Справа № 22 - ц - 645 / 2008 рік. Головуючий 1-ї інстанції: Слурденко О. І.
Категорія: поновлення на роботі. Суддя-доповідач: Кокоша В.В.
4 березня 2008 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді; - Коростійової В.І., суддів: - Котелевець А.В., Кокоші В.В., при секретарі - Чабан А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 19 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Маяк" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позов до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (надалі СТОВ) „Маяк" про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що до 29 серпня 2006 року він працював на посаді водія в СТОВ „Маяк" та був звільнений з роботи за скороченням штатів.
В день звільнення відповідач видав йому трудову книжку, однак остаточний розрахунок з ним не провів.
У вересні 2007 року ОСОБА_1 доповнив свої вимоги та просив суд поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду.
Доповнені позовні вимоги мотивував тим, що влітку 2006 року скорочення штату працівників в СТОВ „Маяк" не відбувалося, а його звільнення з роботи проведено без погодження з профспілковим комітетом товариства та урахування переважного права на залишення на роботі.
Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 116, 117, 235, 237-1 КЗпП України, ОСОБА_1 просив суд поновити йому строк на звернення до суду з позовом про
2
поновлення на роботі, який він пропустив з поважних причин, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути заборгованість по виплаті заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, відшкодувати моральну шкоду завдану незаконним звільненням з роботи у сумі 10 000 грн.
Відповідач, в особі свого представника, позов не визнав.
При цьому посилався на те, що 16 червня 2006 року ОСОБА_1 був попереджений про скорочення його посади у зв'язку зі зменшенням об'єму сільськогосподарських робіт в товаристві та наказом директора від 29 серпня 2006 року звільнений з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено товариством з додержанням всіх вимог діючого трудового законодавства.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 19 грудня 2007 року позов задоволено частково.
Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Маяк" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи в сумі 879 грн. 20 коп.
Цим же рішенням, стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та на користь Державної судової адміністрації України в Харківській області витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні його позову про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди та ухвалити нове рішення про задоволення вказаних вимог.
Крім того, просить змінити суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з роботи, стягнуту за рішенням суду з СТОВ „Маяк" на його користь, згідно фактичним обставинам справи.
Представник СТОВ „Маяк" вказане рішення суду не оскаржив.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суд першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що його звільнення з роботи та виплата заробітної плати проведені відповідачем з додержанням вимог трудового законодавства.
Такий висновок суду є обґрунтованим та відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників.
Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював на посаді водія в СТОВ «Маяк».
3
19 червня 2006 року він був попереджений відповідачем про скорочення займаної ним посади з 18 серпня 2006 року у зв'язку зі зменшенням об'єму робіт в сільськогосподарському товаристві.
Наказом директора №34 від 29 серпня 2006 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з підстав, передбачених п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
В день звільнення відповідач видав позивачу трудову книжку, а 24 жовтня 2006 року провів з ним остаточний розрахунок.
Згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
ОСОБА_1 пропустив строки на звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору без поважних причин.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року (зі змінами, внесеними Постановами №4 від 1 квітня 1994 року, №18 від 26 жовтня 1995 року, № 15 від 25 травня 1998 року) „Про практику розгляду судами трудових спорів", оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, відшкодування моральної шкоди за безпідставністю вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що влітку 2006 року в СТОВ „Маяк" мало місце скорочення численності водіїв.
Про наступне звільнення відповідач персонально попередив ОСОБА_1 більш ніж за два місяці та 29 серпня 2006 року розірвав з ним трудовий договір з підстав, передбачених ч. 1 п. 1 ст. 40 КЗпП України.
При звільненні ОСОБА_1 з роботи, відповідач дотримався вимог ч. 2 ст. 40, ст. ст. 42,43-1,49-2 КЗпП України.
Згідно ст. ст. 10, 60 ЩІК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що його звільнення з роботи проведено відповідачем з порушенням вимог діючого трудового законодавства.
Не надані такі докази позивачем і судовому засіданні апеляційної інстанції.
Вирішуючи спір між сторонами, суд з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані ними докази та дав їм належну оцінку.
Оскільки суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, відшкодування моральної шкоди за безпідставністю вимог, посилання в рішенні суду на пропуск позивачем строку звернення до суду є зайвим та підлягає виключенню.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують.
Посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції не вірно визначив суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнув з СТОВ „Маяк" на його користь лише 879 грн.20 коп., не може бути прийнято судовою колегією до уваги.
4
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а його посилання на неправильність розрахунку є безпідставними.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія не вбачає підстав для його скасування чи зміни.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 УПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 19 грудня 2007 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.