ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
28 лютого 2014 року № 826/18902/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області
про визнання дії неправомірними та скасування рішення від 19.09.2013 року
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області (далі по тексту - відповідач) в якому, з урахувань зменшень позовних вимог, просить суд:
- визнати дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області при прийнятті рішення від 19 вересня 2013 року, а саме порушення а. 2 п. 24 Положення неправомірним;
- визнати дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області при прийнятті рішення від 19 вересня 2013 року, а саме порушення а. 3 п. 24 Положення неправомірним;
- визнати дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області при прийнятті рішення від 19 вересня 2013 року, а саме порушення а. 2 п. 26 Положення неправомірним.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірне рішення прийнято відповідачем із порушенням вимог Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, а тому дії відповідача є протиправними.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, заперечень проти позову не надав, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Вимоги ухвали Окружного адміністративного суду міста Києві від 17 грудня 2013 року про відкриття провадження у справі не виконав.
Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини, щодо визначення правових засад організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні визначаються Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правилами адвокатської етики, тощо.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
З матеріалів справи вбачається, що 19 вересня 2013 року на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області було прийнято рішення, яким притягнуто адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
Станом на момент розгляду справи, вищезазначене рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 19 вересня 2013 року за результатом розгляду скарги адвоката ОСОБА_1 скасовано рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24 січня 2014 року № I-017/2014.
З урахуванням викладеного, позивач оскаржує дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області при прийнятті рішення від 19 вересня 2013 року.
Частиною 2 статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
Відповідно до статті 34 цього Закону підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності визначено вчинення ним дисциплінарного проступку.
При цьому, враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає за необхідним, для правильного вирішення адміністративної справи по суті, зазначити, що дисциплінарним проступком адвоката є: порушення вимог несумісності; порушення присяги адвоката України; порушення правил адвокатської етики; розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків; невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.
Стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює поняття адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; та адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. Адвокат України здійснює адвокатську діяльність на всій території України та за її межами, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або законодавством іноземної держави. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
За загальновизначеним терміном в юридичній науці змісту повноважень з організації діяльності (організаційного забезпеченя) притаманні функції з управління щодо окремо окресленого питання задля досягнення окремовизначеної мети, встановлення й визначення, у зв'язку із цим, обов'язків між підрозділами органу, працівниками та координації їх дій. Організація як процес є функцією, змістом якої є системна координація численних завдань та формальних взаємовідносин осіб, що їх виконують для досягнення певного результату.
Відповідно 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний: дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.
Згідно з присягою адвоката (ст. 11 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), приймаючи присягу адвокат урочисто присягає у своїй адвокатській діяльності дотримуватись принципів верховенства права, законності, незалежності та конфіденційності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правову допомогу відповідно до Конституції України і законів України, з високою відповідальністю виконувати покладені на мене обов'язки, бути вірним присязі.
Частиною 1-3 статті 12 Правил адвокатської етики, затверджених установчим З'їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року адвокат всією своєю діяльністю повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві; зобов'язаний виконувати законні рішення органів адвокатського самоврядування, прийняті в межах їх компетенції, що не виключає можливості критики останніх та їх оскарження у встановленому законом порядку. Критика діяльності, рішень, порядку формування, членів органів адвокатського самоврядування тощо не може бути спрямована на приниження авторитету адвокатури, адвокатської професії та статусу адвоката, бути вираженою у принизливій чи такій, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи формі, а також містити завідомо неправдиву інформацію або заклики до невиконання рішень органів адвокатського самоврядування.
З аналізу вищезазначеного вбачається, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів з метою надання правової допомоги та захисту прав підзахисного (клієнта).
Матеріали справи свідчать, що 17 червня 2013 року до КДКА Київської області від судді Шевченківського районного суду м. Києва Лінника О.П. надійшов лист щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_1 за порушення присяги адвоката, правил адвокатської етики та неналежне виконання своїх професійних обов'язків.
