№22-ц-81/08р. Головуючий 1 інстанції -
Категорія: поновлення на роботі Шестак О.І.
Доповідач-Гальянова І.Г.
22 лютого 2008 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді: МіненковоїН. О.
суддів: Гальянової І.Г.
Ларенка В.І.
при секретарі: Набока О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Обласного центру фізичного здоров"я населення „Спорт для всіх" на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру фізичного здоров"я населення „Спорт для всіх", третя особа у справі директор Обласного центру фізичного здоров"я населення „Спорт для всіх"ОСОБА_2 про поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, невиплаченої заробітної плати, відшкодування моральної шкоди ,-
03.04.2007 року позивачка звернулась у суд з позовом в якому просила, поновити її на роботі на посаді заступника директора Обласного центру фізичного здоров"я населення „Спорт для всіх" ( далі ОЦФЗН„Спорт для всіх") з 03.03.2007 року , вважаючи зазначене звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України, тобто за прогул, незаконним, оскільки прогулу 24.02.2007 року не здійснювала та знаходилась на роботі.Стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по час ухвалення рішення у справі, стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за січень 2007 року в розмірі 1375 грн. та за лютий 2007 року-1375 грн., невиплачену премію за 2006 рік в сумі 1600 грн., моральну шкоду, розмір якої визначала у 5000грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.09.2007 року, зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Вона поновлена на роботі заступника директора ОЦФЗН „Спорт для всіх" .3 ОЦФЗН „Спорт для всіх" на її користь стягнуто 600 грн. премії за результати
2
роботи у 2006 році, 1378грн.80 коп. в рахунок оплати тимчасової непрацездатності, 8100 грн.72 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в зв"язку з нездійсненням кінцевого розрахунку, 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 2000 грн. витрат, пов"язаних з наданням правової допомоги.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1, відмовлено.
В апеляційній скарзі ОЦФЗН „Спорт для всіх" просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи та наданим доказам, порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав:
Ухвалюючи рішення про поновлення позивачки на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що її звільнення 02.03.2007 року за прогул 24.02.2007 року , є незаконним , оскільки вона в цей день перебувала на роботі.
Зазначений висновок суду ґрунтується на законі, підтверджується дослідженими судом доказами, яким суд дав належну оцінку.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та відповідачем не спростовано, що позивачка з 01.03.2004 року знаходилась з відповідачем у трудових правовідносинах та з 26.04.2004 року працювала на посаді заступника директора ОЦФЗН „Спорт для всіх"( а.с. 5).
Наказом № 11 від 02.03.2007 року, вона була звільнена з зазначеної посади з 2.03.2007 року за п.4 ст.40 КЗпП України у зв"язку з відсутністю на роботі без поважних причин 24 лютого 2007 року.
Відповідно до п. 9.3 Колективного договору зазначеної установи, до дисциплінарної відповідальності як посадові особи, так і співробітники можуть бути притягнуті лише на підставі перевірки та письмового пояснення порушника( а.с.87-91).
Як на підтвердження факту відсутності позивачки на роботі 24.02.2007 року , впродовж дня, відповідач посилається на складений працівниками установи акт від 24.02. 2007 року ( а.с. 34).
Однак, як вбачається із матеріалів справи, директор установи з 01.01.2007 року та на 27.02.2007 року знаходився на лікарняному, що підтверджується актом перевірки державного інспектора праці від 28.02.2007 року № 449 . В зазначеному акті також вказано на те, що табель обліку використання робочого часу за лютий, на 27.02.2007 року не вівся ( а.с. 195-198). Доказів, які б свідчили, що працівники установи, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 які складали цей акт, при відсутності керівника установи, були наділені повноваженнями щодо
3
перевірки додержання трудової дисципліни з боку позивачки як заступника директора установи , або виконували розпорядження іншого керівника цієї установи, відповідач суду не надав. Більш того, в судовому засіданні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснювали, що їх робочі місця знаходяться в іншому приміщенні, яке знаходиться на іншому поверху, вони періодично заходили до кабінету ОСОБА_1 і не бачили там позивачку. Вказаний акт ними був складений 26.02.2007 року.
Більш того, як свідчать матеріали справи, до видання наказу про звільнення позивачки, директором ОЦФЗН „Спорт для всіх " ОСОБА_2, 02.03.2007 року , був виданий наказ за № 9, відповідно до якого, він зобов"язував ОСОБА_1 доповісти до 31.03.2007 року про хід підготовки та проведення спортивно-масових заходів у березні 2007 року (а.с.210).
В своїх запереченнях на позовну заяву позивачки, ОСОБА_2 зазначав на те , що позивачка на його вимоги відмовилась надавати письмові пояснення щодо відсутності на робочому місті 24.02.2007 року, наказ про звільнення з посади і повний розрахунок не були надані ОСОБА_1 у зв"язку з тим ,що 02.03.2007 року вона самостійно залишила нараду не дослухавши до кінця всі питання порядку денного (а.с.16-18, 77, 79).
