Справа № 729/187/14
2/729/128/14 р.
14 березня 2014 р.
Бобровицький районний суд Чернігівської області
в складі : головуючої -судді В.І.Бойко ,
при секретарі - Чухіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням ,-
Позивач звернувся з зазначеним позовом до суду, де просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим будинком АДРЕСА_1, який належить йому на праві власності. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є власником вищевказаного будинку, згідно свідоцтва про право власності. На даний час в ньому проживають та зареєстровані він , з сином ОСОБА_3 та онукою ОСОБА_4, окрім їх в будинку зареєстрована також відповідачка ОСОБА_2, колишня дружина сина, яка з січня 2007 року не проживає разом з ними. Відповідачка ніякої участі в утриманні будинку не бере, не сплачує комунальні платежі. 22.02.2012 року за рішенням Бобровицького районного суду шлюб між сином та невісткою розірваний. Фактично, відповідачка проживає в АДРЕСА_2. Реєстрація відповідачки в даному будинку не дозволяє йому розпоряджатись ним на власний розсуд, та значно обмежує його законні права. Добровільно знятися з реєстрації відповідачка не бажає.
Сторони в судове засідання не з"явились, в заявах до суду позивач просить справу розглянути в його відсутність, задовольнити позовні вимоги, відповідачка позовні вимоги визнає, просить провести розгляд справи без її участі.
Враховуючи заяви сторін , суд вважає за необхідне розгляд справи провести відповідно до вимог ст.197 ч.2 ЦПК України без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.
Відповідно до ст.. 174 ч. 4 ЦПК України суд вважає за доцільне ухвалити рішення про задоволення позову, оскільки визнання позову відповідачем не суперечить закону , не порушує права , свободи чи інтереси інших осіб.
До такого висновку суд прийшов , виходячи із слідуючого :
Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Бобровицької міської ради № 289 від 27.11.2001 року та зареєстрованого і в Ніжинському міжміському бюро технічної інвентаризації. (а.с.5).
Згідно записів домової книги, та довідки управління ДМС України в Чернігівській області Бобровицького районного сектору вбачається, що відповідачка ОСОБА_2, зареєстрована адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9,16);
Відповідно до рішення Бобровицького районного суду від 22 лютого 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та відповідачкою по справі розірвано ( а.с. 6 ) .
Актами обстеження матеріально-побутових умов проживання позивача за адресою АДРЕСА_1, від 12.01.2013 р., 20.04.2013 р.,15.07.2013р., 16.12.2013р. підтверджується, що відповідачка не проживає в спірному будинку з січня 2007 року ( а.с. 10-14 ) ;
Згідно приписів ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім»ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад рік , якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти ,користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійснені.
Ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР " Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності та право приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплено право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до Закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України позивачу , як власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном .
Таким чином позивач скористався своїм законним правом ,передбаченим ст. 391 ЦК України ,і як власник майна вправі вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає йому користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд .
Виходячи із вище викладеного, суд вважає, що відповідачка втратила право на користування житловим будинком АДРЕСА_1, що належить позивачу , оскільки наданими позивачем та перевіреними в судовому засіданні доказами встановлено,що відповідачка не проживає у вище вказаному будинку більше року без поважних причин .
За таких обставин позов позивача є законним, обгрунтованими і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а тому слід визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користуватися житловим будинком АДРЕСА_1, в зв"язку з її відсутністю в ньому без поважних причин понад рік.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.405, ст. ст. 383, 386, 391 ЦК України, ст. ст.10,60,61, 174 , 197 ,212-215,218 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_1, оскільки понад рік була в ньому відсутня без поважних причин.
На рішення сторонами може бути подано до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький райсуд апеляційну скаргу протягом десяти днів після проголошення рішення, а особами , які були в судовому засіданні і не були присутні при оголошенні рішення суду,протягом десяти днів після отримання копії рішення суду.
Суддя підпис
Копія вірна: Суддя В.І.БОЙКО