В листі зазначено, що 14 червня 2013 року секретар судового засідання Шевченківського районного суду м. Києва Давіденко Н.О. зателефонувала на мобільний телефон НОМЕР_1, номер належить адвокату ОСОБА_1, з метою виклику останнього на судове засідання. При розмові секретар судового засідання представилась і повідомила, що розгляд скарги ОСОБА_1 відбудеться 27 червня 2013 року о 09.00 год. але у відповідь адвокат ОСОБА_1 почав підвищувати голос та застосував у спілкуванні нецензурну лексику.
Як свідчать матеріали справи, за результатом розгляду пояснень адвоката ОСОБА_1, в яких останній спростовував інформацію вказану у листі судді Шевченківського районного суду м. Києва Лінника О.П., відповідачем прийнято рішення про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
Вирішуючи адміністративну справу судом враховано, що рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24 січня 2014 року № I-017/2014 встановлено відсутність доказів порушення адвокатом ОСОБА_1 присяги адвоката, у зв'язку із чим скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 19 вересня 2013 року.
При цьому, ознайомившись із рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24 січня 2014 року № I-017/2014 судом встановлено, що під час розгляду скарги ОСОБА_1 порушень порядку розгляду скарг на дії адвоката та процедури прийняття рішення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Київської області вищим дисциплінарним органом адвокатського самоврядування не встановлено.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна та підзвітна конференції адвокатів регіону.
Голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури організовує і забезпечує ведення діловодства кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури діє у складі кваліфікаційної та дисциплінарної палат. Кваліфікаційна палата утворюється у складі не більше дев'яти членів, дисциплінарна - не більше одинадцяти членів палати.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є повноважною за умови обрання не менше двох третин від кількісного складу кожної з її палат, затвердженого конференцією адвокатів регіону.
Кожна палата на своєму першому засіданні шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів палати обирає з числа членів палати голову та секретаря палати. Голова палати за посадою є заступником голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать: організація та проведення кваліфікаційних іспитів; прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з'їзду адвокатів України. Засідання кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів її палат. Засідання палати вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її членів. Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймається шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів її палат. Рішення палати приймається шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості її членів, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області в складі Голови палати: Гусейнової Жанни Володимирівни та членів палати: Олкової Таміли Олександрівни, Грязнової Любові Миколаївни, Качана Володимира Трохимовича, Сицько Анжеліки Анатоліївни, Павлова Миколи Олександровича, Вороніної Наталії Юріївни, Фоя Олени Володимирівни розглянувши у відкритому засіданні в приміщенні КДКА в м. Києві, по вул.. Артема, 10 матеріали перевірки за листом судді Шевченківського районного суду міста Києва Лінника О.П., щодо неналежного виконання професійних обов'язків. Порушення присяги адвоката, правил адвокатської етики адвокатом ОСОБА_1 прийняла рішення про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, яке підписано головою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області.
Таким чином, судом встановлено, що при прийнятті рішення від 05 вересня 2013 року Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області діяла у межах наданих повноважень та у відповідності до приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Слід зазначити, що приймаючи рішення від 05 вересня 2013 року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області надала оцінку доказам, що містились у дисциплінарній справі, проте із такою оцінкою доказів не погодилась Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, саме у зв'язку із чим таке рішення було скасовано.
Також, суд звертає увагу, що скасування або зміна рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури не свідчить про порушення комісією порядку прийняття рішення, крім випадків, коли встановлено, що порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.
При цьому, посилання позивача на порушення відповідачем приписів Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури та Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, затверджені Указом Президента України № 155/93 від 05 травня 1993 року, є необґрунтованими, оскільки зазначені норми втратили чинність згідно з Указом Президента України № 620/2012 від 31.10.2012 року у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до даних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Таким чином, враховуючи встановлену в межах даної справи правомірність дій відповідача при прийняття рішення від 05 вересня 2013 року та з огляду на позовну заяву з урахуванням зменшення позовних вимог, в яких позивач посилається на порушення приписів Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури та Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, затверджені Указом Президента України № 155/93 від 05 травня 1993 року, що втратили чинність згідно з Указом Президента України № 620/2012 від 31.10.2012 року, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення та не спростовано позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник