№22-ц-144-08 р. Головуючий 1 інстанції-
Категорія: стягнення боргу Зуб Г.А.
за договором позики Доповідач-Гальянова І.Г.
27 лютого 2008 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді: Міненкової Н.О.
суддів: Гальянової І.Г.
Ларенка В.І.
при секретарі: Набока О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2007 року та ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_3, третя особа-приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики ,-
У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом, в якому просив визнати недійсним договір позики з моменту його вчинення, укладений 17 грудня 2004 року між ним та ОСОБА_3 та засвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округуОСОБА_4, у зв"язку з його вчиненням проти його справжньої волі, внаслідок застосування до нього психічного тиску з боку відповідача , посилаючись на те, що фактично зазначених в договорі грошей в сумі 27 000 грн., він не отримував . Просив також скасувати виконавчий напис № 6314, виданий 19 грудня 2006 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 27000 грн. і витрат по вчиненню виконавчого надпису в сумі 270 грн.
У лютому 2007 року ОСОБА_3 звернувся у суд з зустрічним позовом, в якому, з урахуванням його уточнень та доповнень, просив стягнути з
2
ОСОБА_1 на його користь борг за вказаним договором позики в сумі 27 000 грн., інфляційні втрати в сумі 3715 грн.25 коп., 3% річних в сумі 1251 грн.62 коп., проценти за договором позики в порядку ст. 1048 ЦК України в сумі 3513 грн. 70 коп.. а також судові витрати у справі з урахуванням витрат, пов"язаних з наданням йому правової допомоги в сумі 10 245 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2007 року, зазначені вище позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без розгляду на підставі ч.З ст. 169, п.З ч.І, ч.2 ст. 207 ЦПК України.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2007 року, позовні вимоги ОСОБА_3, задоволені. З ОСОБА_1 на його користь стягнуто : борг за договором позики в сумі 27 000 грн., 3715 грн. 25 коп. інфляційних втрат, 1251 грн. 62 коп. 3% річних, 3513 грн.70 коп. процентів за договором позики, 80 грн. державного мита, 30 грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді, 10245 грн. витрат, пов"язаних з наданням правової допомоги, а всього 45 835 грн. 57 коп.
З ОСОБА_1 на користь держави стягнуто 377 грн. державного мита.
Після набрання рішення законної сили , визнано нечинним виконавчий надпис приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 19.12.2006 року , зареєстрований в реєстрі за № 6314.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просять скасувати вказані ухвалу та рішення Київського районного суду м.Харкова від 29 жовтня 2007 року та направити справу на новий судовий розгляд.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовують порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та наданим доказам.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про її задоволення з наступних підстав:
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що ні позивач ні його представник , будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, в судове засідання ні 01.10.2007 року , ні 29.10.2007 року не з'явились, від позивача надійшли заяви з проханням відкласти слухання справи, в зв"язку з хворобою його представника, однак про причини своєї неявки, позивач суд не повідомив та не надав суду заяву з проханням слухати справу за його відсутності, визнавши зазначені обставини як повторну неявку позивача в судове засідання без поважних на те причин.
Однак, з такими висновками суду погодитись не можна виходячи з наступного:
3
В ч.2 ст. 77 ЦПК України, на підставі якої суд визнав , що позивач повторно не з"явився у судове засідання без поважних причин, зазначено, що в разі неповідомлення суду про причини неявки, вважається, що сторони та інші особи , які беруть участь у справі не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Із матеріалів справи вбачається, що саме позивач повідомив про причини як своєї неявки так і неявки свого представника в судові засідання , які відбулися 01.10.2007 року та 29.10.2007 року про що свідчать його заяви (а.с. 141, 146).
За таких обставин, висновки суду щодо повторної неявки позивача в судове засідання без поважних на те причин не відповідають вимогам ч.2 ст. 77 ЦГЖ України.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що представник позивача ОСОБА_2, яка брала участь у розгляді справи, у відповідності до вимог ст.ст.74, 76 ЦГЖ України повідомлялась судом про час та місце судового засідання, яке відбулося 29.10.2007 року.
Згідно до ч. 1 ст. 169 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого із осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.
Враховуючи зазначене, судова колегія приходить до висновку, що ухвала суду від 29.10.2007 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду , постановлена судом з порушенням норм ч.2 ст. 77, п.1 ч.1 , ч. 3 ст. 169, п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України, в зв"язку з чим підлягає скасуванню та направлення справи до суду першої інстанції зі стадії продовження судового розгляду.
Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з наявності зазначеного договору позики, укладеного між сторонами та невиконання ОСОБА_1 зобов'язань щодо повернення боргу за договором позики.
При цьому в рішенні, в порушення вимог п.1 ч.1 ст. 214 ЦПК України, суд не дав оцінку доводам та запереченням ОСОБА_1 щодо неотримання ним від ОСОБА_3 зазначених в договорі позики грошей та небґрунтовано залишив без розгляду його позовну заяву, про визнання зазначеного договору позики недійсним .
Між тим, саме від розгляду зазначеного вище основного позову ОСОБА_1 залежало задоволення чи відмова в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 боргу за договором позики, щодо дійсності якого між сторонами виник спір . Зазначене також свідчить про розгляд судом не всіх позовних вимог, заявлених у справі.
4
Крім того, суд ухвалив зазначене рішення у справі за відсутності ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, не маючи даних про те, що представник відповідача за зустрічним позовом була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, тобто з порушенням вимог п.1 ч.1 ст. 169 ЦПК України.
Визнавши ж нечинним виконавчий надпис, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 19 грудня 2006 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу та витрат , пов"язаних з вчиненням виконавчого надпису, суд першої інстанції вийшов за межі заявлений ОСОБА_3позовних вимог та не звернув уваги на те, що нормами цивільного Кодексу України не передбачено визнання зазначеного правочину нечинним з підстав повторного стягнення з боржника основної суми боргу за рішенням суду на яку вже був виданий нотаріусом виконавчий надпис .
МІЖ тим, як вбачається із матеріалів справи , при зверненні у суд з зазначеним позовом , ОСОБА_1, просив скасувати зазначений виконавчий надпис нотаріуса з підстав визнання недійсним договору позики ( а.с.1-4), однак суд першої інстанції, не залучив до участі у справі приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, який вчинив зазначений правочин , тобто вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не приймали участі у справі.
За таких обставин , судова колегія вважає, що суд порушив вимоги норм цивільного процесуального права і це , відповідно до пунктів 3,4,5 ч.1 ст. 311 ЦПК України, є обов"язковою підставою для скасування ухваленого по справі рішення та направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Керуючись ст. 303, п.п.3, 4,5 ч.1 ст.311, п.2ч.1 ст. 312, ст.ст.313,315, 317,218 ЦПК України, судова колегія ,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, задовольнити .
Скасувати ухвалу та рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2007 року від 29 жовтня 2007 року та передати справу на новий розгляд до того ж суду іншому складу суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.