Справа № 22-ц-516/ 2008 року Головуючий 1 ін ст. - Бутенко В.М.
Категорія: відшкодування шкоди Доповідач- Яцина В.Б.
06 березня 2008 року
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді - Табачної Н.Г.,
суддів - Хорошевського О.М. , Яцини В.Б.,
при секретарі - Шпарага О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 листопада 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Маляр Лариси Андріївни про визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку, -
У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з лютого 1994 року він знаходився з ОСОБА_2 в фактичних шлюбних відносинах і проживали разом однією сім'єю у її матері ОСОБА_3 по АДРЕСА_1. В період цих відносин вони мали спільні кошти та на виділеній ОСОБА_2 земельній ділянці збудували житловий будинок. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не визнає його право на збудований житловий будинок, просив визнати за ним право власності на 1\2 частину будинку.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала, вказавши, що спірний будинок побудувала вона разом з батьками, позивач трохи допомогав будувати будинок своєю працею.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 листопада 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
На вказане рішення ОСОБА_1 була подана апеляційна скарга, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.
Посилався на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права. Суд не взяв до уваги пояснення свідків, які підтверджували факт сумісного проживання позивача з ОСОБА_2, а також ведення домашнього господарства.
Судова колегія, вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
2
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довів наявність угоди між ним та ОСОБА_2 про створення спільної сумісної власності - жилого будинку, який з 20 березня 2003 року належить ОСОБА_2, під час проживання у фактичних шлюбних відносинах, які до того ж не мають правового значення для визнання спільним спірного майна.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, що спірний жилий будинок було збудовано в період 1994-1998 років на виділеній ОСОБА_2 у 1994 році для цих цілей земельній ділянці, коли ОСОБА_1 ще знаходився у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4. Спірний будинок належить на праві приватної власності ОСОБА_2 після введення його до експлуатації та на підставі свідоцтва про право власності, виданого 18 квітня 2003 року відповідно до рішення виконкому Студенокської сільської ради від 20 березня 2003 року, яке 27 травня 2003 року було зареєстровано у Бюро технічної інвентаризації (а.с. 24). При цьому ОСОБА_1 приймав участь в будівництві спірного жилого будинку, а також у період 1993-1995 років придбав будівельні матеріали.
Відповідно до ст. ст. 16, 17 Закону України «Про власність», який був чинний на час створення спірного жилого будинку майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України. Майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.
Всупереч свого процесуального обов'язку, передбаченому ст. ст. 61, 57-59 ЦПК України ОСОБА_1 не надав належних і допустимих письмових доказів на підтвердження наявності правовідносин про їх з ОСОБА_2 об'єднання для спільної діяльності, що виникають з угоди на створення ними разом спільного майна - спірного житлового будинку, яка в таких випадках повинна укладатися у письмовій формі відповідно до приписів ст. 43 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин.
Факт придбання позивачем будівельних матеріалів та його участь у будівництві спірного жилого будинку ще не свідчать про наявність між сторонами угоди про створення спільного майна. ОСОБА_1 не позбавлений права на звернення до суду для захисту свої прав на відшкодування понесених при цьому витрат.
Норми ст. 74 СК України щодо спільного права на майно, набуте жінкою та чоловіком за час спільного проживання однією сім'єю, та які при цьому не перебувають у шлюбі, - на спірні правовідносини не поширюються, оскільки вказаний Кодекс набув чинності вже після одноосібного набуття ОСОБА_2 права приватної власності на спірне майно.
При таких обставинах та виходячи з наведеного правового обгрунтування, висновки суду першої інстанції є законним законними і обгрунтованими, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.
3
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 листопада 2007 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.