Справа № 22ц - 229/2008року Головуючий по 1 -й інстанції:
Турченко Т.В.
Суддя-доповідач:
Корнієнко В.І.
2008 року березня місяця 24 дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Гальонкіна С.А. Суддів: Корнієнка В.І., Абрамова П.С. При секретарі: Коротун І.В.
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 5 листопада 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп",ОСОБА_2, ОСОБА_3, з участю третіх осіб - ТОВ "Експлуатаційна ремонтна будівельна компанія",, Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці № 7 в м. Полтаві, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бірюзова-96", Служба у справах неповнолітніх Київської районної у м. Полтаві ради, про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, виселення та стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 5 листопада 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп",ОСОБА_2, ОСОБА_3, з участю третіх осіб - ТОВ "Експлуатаційна ремонтна будівельна компанія",, Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці № 7 в м. Полтаві, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бірюзова-96", Служба у справах неповнолітніх Київської районної у м. Полтаві ради, про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, виселення та стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
ЗалишеноОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживати в АДРЕСА_1.
Зобов'язано керуючого санацією Відкритого акціонерного товариства "Полтавський завод газорозрядних ламп" ОСОБА_5 видати ОСОБА_1 ордер на АДРЕСА_1 згідно гарантійного листа № 414-7/25-050-КС від 5 листопада 2007 року та вселити її в дану кімнату.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Полтавський завод газорозрядних ламп" на користь ОСОБА_1 888 грн. 16 коп. в рахунок відшкодування судових витрат, пов'язаних з явкою до суду, 500 грн. витрат на правову допомогу, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 75 грн. державного мита, 150 грн. за складання позовної заяви, а всього 1643 грн. 16 коп.
В іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення.
З рішенням не погодилася позивач ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
Апелянт вважає рішення таким, що постановлено з порушенням застосування норм матеріального права, оскільки відповідачем неправомірно видано ордер на ім'я ОСОБА_2 на проживання у кімнаті № 121 гуртожитку.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, пояснення апелянта, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін рішення Київського районного суду м. Полтави від 5 листопада 2007 року.
Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно ордеру №93 від 20.03.1991 року ОСОБА_1 була надана в користування АДРЕСА_1.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 2004 року з поважних причин, а саме: по причині догляду за хворою матір'ю, ОСОБА_1 не проживає у гуртожитку по АДРЕСА_1. Відповідно до висновку ВКК Костянтинівської лікарні, матір позивача потребує догляду до 3 лютого 2008 року.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 1 червня 2006 року позовні вимоги ВАТ "ПЗ ГРЛ" до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, були залишені без задоволення.
Ухвалою колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області від 28 вересня 2006 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 1 червня 2006 року було залишено без змін.
Вказане рішення набрало законної сили.
Виходячи з цього, адміністрацією ВАТ «ГРЛ» було вирішено надати спірну кімнату для проживання сім'ї ОСОБА_2 і 29 березня 2006 року було видано ордер АДРЕСА_1.
Відповідно до ст.. 47 Конституції України визначено право кожної особи на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною 2 ст. 128 ЖК України визначено, що жила площа в гуртожитках надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації відповідного профспілкового комітету.
Відповідно до ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
У відповідності до "Примірного положення про гуртожитки", затвердженого Постановою Ради Міністрів України РСР від 3 червня 1986 року, визначено, що на підставі рішення про надання житлової площі в гуртожитку адміністрація підприємства,
3
установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на дану житлову площу. Ордер може бути виданий лише на вільну площу. При одержанні ордера пред'являється паспорти всіх членів сім'ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.
Відповідно до п. 19 розділу 3 вказаного положення переселення у разі необхідності громадян з одного жилого приміщення в інше в даному гуртожитку провадиться за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та профспілкового комітету з видачею нового ордера.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ордер № 21 від 29 березня 2006 року, був виданий на ім'я ОСОБА_2 на законних підставах, оскільки на момент його видачі ОСОБА_1 у спірній кімнаті не проживала, оскільки доглядала за хворою матір'ю, тобто кімната була вільна.
Згідно ч.1 ст. 127 Житлового кодексу України, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
Враховуючи те, ОСОБА_6 тимчасово не проживала в спірній кімнаті та відповідно до рішення Київського районного суду м. Полтави від 1 червня 2006 року позовні вимоги ВАТ "ПЗ ГРЛ" до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, були залишені без задоволення, тому за нею залишилося право на проживання в гуртожитку.
ОСОБА_2 перебуває у трудових правовідносинах з ВАТ "ПЗ ГРЛ", тому має право на проживання в гуртожитку, і адміністрацією товариства на законних підставах видано йому ордер.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно зобов'язав керуючого санацією видати ОСОБА_1 ордер на АДРЕСА_1, оскільки дана кімната відповідно до довідки №67 від 24.03.2008 року є фактично вільною, в ній фізичних осіб не зареєстровано і даних факт не порушує її конституційне право на житло.
Також, правомірно суд першої інстанції дійшов висновку про визнання позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 2000 гривень необгрунтованими.
Вірно, судом першої інстанції вирішено питання і про компенсацію судових витрат, понесених ОСОБА_1 у зв'язку з розглядом даної справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 листопада 2007 року постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається .
Керуючись ст.ст.303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 листопада 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.