Справа 22-ц-998 / 2008 p. Категорія - стягнення боргу
Головуючий І інстанції- Золотарьова Л.І. Доповідач - Хорошевськмй О.М.
:
26 лютого 2008 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді - Табачної Н.Г.
суддів колегії - Хорошевського О.М.. Яцини В..
при секретарі Шпарага О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу. -
В С Т Л II О В И Л Л:-
У липні 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути зі ОСОБА_1 на її користь суму боргу 53 000 грн., індекс інфляції 552 грн.. 3% річних 927 грн. 50 коп., витрати на сплату держмита та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 575 грн.. витрати на юридичну допомогу 500 грн.. сплачені нею за довідку БТІ 74 грн. 98 коп. та управління статистики 45 грн. 20 коп. Просила також стягнути на її користь на відшкодування моральної шкоди 10 000 гри.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те. що перебувала з відповідачем у шлюбі до 2005 року.
Про поділ майна, що було придбано за час шлюбу, вони домовились за взаємною згодою.
ОСОБА_1 отримав майно на суму 10 000 доларів США та зобов'язався сплатній їй компенсацію на цю суму.
Ця обставина підтверджується власноручно написаною ним розпискою, згідно якої ОСОБА_1 зобов'язався повернути їй вказану суму до початку 2007 року.
Вказала, що на час розгляду справи сума 10 000 доларів США дорівнює 53 000 грн. за курсом Національного Банку України, які просила стягнути з відповідача а також відшкодувати їй судові витрати та інші понесені нею витрати у зв'язку із зверненням до суду.
Вважаючи, що невиконанням зобов'язань взятих на себе ОСОБА_1 їй спричинено моральну шкоду, а саме душевні страждання, депресію, необхідність позичати гроші, що негативно відобразилось на її здоров'ї, оцінила спричинену немайнов\ шкоду \ 10 000 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача борг за розпискою в сумі 53 000 гри., судові витрати в сумі 829 грн. 37 коп., розмір інфляції в сумі 552 грн.. річні відсотки за невиконання зобов'язань в сумі 927 грн. 50 коп. та витрати на юридичну допомогу в сумі 500 грн. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким \ задоволенні позову відмовити.
При цьому посилався на те. що при розірванні шлюбу з відповідачем, подружжям було досягнута домовленість про місце проживання дитини. Донька залишилась проживати з ОСОБА_2
2
Для того, щоб на майбутні забезпечити навчання дитини за контрактом у вищому навчальному закладі він написав розписку, яку передав позивачу.
Вважав, що суд в рішенні безпідставно посилався на норми ЦК України, які регулюють виконання зобов'язань, хоча які саме зобов'язання були між сторонами, не вказав.
Фактичний висновок про те, що між сторонами був укладений договір позики, па його думку, не відповідає обставинам справи.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що 17 лютого 2005 року ОСОБА_1 власноруч написав розписку, згідно якої взяв зобов'язання повернути борг ОСОБА_2 у розмірі 10 000 доларів США до початку 2007 року.
Суд першої інстанції стягнув також проценти за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 536 ЦК України.
Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи, а обставини, які суд вважав встановленими, не були доведені позивачем.
Згідно розписки, на яку посилався позивач. ОСОБА_1 зобов'язався сплатити ОСОБА_2 еквівалент 10 000 американських доларів до початку 2007 року. Розписка була видана 17 лютого 2005 року (а.с.52).
Таким чином з розписки не вбачається, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 які-небудь грошові кошти та зобов'язався повернути їх. А тому, висновок суду про те. що між сторонами виникли боргові зобов'язання є помилковим.
Крім того і позивач не посилався на те. що передавав відповідачу гроші, які б той зобов'язався повернути.
Посилання позовної заяви ОСОБА_2 на досягнення з відповідачем згоди про поділ майна подружжя та зобов'язання ОСОБА_1 сплатити компенсацію вартості такого майна не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Доказів на підтвердження таких посилань суду надано не було. Не було їх надано і в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч.ч. 2. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та мають грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 1 1 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільною законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією, породжують цивільні права та обов'язки.
За правилами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи, що доказів на підтвердження позовних вимог ОСОБА_2 не надала, а зобов'язання, які взяв на себе ОСОБА_1. не передбачені актами цивільного законодавства і згідно його пояснень мають моральний, а не правовий характер, судова колегія доходить висновку про необхідність у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення суми боргу відмовити.
Оскільки у задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу належить відмовити, не підлягають задоволенню і інші вимоги.
За правилами п.п. 2. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Оскільки при поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 не в повному обсязі сплачено судовий збір (державне мито), а саме: замість 279 гри. сплачено265 гри., ця сума підлягає стягненню з нього.
Керуючись ст.ст. 303. 304. п.2 ч.1 ст.307. п.п. 2. 3 ч. 1 ст. 309. 316, 319 ЦПК України, судова колегія -
3
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 1 7 грудня 2007 року скасувати.
В позові ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір (держаного мита) в сумі 14 грн. шляхом зарахування на рахунок 31410537700011 код бюджетної класифікації 22090100. МФО 851011, одержувач УДК у Червонозаводському районі м. Харкова ГУДКУ у Харківській області код ОКПО 24134627 банк ГУДКУ у Харківській області.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.