Справа № 22-ц-692/2008 року Категорія - трудові
Головуючий 1-ї інстанції: Плетньов В.В. Доповідач : Солодков А.А.
26 лютого 2008 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Солодкова А.А.
суддів - Кіся П.В., Кругової С.С.
при секретарі - Соколовій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури - ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом 08.10.2007 року, в якому просив поновити його на роботі у Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури на посаді доцента кафедри філософії. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 11.09.2007 року рішенням Київського районного суду м. Харкова він був поновлений на роботі. Фактично відповідач поновив його на роботі 21.09.2007 року, але того ж дня звільнив його знову на підставі п.3 ст. 41 КЗпП. Позивач також просив стягнути заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1700 грн., захистити його від подальших цькувань та переслідувань з боку адміністрації, скасувавши накази №141 від 03.08.2006 року та №11 від 09.01.2007 року про накладення на позивача дисциплінарних стягнень.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, просив стягнути з відповідача 20000 грн., посилаючись на те, що його безпідставно звинуватили у знаходженні на робочому місці у нетверезому стані та у вимаганні хабарів, ректор погрожував передати матеріали з цього приводу до прокуратури та примусив написати заяву про звільнення за власним бажанням. Рішення суду про поновлення на роботі було виконане лише через 10 днів, внаслідок чого він зазнав додаткових моральних страждань.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали, пояснили, що звільнення було законним, позивач систематично порушував трудову дисципліну, з'являвся на роботі у нетверезому стані, вимагав у студентів хабарі, ображав студентів. Позивача звільнили за скоєння аморальних вчинків.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2007 року позов ОСОБА_2 задоволений частково. ОСОБА_2 поновлено на роботі у Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури на посаді доцента кафедри філософії з 24 вересня 2007 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу 3180 грн. та на відшкодування моральної шкоди 500 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. В частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за 1 місяць рішення піддано негайному виконанню.
В апеляційній скарзі представник Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури - ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 При цьому посилається на порушення та неправильне застосування норм процесуального права.
2
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу ї залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними в справі доказами і не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 працював у Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури на посаді доцента кафедри філософії з 25.08.2005 року.
10.09.2007 року до ректорату Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури звернулася група студентів зі скаргою на те, що позивач 4-5.06.2007 року приймав заліки, перебуваючи у нетверезому стані, збирав зі студентів по 25 грн. або по пачці паперу і після цього ставив заліки.
08.06.2007 року позивач був звільнений з займаної посади за ст. 38 КЗпП України. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11.09.2007 року ОСОБА_2 поновлено на роботі.
На підставі окремої ухвали Київського районного суду м. Харкова від 11.09.2007 року прокуратурою Київського району м. Харкова було проведено перевірку відомостей щодо нібито здійснених позивачем поборів зі студентів. Постановою старшого слідчого прокуратури Київського району м Харкова від 15.11.2007 року у порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю складу злочину. Таким чином, факти поборів з боку позивача не були доведені.
ОСОБА_2 був звільнений з займаної посади згідно наказу від 21.09.2007 року №К-216 з 24.09.2007 року за п. 3 ст. 41 КЗпП України.
Порушення, які потягли звільнення, були виявлені безпосередньо після самих подій, тобто 05.06.2007 року. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано застосував ст. 148 КЗпП України, якою встановлені строки для застосування дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Представники відповідача ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не довели належним чином вчинення позивачем аморального проступку, не сумісного з продовженням його роботи.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь втраченого заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 3180 грн.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України та п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що діями відповідача позивачу спричинена моральна шкода, були порушені життєві зв'язки ОСОБА_2, відсутність роботи вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
3
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про визначення розміру моральної шкоди в сумі 500 грн., оскільки відповідач безпідставно звинуватив позивача у знаходженні на робочому місці у нетверезому стані та у вимаганні хабарів.
Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури - ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2007 року залишити без змін.