Справа № 22-ц-902/2008р. Головуючий 1 -ї ін ст. : Марюхна Л. А.
Категорія: поновлення порушеного права Доповідач: Яцина В.Б.
06 березня 2008 року м. Харків
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді Табачної Н.Г.,
суддів: Хорошевського О.М, Яцини В.Б.,
при секретарі Шпарага О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 25 грудня 2007, року
По справі за позовомОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання права власності на грошові кошти згідно укладених договорів банківського вкладу, -
У жовтні 2003 рокуОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відновлення права на грошові кошти по банківському вкладу № 073062 від 1 грудня 1994 року на суму 111753, 62 грн., визнавши боржником за цим вкладом Нововодолазьке відділення Ощадбанку України.
В грудні 2003 року ОСОБА_1 доповнив свій позов вимогами про відновлення його права власника на грошові кошти по банківському вкладу № 073072 на суму 84 749, 62 грн., відкритого ним 18 січня 1995 року у Нововодолазькому відділенні № 2854 Ощадбанку України, визнавши вказане відділення боржником за цим вкладом.
Під час розгляду справи за клопотанням позивача відповідач, Нововодолазьке відділення № 2854 Ощадбанку України, був судом замінений на ВАТ «Державний ощадний банк України» (а.с. 42).
У серпні 2007 рокуОСОБА_1 уточнив свої вимоги і просив суд визнати його право власності на грошові кошти, що знаходяться на строкових вкладах № 073062 і № 073072 на загальну суму 196503, 24 грн., та визнати згідно з укладеними сторонами таким чином договорами зобов'язання відповідача нарахувати позивачу по цим вкладам відповідно 111 753, 62 грн. та 84 749, 62 грн., із урахуванням щорічної ставки 80 процентів по кожному вкладу та застосуванням щорічних індексів інфляції.
У грудні 2007 рокуОСОБА_1 доповнив свої доводи, в яких просив суд визнати недійсним розірвання у 1999 році в односторонньому порядку відповідачем договорів по строковим вкладам № 0703062 від 1 грудня 1994 року та № 073072 від 18 січня 1995 року, які були в односторонньому порядку списані відповідачем на нерухомий вид банківського владу.
2
На обґрунтування позову також послався на те, що він 1 грудня 1994 року передав в Нововодолазьке відділення № 2854 Ощадбанку України 5 000 000 крб., що складає 50 грн., на строковий вклад № 073062, а 18 січня 1995 року він передав відповідачу таку ж суму на строковий вклад № 073072 під 80 процентів річних.
30 вересня 2002 року він звернувся з вимогою до відповідача про сплату йому грошової суми з урахуванням вказаної щорічної процентної ставки та щорічного індексу інфляції за час зберігання в розмірі 62411, 20 грн. за першим вкладом, а 15 жовтня 2003 року - 84 749, 62 грн. по другому вкладу, але його заяви залишилися відповідачем без розгляду. Вказує, що оскільки внаслідок цього у відповідача виникли зобов'язання сплатити позивачу заборгованість з урахуванням встановленого законодавством індексу інфляції за весь час прострочення, що відповідач не мав права в односторонньому порядку у 1999 році розірвати договори строкового банківського вкладу шляхом їх списання в односторонньому порядку на нерухомий вид вкладу, що порушує його законне право власності на заощаджені грошові кошти, - просив задовольнити його позовні вимоги.
Позивач в судовому засіданні свої вимоги підтримав.
Представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись на те, що відповідач згідно діючому законодавству нарахував компенсації у відношенні 1 руб. -1.05 грн. з відкриттям по ним позабалансових компенсаційних рахунків, на які вкладникам видаються компенсаційні книжки і відповідності з яким виникає право на отримання компенсаційних сум в майбутньому за рахунок Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Зазначили, що відповідач не повинний був враховувати інфляцію для індексування грошових вкладів, так як в цьому відсутня вина банку. Вказали, що позивач звертався до відповідача з вимогами не про повернення вкладу а про перерахунок грошових коштів на цих вкладах, які не були виконані з огляду на те, що діючим законодавством України не передбачений механізм видачі всіх сум вкладів. Вважають, що Державний ощадний банк України є неналежним відповідачем відносно позовних вимог по вкладу № 073062.
Справа слухалася судами неодноразово.
Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 25 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Зобов'язаний ВАТ Державний ощадний банк України по вкладуОСОБА_1 від 18 січня 1995 року № 07072 провести нарахування процентної ставки згідно діючого законодавства по вкладу та видати нову ощадну книжку.
В іншій частині позовних вимог рішення не ухвалене.
В апеляційній скарзіОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги:
· відновити його права власника на грошові кошти та визнати боржником Нововодолазьке відділення № 2854 за грошовими зобов'язаннями по строковому вкладу № 07062 в розмірі 111753, 62 грн. та по строковому вкладу № 073072 на суму 84 749, 62 грн.;
визнати недійсним розірвання в односторонньому порядку відповідачем договорів по строковим вкладам № 073062 від 1 грудня 1994 року та № 073072 від 18
3
січня 1995 року, які були в односторонньому порядку списані відповідачем на нерухомий вид банківського владу;
- визнати зазначені строкові вклади договорами банківських вкладів у
відповідності до законодавства України, зобов'язавши відповідача здійснити
компенсаційну індексацію по ним згідно щорічних індексів інфляції за всі роки їх
знаходження на збереженні по 2007 рік включно;
- відновити термін зберігання зазначених строкових вкладів відповідно до вимог
п.3 Постанови НБУ від 2 січня 1992 року, норм Цивільного Кодексу УРСР та
нарахувати по його строковим вкладам по 25 відсотків річних із застосуванням
щорічних індексів інфляції з 1994 по 2003 роки та (або) з нарахуванням 80 відсотків
річних, згідно взятих 03.01.1993 року відповідачем зобов'язань;
- зобов'язати відповідача провести компенсаційну індексацію відповідно до
щорічних індексів інфляції за всі роки знаходження на збереженні його заощаджень
згідно законодавству України по строковим вкладам.
При цьому він вказав, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і порушив норми процесуального права, висновки суду належним чином не мотивовані, не дана належна оцінка наявним у справі доказам, не всі його вимоги були розглянуті судом по суті, а саме: щодо визнання недійсним списання строкових вкладів на нерухомий вклад; щодо визнання строкових вкладів договорами банківських вкладів; щодо зобов'язання відповідача здійснити компенсаційну індексацію по вказаним строковим вкладам згідно щорічних індексів інфляції; щодо визнання права власника на грошові кошти по строковим вкладам; щодо відновлення строків зберігання строкових вкладів.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовні вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати.
Згідно ч. 4 ст. 297 ЦПК України при надходженні справи без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення справа повертається до суду першої інстанції, про що суд постановляє ухвалу із зазначенням строку для усунення недоліку.
Наведене свідчить, що районний суд не ухвалив рішення стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача нарахувати 111753, 62 грн. по строковому вкладу позивача від 1 грудня 1994 року № 073062, та - не ухвалив рішення щодо суми нарахування, яку повинний здійснити відповідач по строковому вкладу позивача від 18 січня 1995 року № 073072, що вимагає повернення страви для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення в цій частині на протязі трьох тижнів з дня повернення справи до районного суду.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 297 ЦПК України, судова колегія, -
Цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 25 грудня 2007 року по справі за позовомОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства
4
Державний ощадний банк України про визнання права власності на грошові кошти згідно укладених договорів банківського вкладу для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення повернути до суду першої інстанції.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає
подальшому розгляду справи.