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що між позивачкою та директором ОЦФЗН „Спорт для всіх" склалась конфліктна ситуація щодо організації роботи установи та про що свідчать її доповідні записки на адресу керівника управління з питань фізичної культури та спорту Харківської обласної держадміністрації , подані нею протягом жовтня, листопада 2006 року ( а.с. 168-174) , а також її заява на ім "я директора ОЦФЗН „Спорт для всіх" ОСОБА_2 від 01.03.2007 року (а.с. 184).
Факт знаходження позивачки на роботі 24.02.2007 року підтверджується журналом виходу її на роботу( а.с.227-230), а також допитаними в судовому засіданні суду першої інстанції свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги як доказ відсутності позивачки на роботі 24.02.2007 року, зазначений акт та критично оцінив пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які його склали.
Враховуючи зазначене, а також порушення з боку керівника установи порядку звільнення позивачки, а саме: відсутність її пояснення , його звернення з поданням про дачу згоди профспілкового комітету установи щодо до звільнення позивачки , видання ним 02.03.2007 року , тобто в день звільнення, двох зазначених наказів, одним із яких покладав на ОСОБА_1 зобов"язання підготовки та проведення спортивно-масових заходів у березні 2007 року, а другим в цей же день звільнив її з роботи, судова колегія приходить до висновку, що причиною звільнення позивачки був не прогул, а виникла між нею та керівником ОЦФЗН „Спорт для всіх" конфліктна ситуація.
4
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано поновив позивачку на посаді заступника директора зазначеної установи, а доводи, викладені в апеляційній скарзі в цій частині, не спростовують висновків суду.
Однак, при поновленні на роботі позивачки, суд першої інстанції в рішенні не зазначив дату такого поновлення.
Оскільки датою поновлення на роботі позивачки є день її незаконного звільнення, то вона підлягає такому поновленню з 02.03.2007 року, а рішення в цій частині підлягає зміні.
Судова колегія також вважає, що суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про відшкодування відповідачем спричиненої позивачці незаконним звільненням моральної( немайнової) шкоди та вірно визначив її розмір в 1000 грн., оскільки сам факт незаконного звільнення вже спричинив їй підвищене психологічне навантаження, вона була змушена звертатись за захистом своїх прав у суд, витрачати свій час на судові засідання ,займатись пошуками іншої роботи при наявності запису в трудовій книжці про звільнення її відповідачем за прогул, що призвели до втрати нею нормальних життєвих зв"язків та вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Судова колегія також погоджується з рішенням суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачки, витрат, пов"язаних з наданням їй правової допомоги в сумі 2000 грн., оскільки позивачка несла такі витрати (а.с. 226-а), правову допомогу їй надавала адвокат на підставі адвокатської угоди про надання правової допомоги та здійснення захисту інтересів в суді (а.с. 54-56). Адвокат підготувала позов у суд та приймала участь у попередньому судовому засіданні 30.05., судових засіданнях 19.06., 26. 06., 04.07., 09.07., 11.07., 16.08., 05.09.2007 року, а тому сплачені позивачкою адвокату 2000 грн., відповідають розміру наданої їй адвокатом правової допомоги.
Між тим, судова колегія не погоджується з висновком суду щодо стягнення з відповідача на користь позивачки 600 грн. премії за результати її роботи у 2006 році, а також 1378грн.80 коп. в рахунок оплати тимчасової непрацездатності, розміром 8100 грн.72 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням стягнення з відповідача грошових коштів у зв"язку з нездійсненням кінцевого розрахунку, виходячи з наступного:
Відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При задоволенні позовних вимог позивачки в частині стягнення з відповідача на її користь 600 грн. премії за результати її роботи у 2006 році,
5
суд першої інстанції виходив з наявності наказу за № 69 від 25.12.2006 року щодо преміювання позивачки та не відповідаючому вимогам ст. 147 КЗпП України, наказу № 92 від 29.12.2006 року про позбавлення ОСОБА_1 зазначеної премії за порушення трудової дисципліни.
Однак, наказ № 92 від 29.12.2006 року позивачкою не оскаржувався та вимог щодо визнання його незаконним , позивачка суду не заявляла , а тому , визнаючи ,що зазначений наказ не відповідає вимогам ст. 147 КЗпП України суд першої інстанції вийшов за межі її позовних вимог.
За таких обставин , рішення суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивачки 600 грн. премії за результатами роботи у
2006 році при наявності ніким не оскаржуваного та чинного на час ухвалення
рішення суду, наказу № 92 від 29.12.2006 року про зміни до наказу № 69 від
25.12.2006 року, яким ОСОБА_1 позбавлена премії в розмірі 600 грн.,
не можна визнати таким, що відповідає вимогам ст. 11 ЦПК України, в
зв"язку з чим, зазначене рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з
ухваленням нового рішення про відмову позивачці в задоволенні вказаних
позовних вимог з зазначених підстав.
