Справа № 296/1858/14-к
1-кп/296/149/14
Вирок
Іменем України
12 березня 2014 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ;
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
потерпілого: ОСОБА_5 ;
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12014060020000226 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця пос. Ювілейний, Єсильського району, Тургайської області, Казахстан, освіта вища не закінчена, не працюючого, навчається Житомирський Національний агроекологічний університет, не одруженого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 раніше судимого: 27.02.2007 року Корольовським районним судом м. Житомира за ч.2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, за ст. 71 КК України частково приєднана не відбута частина покарання по вироку суду від 07.06.2006 року і до відбування покарання визначено 5 років 6 місяців позбавлення волі; -
по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
У відповідності до обвинувального Акту від 26.02.2014 року, 17.01.2014 року, близько 15 години 50 хвилин, ОСОБА_4 разом зі своїм знайомим ОСОБА_6 перебували на території торгівельного комплексу «Райдуга», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , де зайшли до магазину № 15. Перебуваючи у вказаному магазині ОСОБА_6 пройшов до відділу, де знаходяться чайники і за проханням останнього продавець пройшов за ним, а ОСОБА_4 залишився біля вхідних дверей, де знаходиться прилавок. Знаходячись біля прилавку ОСОБА_4 помітив через скло, що з внутрішнього боку перебуває картонна коробка в якій знаходяться грошові кошти різними купюрами. В цей же день та час, на тому ж місці в нього виник злочинний умисел направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , підійшов до прилавку та впевнившись, що продавець відвернув увагу на його знайомого і переконавшись, що його дії залишаються ніким не поміченими, перехилився через прилавок та схопив картонну коробку з грішми, після чого з місця скоєного злочину втік, в подальшому був виявлений та затриманий працівниками міліції, тим самим таємно, повторно викрав чуже майно, яке належить потерпілому ОСОБА_5 а саме грошові кошти в сумі 560 грн. чим спричинив потерпілому матеріального збитку на вказану суму грошових коштів.
Вказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчиненому повторно.
26 лютого 2014 року в м. Житомирі між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_5 укладено угоду про примирення, у відповідності до вимог ст. ст.. 469, 471 КПК України.
Згідно даної угоди потерпілий ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 у вигляді 3-х років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнивши його від відбуття покарання з іспитовим строком на 3 роки, згідно ст. 76 КК України покласти на нього обов'язки: повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції. В свою чергу потерпілий не має до ОСОБА_4 жодних претензій стосовно матеріальної шкоди, оскільки вона відшкодована в повному обсязі. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України визнав та зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про примирення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та наполягає на затвердженні угоди про примирення.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України та просить затвердити зазначену угоду, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_4 не має, оскільки завдану шкоду обвинувачений відшкодував.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.
Згідно ст.469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, який згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.п.1-4 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Також судом з'ясовано, що потерпілий цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом перевірено, що за своїм змістом укладена угода про примирення відповідає вимогам ст. 471 Кримінального процесуального кодексу України, а також відсутні підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ч. 7 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, обвинуваченого суд відповідно до ст. 66 КК України визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Дослідженням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він є працездатною особою, за місцем навчання характеризується позитивно.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення, укладеної 26.02.2014 року між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 та призначення обвинуваченому узгоджених сторонами виду та розміру покарання.
Судові витрати по справі відсутні. Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про примирення від 26 лютого 2014 року, укладену в м. Житомирі між потерпілим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Корчевського ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Призначити ОСОБА_4 - за ч. 2 ст. 185 КК України узгоджене сторонами покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з іспитовим строком на 3 роки, згідно ст. 76 КК України покласти на нього обов'язки: повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Речовий доказ: СD накопичувач ємкістю 700 мегабайт залишити при матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1