Справа 22ц-896 Головуючий у 1 інстанції Шульженко Л.Б.
Категорія 34 Доповідач Солодовник О.Ф.
17 березня 2008 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лоленко А.В., суддів Солодовник О.Ф., Олєйникової Л.С. ,
при секретарі Баранові В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку,
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 06 грудня 2007 року за ОСОБА_1. визнано право власності на 1\2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та з ОСОБА_2. на його користь стягнуто 1\2 частину судових витрат в сумі 264, 50 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, мотивуючи тим, що рішення суду протиречить вимогам матеріального законодавства та фактичним обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі (а.с. 2), згідно з договором купівлі-продажу 28 грудня 2005 року придбали будинок АДРЕСА_1, який було оформлено на ім'я відповідачки (а.с. 34).
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1., його представника ОСОБА_3., дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно з ч.1 ст. П ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі п.3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідачка не надала суду переконливих доказів на підтвердження того, що спірний будинок було набуто нею за кошти, які належали їй особисто. Доводи апеляційної скарги у цій частині необгрунтовані.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідачка у суді першої інстанції не заявляла вимог щодо збільшення її частки будинку з підстав, передбачених ч.3 ст. 70 СК України, та не надавала доказів, що розмір аліментів, які вона одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування їх неповнолітньої дитини, яка проживає з нею. Тому апеляційним судом не приймаються доводи апеляційної скарги у цій частині.
При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги необгрутовані і не спростовують висновків суду.
У відповідності до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303-315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 06 грудня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили цією ухвалою.