким фіксований розмір страхових внесків встановлений не був.
У зв'язку з цим сума страхового внеску за березень 2005 року становить 81,14 грн.
Враховуючи законодавчу неузгодженість питання із сплати пенсійних внесків суб'єктами - спрощенцями, 16 березня 2006 року був прийнятий Закон України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року -1 кварталу 2005 року" № 3583-IV від 16.03.2006р.
Відповідно до вищезгаданого Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV головним спеціалістом відділу надходження доходів управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі проведено розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які не надійшли на рахунок управління, але зараховуються як сплачені в складі єдиного (фіксованого ) податку за результатами підприємницької діяльності за період з 01.01.2005р. по 31.03.2005р., про що складено акт-розрахунок № 2219\02 від 27.10.2006р.
Виходячи з норм Закону № 3583-IV, сума боргу визначена з урахуванням сплаченої суми боргу 30,00 грн., за період з 01.01.2005р. по 31.03.2005р. складає 218,82 грн.
Згідно ч. 1-3 п. З ст. 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Управлінням Пенсійного фонду України в Сосницькому районі була направлена відповідачу вимога про сплату боргу № Ф-333 від 01.11.2006 р. на суму 218,82 грн. Дана вимога отримана підприємцем 04.11.2006 р.
У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки, що передбачено п.З ст.106 Закону № 1058.
Оскільки вимога про сплату недоїмки відповідачем не оскаржувалась, вона вважається узгодженою.
Колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
ОСОБА_1 як фізична особа -підприємець здійснює свою діяльність за спрощеною системою оподаткування.
Фіксований податок у сумі 300 грн. у 1 кварталі 2005 р. сплачений нею у повному обсязі, однак 30,00 грн. з них, які мали надійти на рахунок Пенсійного фонду України, до нього не надійшли у зв»язку з неперерахуванням їх казначейством.
Сплата страхових внесків була введена додатково до фіксованого податку Законом України від 23.12.2004 p. № 2285-IV "Про Державний бюджет України на 2005 рік".
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2005р. №58-р «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування» було підтримано пропозицію Пенсійного фонду України, погоджену з Мінфіном та Державною податковою адміністрацією, щодо тимчасового припинення перевірок юридичних та фізичних осіб-платників єдиного і фіксованого податку щодо сплати страхових внесків на різні види загальнообов»язкового державного соціального страхування, стягнення з них заборгованості за цими платежами, яка утворилася у 2004 році - 1 кварталі 2005 року, застосування пов»язаних із цим санкцій, а також щодо зняття арешту з банківських рахунків зазначених осіб, який було накладено у зв»язку із стягненням згаданої заборгованості, до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування.
Законодавче врегулювання спрощеної системи оподаткування було здійснено Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Сплата страхових внесків для платників єдиного та фіксованого податку була скасована.
Питання стягнення згаданої заборгованості, яка утворилася у 2004 році - 1 кварталі 2005 року, було врегульоване Законом України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року -1 кварталу 2005 року" № 3583-IV від 16.03.2006р., статтею 1 якого передбачено, що суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб»єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 - 1 кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв»язку з застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 p. № 2285-IV (2285-15), не вважати заборгованістю.
Стаття 2 вищезазначеного Закону передбачає, що донарахування та фінансові (штрафні ) санкції до суб»єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004-1 кварталі 2005 року, не застосовуються.
Вимога позивача про сплату боргу в розмірі 218,82 грн з оплати страхових внесків за 1 квартал 2005 р. фактично є донарахуванням до сум вже сплаченого відповідачем податку за спрощеною системою оподаткування за 1 квартал 2005 року.
На підставі вищевикладеного апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову Господарського суду Чернігівської області від 16 жовтня 2007 року слід скасувати, прийняти нову постанову, так суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи .
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Чернігівської області від 16 жовтня 2007 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 218,82 грн. відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя
судді:
Постановою _ позов _
Не погоджуючись із зазначеною постановою, _ подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову
та прийняти нову постанову, якою
у задоволенні позову відмовити
мотивуючи свої вимоги тим, що судом
що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи,
не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими,
висновки суду не відповідають обставинам справи,
порушено норми матеріального та процесуального права.
судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи
Стаття 198. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду
1. За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін;
2) змінити постанову суду;
3) скасувати її та прийняти нову постанову суду;
4) скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі;
5) визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі;
6) скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Стаття 202. Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення
1. Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову _ - без змін.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про (порушення, застосування)..... судом першої інстанції …………., з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов (відмовляючи у задоволенні позову) виходив з того, що
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про , що
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що
За таких обставин висновки суду.... є правильними
З матеріалів справи вбачається, що
За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності винесення відповідачем спірного рішення про застосування фінансових санкцій від _р. № _ на підставі Акту перевірки від _р. № _, складеного _
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду першої інстанції, зроблених відповідно до ст.ст.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачі як суб'єкти владних повноважень не довели правомірності прийнятих ними рішень.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова _ ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
(вступна та резолютивна частина)
04 березня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Попович О.В.
Мамчура Я.С.
при секретарі Лисенко М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Чернігівської області від 16 жовтня 2007 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 218,82 грн.,
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Чернігівської області від 16 жовтня 2007 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 218,82 грн. відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя
судді: