Справа 22ц-2107 Головуючий у 1 інстанції Кузнецов В.О.
Категорія 52 Доповідач Солодовник О.Ф.
17 березня 2008 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лоленко А.В., суддів Солодовник О.Ф., Олєйникової Л.С. ,
при секретарі Баранові В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Міністерства освіти і науки України, треті особи перший заступник Міністра Жебровський Борис Михайлович, управління освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У липні 2006 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, треті особи перший заступник Міністра Жебровський Борис Михайлович, управління освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи вимоги наступним. Вона уклала контракт, згідно з яким працювала на посаді директора професійно-технічного училища № 122 м. Донецька з 01 липня 2003 року. З 12 квітня 2006 року по 11 липня 2006 року знаходилася на лікарняному. Наказом Міністерства освіти і науки України від 30 червня 2006 року № 775-к була звільнена з посади у зв'язку з закінченням терміну дії контракту. Вважає, що відповідачем при її звільненні порушено вимоги законодавства, зокрема п.3 ст. 40 КЗпП України, згідно з яким не допускається звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. Незаконним звільненням їй було спричинено моральну шкоду. Просила поновити її на роботі, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 20000 грн.
У лютому 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду з уточненою позовною заявою, вказуючи на те, що 1) з нею незаконно було укладено контракт, а не безстроковий трудовий договір; 2) її контракт трансформувався у безстроковий трудовий договір, оскільки її звільнили не в останній день дії контракту, а 12 липня 2006 року; 3) у зв'язку з повторним укладенням контракту на новий строк, вважає, що трудові відносини з нею вважаються укладеними на невизначений строк ; 4) було порушено її переважне право на укладення контракту на новий строк. Просила поновити її на роботі, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 20000 грн.
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 22 березня 2007 року позов ОСОБА_1. задоволений частково : вона поновлена на посаді
директора професійно-технічного училища № 122 м. Донецька з 12 липня 2006 року, з Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1: стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 15635, 52 грн та 2000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, на користь держави судовий збір в сумі 164, 80 грн.
В апеляційній скарзі Міністерство освіти і науки України, перший заступник Міністра Жебровський Б.М. , управління освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, мотивуючи тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та судом порушено вимоги матеріального та процесуального права.
Позивачка та її представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги, мотивуючи тим, що рішення суду ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального закону, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача та третіх осіб ОСОБА_3, позивачку ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2., дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено наступне. ОСОБА_1. працювала на посаді директора професійно-технічного училища № 122 м. Донецька згідно з контрактами з 14 березня 2000 року по 01 липня 2003 року (а.с. 84) та з 01 липня 2003 року по 01 липня 2006 року (а.с. 5-8). Наказом Міністерства освіти і науки України від 30 червня 2006 року № 775-к ОСОБА_1. звільнена з посади у зв'язку з закінченням терміну дії контракту (а.с. 9). Наказом Міністерства освіти і науки України від 11 серпня 2006 року № 949-к у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1. на лікуванні внесено зміни до наказу Міністерства освіти і науки України від 30 червня 2006 року № 775-к : вважати датою звільнення 12 липня 2006 року (а.с. 191).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався тим, що переукладення відповідачем з позивачкою контракту у квітні 2003 року погіршило становище працівника порівняно з чинним законодавством та при звільненні позивачки було порушено вимоги чинного законодавства.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна.
Відповідно до ч.3 ст. 21 КЗпП контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (зокрема матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
На підставі ч.2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Судом встановлено, що між Міністерством освіти і науки України та позивачкою було укладено трудовий договір на контрактній основі, згідно з яким вона призначається на посаду директора професійно-технічного училища № 122 м. Донецька з 01 липня 2003 року по 01 липня 2006 року (а.с. 5-8).
Згідно з ч.2 ст. 20 Закону України „Про освіту" керівники навчальних закладів, що є у загальнодержавній власності і підпорядковані Міністерству освіти України, обираються за конкурсом і призначаються на посаду Міністерством
освіти України шляхом укладання з ними контракту відповідно до порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно з ч.2 ст. 24 Закону України „Про професійно-технічну освіту" директор державного професійно-технічного навчального закладу призначається на посаду за результатами конкурсу шляхом укладення з ним трудового договору (контракту) спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади. Порядок призначення директора на посаду та звільнення з неї здійснюється відповідно з законодавством.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми, апеляційний суд приходить до висновку, що укладення з позивачкою трудового договору у формі контракту не суперечить чинному законодавству і переукладення контракту не свідчить про його трансформування у безстроковий трудовий договір. Підстави для застосування вимог ч.2 ст. 39-1 КЗпП України відсутні.
Із пунктів 6.1, 6.2 розділу VI вказаного контракту вбачається, що підставою для розірвання договору є закінчення строку його дії. При цьому власник і директор мають за угодою сторін не пізніше як за два місяці визначитися у такому: контракт припиняється, контракт продовжується або укладається на новий термін. У разі неможливості попередження директора про рішення сторін в зазначений термін через хворобу, відпустку чи інших об'єктивних причин, цей строк продовжується на зазначений термін (а.с. 7).
Судом встановлено, що строк дії контракту передбачався до 01 липня 2006 року (а.с. 5). Як вбачається з листа Міністерства освіти і науки України від 28 квітня 2006 року № 3.3\9-481 позивачка була повідомлена про звільнення з посади у зв'язку з закінченням строку контракту за адресою, яку вона вказала у контракті (а.с. 243, 244).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 30 червня 2006 року № 775-к ОСОБА_1. звільнена з посади у зв'язку з закінченням терміну дії контракту (а.с. 9). Наказ Міністерства освіти і науки України від 11 серпня 2006 року № 949-к, яким у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1. на лікуванні внесено зміни до наказу Міністерства освіти і науки України від 30 червня 2006 року № 775-к : вважати датою звільнення 12 липня 2006 року (а.с. 191) не можна вважати доказом того, що трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Таким чином апеляційним судом встановлено, що при укладенні та розірванні контракту з позивачкою Міністерством освіти і науки України чинне законодавство не було порушене, тому у задоволені її позовних вимог щодо поновлення на роботі необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог щодо поновлення на роботі не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки апеляційним судом не було встановлено, що Міністерством освіти і науки України було порушено законні права позивачки, апеляційний суд вважає, що у задоволені позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди теж необхідно відмовити.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції неправильно застосовано вимоги матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303-316 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України, першого заступника Міністра освіти і науки України Жебровського Бориса Михайловича, управління освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації задовольнити.
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 22 березня 2007 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_1у задоволені позовних вимог до Міністерства освіти і науки України, треті особи перший заступник Міністра Жебровський Борис Михайлович, управління освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим рішенням.