ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 березня 2014 року 12:27 № 826/2012/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К. Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дії протиправними, зобов'язати вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач) та просить суд визнати дії відповідача щодо відмови у виплаті грошових коштів замість речового майна протиправними; зобов'язати відповідача виплатити грошові кошти як компенсацію за неотримане речове забезпечення за 2013 рік.
У судовому засіданні 04 березня 2014 року позивач підтримав адміністративний позов та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII як військовослужбовець має право на отримання грошової компенсації замість належних йому предметів речового майна за 2013 рік, проте через бездіяльність відповідача грошова компенсацію позивачу виплачена не була.
Представник відповідача адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Мотивуючи заперечення зазначив про відсутність коштів, достатніх для виплати позивачу грошової компенсації замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна в розмірі вартості цих предметів за 2013 рік протиправною.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, та не спростовано представником відповідача у судовому засіданні, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, а на речовому забезпеченні - у Військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач зазначає, що 30 грудня 2013 року звернувся із заявою до командиру Військової частини НОМЕР_1 про виплату грошової компенсації замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна за 2013 рік в розмірі вартості цих предметів.
Проте, зі слів позивача, відповіді на звернення та грошової компенсації замість належних предметів грошового забезпечення протягом 2013 року не отримав, тому позивач просить визнати таку бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 протиправною та стягнути відповідні кошти.
Відповідно до пункту 2 статті 9-1 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року дію пункту 2 статті 9-1 Закон N2011-XII зупинено на 2007 рік.
Підпунктом 3 пункту 67 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107-VІ пункт 2 статті 9-1 Закону виключено. Рішенням Конституційного Суду України від 25 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни внесенні підпунктом 3 пункту 67 визнано такими, що не відповідають Конституції України. Отже, з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України частина друга статті 9-1 Закону № 2011-XII є діючою та підлягає виконанню. У відповідності до вищевикладеного, суд наголошує, що законодавством була поновлена виплата грошової компенсації за не отримане речове майно з 25 травня 2008 року.
Відповідно до п. 20 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004, № 1444, офіцерам, прапорщикам і мічманам за їх бажанням дозволяється (з дати виникнення права на отримання речового майна) замість одних предметів речового майна, передбачених нормами забезпечення, видавати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або виплачувати за них грошову компенсацію. Дія цього пункту поширюється на військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, після перших трьох років служби за умови подальшого продовження ними контракту.
Позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, що підтверджується копією Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Крім цього, до матеріалів справи позивачем долучені рішення суддів, якими, зокрема, встановлені обставини, що позивач перебуває на речовому забезпеченні у відповідача (Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.09 по справі № 4/573, яка залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.10, Постанова Окружного адміністративного суду міста від 16.03.11 по справі № 1268/12/2670, яка залишена без змін Ухвалою КААС від 16.06.11, Постанова ОАС м. Києва від 12.06.12 по справі № 5951/12/2670, постанова ОАС м. Києва від 30.01.2013 по справі № 2а-17901/12/2670, яка залишена без змін ухвалою КААС від 11.04.2013). Відповідно ч.1 ст. 72 обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ.
Слід зазначити, що у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2013 року зазначено, що положення частини 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених із військової служби.
При цьому, посилання відповідача на відсутність фінансування та недостатність коштів достатніх для виплати позивачу грошової компенсації замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна в розмірі вартості цих предметів за 2013 рік не спростовують обґрунтованість позовних вимог.
Таким чином, враховуючи, що позивач є військовослужбовцем, перебуває на речовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 , звернувся із завою до відповідача про виплату грошової компенсації замість належних йому предметів речового майна у грудні 2013 року, та з огляду на висновок суду про поновлення виплати компенсації з 2008 року, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає адміністративний позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2.Визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплати грошових коштів замість речового майна за 2013 рік.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна за 2013 рік.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник