Головуючий
Справа №22-ц-281\ 2008 року 1 інстанції -Вовк Л.В.
Категорія : визнання договору недійсним. Доповідач Ларенок В І
Рішення
12 березня 2008 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді -Міненкової Н.О.
- судді в: - Ларенка В. І. - Гальянової І.Г.,
при секретарі: - Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2, треті особи Кра-снокутська державна нотаріальна контора Харківської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку;
за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 доОСОБА_2, треті особи Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області, опікунська рада при виконкомі Краснокутської селищної ради Харківської області - про визнання права членів родини на спільну сумісну власність за договором купівлі-продажу будинку та визнання договору купівлі-продажу частково недійсним,
У травні 2007 року позивачкаОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області 22.07.2003 року, згідно до якого ОСОБА_1 діяла за дорученням від ОСОБА_7 та продала цій будинок своєму онукові відповідачу ОСОБА_2
У червні 2007 рокуОСОБА_6 доповнила позовні вимоги та спільно зОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_8 звернулись до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права членів родини на спільну сумісну власність за договором купівлі-продажу будинку та визнання договору купівлі-продажу будинку частково недійсним.
В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що вони з відповідачем ОСОБА_2 перебувають в родинних відносинах. 22 липня 2003 рокуОСОБА_6, яка діяла за дорученням від ОСОБА_9, продала будинок всім членам родини у спільну сумісну власність, однак оформили в нотаріальної конторі кулівлю-продажу на ОСОБА_2. Поселилися в цій будинок відповідач ОСОБА_2,
2
його матиОСОБА_3, його неповнолітній брат ОСОБА_4 та вони були зареєстровані у цьому будинку. Гроші на покупку будинку були надані ОСОБА_1
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, посилався на те, що він купив будинок за свої гроші, про що був складений договір купівлі-продажу.
Третя особа - представник нотаріальної контори проти позову заперечував.
Третя особа - опікунська рада при виконкомі Краснокутської селищної ради Харківської області покладалася на розсуд суду.
Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2007 року у задоволенні позовуОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання права членів родини на спільну сумісну власність за договором купівлі-продажу будинку та визнання договору купівлі-продажу будинку частково недійсним відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачкаОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд. Наводить ти ж доводи, що і в судовому засіданні суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимогОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання права членів родини на спільну сумісну власність за договором купівлі-продажу будинку та визнання договору купівлі-продажу будинку частково недійсним, суд першої інстанції виходив із того, що при укладенні договору купівлі-продажу будинку порушень закону з боку державного нотаріуса допущено не було. ПозивачкаОСОБА_6 при оформленні договору діяла від імені довірителя ОСОБА_7, їй не було надано права оспорювати укладений договір. При укладенні договору купівлі-продажу будинку не оговорювалося, що будинок купується для кількох осіб, а вказано, що покупцем житлового будинку є відповідач ОСОБА_2
Однак з висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, оскільки вони суперечать матеріалам справи та вимогам закону.
Так, з матеріалів справи вбачається, щоОСОБА_6, її чоловік ОСОБА_5 , їх донькаОСОБА_33 сином - відповідачем по справі ОСОБА_2 та неповнолітнім сином ОСОБА_4 , 1993 року народження, спільно проживали у АДРЕСА_1 (а.с. 55-61). Крім того цій факт сторонами не заперечується.
У 2003 році ОСОБА_7 - власник АДРЕСА_2, у зв'язку з виїздом на інше місце проживання, продавала свій будинок. Позивачі вирішили придбати цій будинок для родини. Будинок був купований та в нього поселилисяОСОБА_33 синами - відповідачем ОСОБА_2 та неповнолітнім ОСОБА_4 , та вони були зареєстровані в цьому будинку. У придбанні будинку були вкладені кошті ОСОБА_1, відповідачем ОСОБА_2 та його матір'юОСОБА_3.ОСОБА_6 на кануні покупки будинку отримала в Краснокутському відділенні банку кошти в сумі 1 682 долара США, що підтверджується довідкою банку на а.с. 80. Відповідач ОСОБА_2 та позивачкаОСОБА_3 працювали та мали свій заробіток. Тому вони також приймали
3
участь в придбанні будинку. Відповідач ОСОБА_4 1993 року народження був неповнолітнім та не міг мати свій вклад в придбання будинку.
