Справа №263/2263/14ц
Провадження 2а/263/171/2014
13 березня 2014 року м.Маріуполь
Суддя Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області Папаценко П.І., ознайомившись з матеріалами справи за адміністративним позовом, поданим до суду ОСОБА_2 - представником позивача ОСОБА_3 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управляння юстиції про скасування та визнання незаконною постанови про відкриття виконавчого провадження,-
12.03.2012 року позивач в особі свого представника звернулася до суду із зазначеним адміністративним позовом, просила суд визнати незаконною та скасувати постанову ВП №417265682 від 28.01.2014 року про відкриття виконавчого провадження.
В позові зазначено, що Жовтневим відділом державної виконавчої служби Маріупольського міського управляння юстиції 28.01.2014 року щодо казачкової Т.В. винесено Постанову ВП №417265628 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню Вимоги про сплату боргу №Ф-3у від 10.01.2014 року Управління ПФУ в Жовтневому районі м.Маріуполя.
Надані позивачем документи свідчать про те, що він оскаржує неправомірні дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управляння юстиції, не пов'язані з примусовим виконанням судового рішення.
Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-XIV передбачено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
У п.4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи - виконавчі написи нотаріусів.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 ч. 2 статті 17 КАС України визначена компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних спорів, яка поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
При цьому ч. 3,6 ст. 181 КАС України передбачає, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби. Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Разом з тим, згідно п.5 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи лише з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті.
Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників, оскільки статтями 383 ЦПК України, 1212 ГПК України визначено інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні судових рішень, ухвалених за правилами цивільного та господарського судочинства.
Пунктом 9 Постанови Пленуму ВАСУ від 21.05.2012 року № 5, про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» передбачено наступне. Визначаючи предметну та територіальну підсудність справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, судам необхідно враховувати, що за приписами пункту 5 частини першої статті 18, частини шостої статті 181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні. Справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконавчих документів, виданих цими судами в інших справах, крім передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 КАС України, підлягають розгляду місцевими загальними судами як адміністративними судами, які видали виконавчий лист, у разі звернення сторін виконавчого провадження. Справи за позовами інших учасників виконавчого провадження чи осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій під час виконання таких виконавчих документів, підсудні окружним адміністративним судам. Територіальна підсудність таких справ визначається відповідно до положень статті 19 КАС України.
Враховуючи зазначені обставини, наведене законодавство з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, слід зазначити, що підстав для розгляду даної справи Жовтневим районним судом м.Маріуполя немає, позивачу слід звернутися до окружного адміністративного суду.
Керуючись ст.ст. 17,18,19,181, ст. 108 ч.3 п.6 КАС України, -
Позовну заяву, подану до суду ОСОБА_2 - представником позивача ОСОБА_3, до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управляння юстиції про скасування та визнання незаконною постанови про відкриття виконавчого провадження - повернути позивачу, роз'яснивши, що для вирішення цього спору їй необхідно звернутися до Донецького окружного адміністративного суду.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із адміністративною позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м.Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення, з надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Папаценко П.І.