Крім того, суд першої інстанції ухвалив рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки 1378грн.80 коп. в рахунок оплати тимчасової непрацездатності та грошових коштів у зв"язку з нездійсненням кінцевого розрахунку, хоча матеріали справи не містять доказів про те, що позивачка, як усно в судових засіданнях, так і письмово з заявою, зверталась до суду з зазначеними вимогами, тобто вийшов за межі її позовних вимог.
У зв"язку з зазначеним, рішення суду в цій частині також підлягає скасуванню як ухвалене за межами позовних вимог позивачки.
Стягуючи з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу , суд першої інстанції в рішенні не навів розрахунку такого заробітку, зазначивши в рішенні про стягнення такого заробітку з урахуванням доходу позивачки , отриманого за іншим місцем роботи та стягнувши з відповідача на її користь 8100 грн. 72 коп. з урахуванням середнього заробітку за затримку розрахунку.
При цьому, судом першої інстанції встановлено, що позивачка з
18.06.2007 року працевлаштувалась та на час ухвалення рішення працює
податковим інспектором державної податкової інспекції у Дзержинському
районі м. Харкова, її заробітна плата за період з 18 червня по серпень 2007
року включно складає 1400 грн. 16 коп.( а.с. 218).
Як вбачається із матеріалів справи, в період з 07.01.2007 по 23.02.2007 року позивачка знаходилась на лікарняному, заробіток позивачки за два останніх місяця до звільнення, з урахуванням відпрацьованих нею в зазначений період часу 3,5 робочих днів ,складає 121 грн.70 коп .. У березні 2007 року, позивачці нараховано заробітну плату за 2 робочі дні, тобто за 1 та
6
2 березня 2007 року( а.с.7-8, 80). Відповідно до наданої відповідачем довідки в суді апеляційної інстанції, середньоденний заробіток ОСОБА_1 при нарахованій заробітній платі за січень , лютий 2007 року складає - 34 грн. 57 коп.( 121,70 грн. : 3,5 дн.). Довідку про заробітну плату за новим місцем роботи, отриману у вересні 2007 року , позивачка ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надала.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 235 КЗпП України , при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.
Згідно до роз"яснень , які містяться у п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року, з наступними змінами „Про практику розгляду судами трудових спорів", при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи, який мав працівник в цей час.
Виходячи з того, що позивачкою не надано доказів , які б свідчили ,що її заробітна плата з 01.09.2007 року по день ухвалення рішення судом першої інстанції, тобто по 05.09.2007 року за новим місцем роботи була меншої, ніж середньомісячна заробітна плата у відповідача, а також з того, що позивачкою , надана відповідачем довідка не оскаржувалась щодо розміру нарахованої їй заробітної плати , судова колегія при визначенні розміру стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходить з такого розрахунку : 34, 57грн.середньоденний заробіток позивачки х 120 робочих днів вимушеного прогулу за період з 5.03.2007 року по 31.08.2007 року - 1400,16 грн. отриманий позивачкою доход, що складає 2627 грн.32 коп.
Враховуючи зазначене, рішення суду в частині визначення розміру стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зміні та стягнення з відповідача на користь позивачки 2627 грн.32 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Крім того, рішенням суду першої інстанції відмовлено позивачці в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на її користь заробітної плати за січень 2007 року в сумі 1375 грн. та лютий 2007 року в сумі 1375 грн., без наведення мотивів такої відмови. Між тим, як вбачається із матеріалів справи , позивачка з 07.01.2007 року по 23.02.2007 року знаходилась на лікарняних ( а.с. 7-8). які їй відповідачем не оплачені. Ні позивачкою, ні відповідачем рішення суду в цій частині не оскаржується та підстав для його скасування чи зміні в цій частині, судова колегія не вбачає.
З огляду на наведене та керуючись ст. 303,п.п. З, 4 ст. 309, 313, 316, 317, 209,218 ЦПК України , судова колегія ,-
7
апеляційну скаргу Обласного центру фізичного здоров"я населення „Спорт для всіх", задовольнити частково.
Змінити рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2007 року, зазначивши дату поновлення на роботі ОСОБА_1 2 березня 2007 року.
Скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з Обласного центру фізичного здоров"я населення „Спорт для всіх" на її користь 1378 грн. 80 коп. оплати тимчасової непрацездатності та стягнення грошових коштів у зв"язку з нездійсненням кінцевого розрахунку як таке, що постановлено за межами її позовних вимог.
Скасувати рішення суду в частині стягнення з Обласного центру фізичного здоров"я населення „Спорт для всіх", на користь ОСОБА_1 600 грн. премії за результатами роботи у 2006 році та 8100 грн. 72 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в зв"язку з нездійсненням кінцевого розрахунку та в цій частині ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення з Обласного центру фізичного здоров"я населення „Спорт для всіх" 600.00 грн. премії за результатами роботи у 2006 році.
Стягнути з Обласного центру фізичного здоров"я населення „Спорт для всіх" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2627 грн. 32 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.