Згідно до ст. 16 Закону «Про власність», який діяв на момент купівлі будинку, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім*і є спільною сумісною власністю.
Оскільки праця є основою створення і примноження власності громадян, розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі, якщо інше не випливає із законодавства України. Відповідно до ст. 357 ЦК України за відсутності доказів про те, що участь когось із учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою, частки визначаються рівними.
З договору купівлі-продажу будинку вбачається, що 22 липня 2003 року позивачкаОСОБА_6 діючи за дорученням від ОСОБА_7 продала належний їй будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1.
Однак оформлений договір був не на сім*ю, як того бажали сторони по справі, а на одного ОСОБА_2. Договір купівлі-продажу був посвідчений державним нотаріусом. Що ж стосується порушень закону з боку нотаріуса, то таких порушень не було.
На момент оформлення договору купівлі-продажу позивачкаОСОБА_3 находилася у лікарні, а тому хоча фактично була учасником у надбанні спільної сумісної власності, однак не мала можливості приймати участь у оформленні договору.
Позивачка ОСОБА_10 хоча і приймала участь у придбанні будинку, однак була по довіреності продавцем, а тому за нею не можна визнавати право на частку будинку як за покупцем. Одна особа не можу бути одночасно і продавцем та покупцем.
Крім тогоОСОБА_6 у касаційній скарзі визнала факт, що будинок був придбаний не для неї, а для її донькиОСОБА_3 та її синів.
Відповідач ОСОБА_4 1993 року народження був неповнолітнім та не міг мати свій вклад в придбання будинку. Тому він не є учасником надбання спільної сумісної власності.
Відповідач ОСОБА_2 не надав доказів тому, що він придбав будинок за свої кошти. Він не мав такої можливості у зв'язку з матеріальним положенням (навчався та не мав своїх коштів необхідних для покупки будинку).
Факт, що будинок купувався не тільки для відповідача ОСОБА_2, а і для позивачціОСОБА_3 підтверджується той обставиною, що після оформлення договору купівлі-продажу у цій будинок були зареєстровані не тільки відповідач ОСОБА_2, але і його матірОСОБА_33 її неповнолітнім синомОСОБА_11
Твердження позивачів що будинок був купований за кошти не тільки відповідача ОСОБА_2 а і за їх кошти, найшли своє підтвердження як у суді першої так і апеляційній інстанції, наведеними вище доказами.
За таких обставин судова колегія вважає, що зазначені висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим сторонами доказам, в зв'язку з чим, рішення у справі підлягає скасуванню на підставі п.3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
4
Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, але обставини справи не відповідають висновку суду першої інстанції, - судове рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог. Тобто необхідно визнати частково недійсним договір купівлі-продажу від 22.07.2003 року в частині одноособового набуття у приватну власністьОСОБА_2 будинку з надвірними будівлями. Визнати право власності заОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних долях кожного, тобто на 1\2 частину за кожним , на житловий будинок із надвірними будівлями.
Відповідно до ст. 8 Сімейного кодексу України якщо майнові відносини між батьками та дітьми, іншими членами сім*ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України.
Статтею 20 Сімейного кодексу України позовна давність не застосовується до вимог, що є предметом позову, які випливають із сімейних відносин.
А тому у даному випадку позовна давність не застосовується.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п.3 ч.1 ст. 309 , 313, 314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
апеляційну скаргу Д*яконової Зінаїди Андріївни - задовольнити частково.
Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2007 року - скасувати.
Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу від 22.07.2003 року, зареєстрований державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області, - в частині одноособового набуття у приватну власністьОСОБА_2 будинку з надвірними будівлями у АДРЕСА_2.
Визнати право власності за ОСОБА_3, ОСОБА_2 у рівних долях кожного, тобто на 1\2 частину за кожним, на житловий будинок із надвірними будівлями у АДРЕСА_2.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.