Справа 22ц-1292 Головуючий у 1 інстанції Хаустова Т.А.
Категорія 55 Доповідач Солодовник О.Ф.
17 березня 2008 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лоленко А.В., суддів Солодовник О.Ф., Олєйникової Л.С. ,
при секретарі Баранові В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до товариства з обмеженою відповідальністю „Майстер і К" про відшкодування збитків (неустойки) і моральної шкоди, спричинених внаслідок тяганини і неналежної якості наданих послуг при виконанні капітального ремонту в квартирі, про визнання права власності та стягнення плати за користування житловим приміщенням і комунальні послуги, тлумачення змісту акту від 24 лютого 2004 року, визнання недійсним акту від 24 лютого 2004 року,
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2до товариства з обмеженою відповідальністю „Майстер і К" про відшкодування збитків (неустойки) і моральної шкоди, спричинених внаслідок тяганини і неналежної якості наданих послуг при виконанні капітального ремонту в квартирі, про визнання права власності та стягнення плати за користування житловим приміщенням і комунальні послуги, тлумачення змісту акту від 24 лютого 2004 року, визнання недійсним акту від 24 лютого 2004 року відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог з тих підстав, що судом першої інстанції неправильно застосовано вимоги матеріального права і висновки суду не відповідають обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено наступне. Згідно з договором № 118 від 18 лютого 2003 року ДКП „ЖЕО" доручило товариству з обмеженою відповідальністю „Майстер і К" виконати ремонтні роботи у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 24-25). Вказана квартира належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 (а.с. 17). Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 листопада 2007 року провадження по даній справі в частині позовних вимог до ліквідаційної комісії державного комунального підприємства „Житлово-експлутаційне об"єднання м. Словянська" закрито. 24 лютого 2004 року було складено акт прийому-сдачі до експлуатації робочою комісією закінченого капітального ремонту квартири АДРЕСА_1, з якого вбачається, що роботи з капітального ремонту виконані, роботи вважати прийнятими з наявними недоробками, згідно з якими товариство з обмеженою відповідальністю „Майстер і К" зобов'язане замінити кришку бачка (а.с. 33-36), що в цей час виконане. Ухвалою Слов'янського
міськрайонного суду Донецької області від 11 січня 2005 року була визнана мирова угода, укладена між ОСОБА_1 , ОСОБА_2та ВАТ „Майстер і К", ліквідаційною комісією ДКП " ЖЕО", згідно з якою позивачі отримали грошову компенсацію за наявні в їх квартирі недоробки і претензій до відповідачів не мають (а.с. 28-31).
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , представника позивачів ОСОБА_3., дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У зв'язку з тим, що судом не було встановлено порушення відповідачем зобов'язання (договору № 118 від 18 лютого 2003 року), суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування збитків (неустойки) і моральної шкоди, спричинених внаслідок тяганини і неналежної якості наданих послуг при виконанні капітального ремонту в квартирі.
Згідно з ч.1 ст. 23 ЦПК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У судовому засіданні не знайшов підтвердження факт порушення відповідачем прав позивачів, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Згідно з ч.1 ст. 328 ЦПК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
На підставі ч.1 ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
Договором № 118 від 18 лютого 2003 року не передбачено, що власником спірної квартири є відповідач, тому суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірну квартиру за відповідачем.
Вимоги позивачів щодо стягнення з відповідача плати за користування житловим приміщенням і комунальні послуги не ґрунтуються на законі, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Відповідно з ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Згідно зі ст. 257, ч.4 ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
24 лютого 2004 року було складено акт прийому-сдачі до експлуатації робочою комісією закінченого капітального ремонту квартири АДРЕСА_1, який було підписано позивачами, тобто позивачам було відомо про цей акт 24 лютого 2004 року. До суду з позовом про тлумачення змісту акту від 24 лютого 2004 року та визнання недійсним цього акту позивачі звернулися тільки 21 листопада 2007 року (а.с. 415), тобто після спливу встановленого законом трирічного строку, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги необгрутовані і не спростовують висновків суду.
У відповідності до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303-315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2відхилити.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили цією ухвалою.