Справа № 22-ц-340/2008р. Головуючий 1-ї інст: Садовський К.С.
Категорія: поновлення порушеного права Доповідач: Яцина В.Б.
У X В А Л А
28 лютого 2008 року м. Харків.
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді Табачної НІ., суддів: Хорошевського О.М., Яцини В.Б., при секретарі Шпарага О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Комунального підприємства „Жилкомсервіс", треті особи: орган опіки та піклування Київського району м. Харкова, виконавчий комітет Київської районної ради м. Харкова про поновлення порушеного права і вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Комунального підприємства „Жилкомсервіс", треті особи: орган опіки та піклування Київського району м. Харкова, виконавчий комітет Київської районної ради м. Харкова про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -
У червні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила поновити її порушене право та вселити її з неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в АДРЕСА_1, посилалася на те, що вона зі своїми дітьми зареєстрована у спірній квартирі, але відповідач чинить їм перешкоди в проживанні, а іншого житла вони не мають
ОСОБА_3 у листопаді 2006 року звернувся в суд з зустрічним позовом, в якому відповідно до ст. 71 ЖК України просив визнати ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування спірним житловим приміщенням. В обгрунтування позову вказав, що з березня 2003 року ОСОБА_1, а з вересня 2003 року дітиОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишили спірну квартиру і там не проживають.
ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, проти задоволення зустрічного позову заперечувала. Пояснила, що в спірній квартирі вона з дітьми
2
зареєстрована з 2000 року, між нею та відповідачем періодично були сварки і в травні 2004 року вона внаслідок цього вимушено пішла проживати до його сестри. Свої речі з квартири вони не забирали, однак ОСОБА_3 змінив замки та перешкоджав їй проживати у спірній квартирі. За захистом свої порушених прав вона зверталася до органів міліції.
Відповідач проти задоволення позову ОСОБА_2 заперечував, свій зустрічний позов підтримав та просив визнати ОСОБА_2 та її дітей такими, що втратили право на користування жилим приміщенням.
Представник КП „Жилкомсервіс" полагався при вирішення справи на розсуд суду.
Представник органу опіки та піклування Київського району м. Харкова просив позов ОСОБА_2 задовольнити, оскільки вважав, що права дітей ОСОБА_2 на користування квартирою порушені. В задоволенні позову ОСОБА_2 просив відмовити.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2007 року позов ОСОБА_2 задоволений. Ухвалено вселити ОСОБА_2 та її дітей ОСОБА_5 19990 року народження та ОСОБА_4 1989 року народження в АДРЕСА_1. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням в АДРЕСА_1 відмовлено.
В апеляційнії! скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити та задовольнити в повному обсязі зустрічний позов. Посилалася на те, що при ухваленні рішення, судом були порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки суд не врахував наявність житла у батьків позивачки та стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, крім цього наявність у ОСОБА_2 рідної доньки яка має право брати участь у приватизації спірного житла.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 районний суд виходив з того, що позивачка з дітьми вимушено не проживали у спірній квартирі та не змогли самостійно туди вселитися внаслідок дій відповідача, який їм в цьому перешкоджав.
3
Судом встановлено, що спірною є житлова площа у двокімнатній неприватизованій ізольованій АДРЕСА_1, де на час виникнення спірних правовідносин зареєстровані сторони: наймач ОСОБА_6, яка була звідти виписана 9.11.2006р. у зв'язку із її смертю, ОСОБА_3 - у якості члена сім'ї наймача, а також - ОСОБА_1 та її діти ОСОБА_7, 1990 року народження та ОСОБА_8, 1989 року народження, які вселилися до спірної квартири у якості членів сім'ї та з дозволу відповідача ОСОБА_2 Внаслідок погіршення сімейних стосунків між подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які знаходилися у спільному шлюбі з 1998 по 21 листопада 2007 року, ОСОБА_1 була змушена у 2004 році разом із неповнолітніми на той час дітьми тимчасово виїхати зі спірної квартири. Оскільки ОСОБА_3 змінив замки та з метою створити нову сім'ю став проживати у спірній квартирі із іншою жінкою, чим перешкоджав поверненню відповідачів, вони змушені були тимчасово знімати житло за іншими адресами. У зв'язку з порушенням їх прав ОСОБА_1 на початку 2005 року для вселення зверталася до Київського РВ ХМУ УМВСУ у Харківській області.
Надані ОСОБА_3 докази на підтвердження своїх позовних вимог наведених причин відсутності відповідачів, які районний суд обгрунтовано визнав поважними, його висновків не спростовують.
Доводи ОСОБА_2 про те, що відповідачка до спірної квартири не вселялася і тривалий час не цікавиться нею достовірними доказами не підтверджуються.
Відповідно до ст. 47 Конституції України, ч.3 ст. 9 ЖК України кожен громадянин має право на житло та ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням.
Згідно до ст.ст. 71, 72 ЖК України в разі не проживання наймача або членів його сім'ї в жилому приміщенні без поважних причин протягом шести місяців, вони можуть бути визнані в судовому порядку такими, що втратили користування жилим приміщенням. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Наведене свідчить про те, що висновки районного суду відповідно до вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України належним чином вмотивовані, є законними і обґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права та роз'ясненням, які містяться у п. 10 Постанови Пленуму України від 12.04.1985р. № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України».
Інші доводи апеляційної скарги знаходяться поза межами розглянутих позовних вимог і висновків судової колегії не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303, 304, пі ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 відхилити.
4
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 2 місяців із дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.