12 лютого 2014 року 12 год. 50 хв. Справа № 808/9526/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Ініної І.М., представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 06 грудня 2013 року), представника відповідача - не прибув, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.
10 грудня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі іменується - позивач) до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 №0001062203 про застосування фінансових санкцій на загальну суму 15916 грн. 00 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить приписам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про порушення платником податків пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Ухвалою судді від 13.12.2013 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
12.02.2014 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не прибув та не повідомив суд про причини неприбуття. Крім того, вимоги ухвали судді від 13.12.2013 відповідач не виконав та не подав до суду жодних документів. Протягом розгляду справи відповідач жодного разу не прибув до суду.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 12.02.2014.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2, пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV (а.с. 61); та перебуває на обліку у Мелітопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на загальній системі оподаткування.
На підставі направлення від 12.07.2013 №678 та наказу від 12.07.2013 №251 фахівцями Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведено перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 16.07.2013 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 11).
Перевіркою встановлено порушення платником податків пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі іменується - Закон України №265/95-ВР) в частині порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму в розмірі 7958 грн. 00 коп.; на момент перевірки зняті фактичні залишки ТМЦ, підписані матеріально відповідальною особою (продавцем); встановлено надлишки товарних запасів на суму в розмірі 3530 грн. 00 коп., та нестачу товарних запасів на суму в розмірі 4428 грн. 00 коп.
На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «С» від 07.08.2013 №0001062203, яким до платника податків застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму в розмірі 15916 грн. 00 коп. (а.с. 13).
За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 07.08.2013 №0001062203, Міністерством доходів і зборів України скаргу платника податків залишено без задоволення, а спірне рішення - без змін (а.с. 15-19).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених контролюючим органом в Акті перевірки від 16.07.2013, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.
За приписами пункту 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі іменується - Закон України №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 1 статті 9 Закону України №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 2 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 №88 (далі іменується - Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Пунктом 2.2 Положення №88 встановлено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
Судом встановлено, що позивач придбавав у контрагентів алкогольні напої, що підтверджується видатковими накладними: від 26.06.2013 №11141, від 24.07.2013 №13080, - пункт 57 відомості (а.с. 62-75); від 04.06.2013 №17256/17069, від 21.06.2013 №9443 - пункти 28, 33 відомості (а.с. 76-78); від 12.06.2013 №РН-42-017192 - пункт 5 відомості (а.с. 79-81); від 11.06.2013 №S-0180 - пункти 83, 84, 85 відомості (а.с. 82); від 01.05.2013 №МД014104, від 19.06.2013 №МД018810 - пункт 22 відомості (а.с. 83, 84); від 29.04.2013 №РН-3003989 - пункти 87, 88, 90, 43 відомості (а.с. 85, 86); від 23.04.2013 №РН-3003178, від 20.05.2013 №РТУ-3018455 - пункти 35, 36, 37, 38, 39, 90 відомості (а.с. 87-89); від 01.06.2013 №М-0125, від 08.05.2013 №МеМ-055949, від 21.05.2013 №МеМ-063535, від 27.05.2013 №МеМ-067790, від 05.06.2013 №МЛ13-000028015, від 15.08.2013 №МЛ13-000044170, від 25.07.2013 №М-0168, від 25.07.2013 №МЛ13-000039216, від 29.04.2013 №РН-3003988, від 13.08.2013 №МД024617, від 27.06.2013 №МЛ13-000032765, від 11.05.2013 №МеМ-058097, від 29.06.2013 №11464, від 09.05.2013 №МеМ-057063, від 01.06.2013 №МЛ13-000027457, від 13.06.2013 №МЛ13-000029663, від 07.05.2013 №МД011890, від 04.06.2013 №17257/17070, від 11.07.2013 №МЛ13-000035964, від 04.07.2013 №МЛ13-000034390, від 18.09.2013 №16987, від 21.08.2013 №15131, від 24.05.2013 №15952/15780, від 18.06.2013 №19188/18908, від 09.05.2013 №М-0250, від 07.05.2013 №МД011889, від 07.05.2013 №МД011905, від 08.05.2013 №РН-3004228, від 03.07.2013 №РН-42-019738, від 20.05.2013 №РН-3004591 (а.с. 90-126).
Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять професійну діяльність, та Порядок її ведення затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010 №1025. Зазначений наказ набрав чинності з 21.01.2011.
Зазначеним Порядком передбачено, що ведення Книги здійснюється наступним чином: у графі 1 вказується дата заповнення (пп. 3.1). У графах 2 та 11 відображається сума нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та на кінець звітного податкового періоду (року), яка заводиться в грошовій формі, виходячи із ціни їх придбання (пп. 3.2). У графі 3 щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. У разі необхідності реєстрації нової Книги протягом звітного року записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у самозайнятої особи (пп. 3.3). До графи 4 записуються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг (номер, дата і назва документа). Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи (пп. 3.4). У графі 5 відображається загальна вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (пп. 3.5). у графі 6 відображається сума витрат, яка безпосередньо пов'язана з отриманням доходу (пп. 3.6). У графі 9 відображаються витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, понесені у звітному місяці (пп. 3.8). У графі 10 відображаються фактично понесені інші витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, які не зазначені у графах 6 та 9, включаючи вартість оплачених виконаних робіт та наданих послуг (пп. 3.9). Графа 12 розраховується як різниця між доходом від здійснення діяльності та документально підтвердженими витратами, пов'язаними із отриманням доходу (пп. 3.10).
Статтею 6 Закону України №265/95-ВР визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Згідно з частиною 3 статті 2 Закону України №996-XIV суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Суд зазначає, що позивач не перебуває на спрощеній системі оподаткування, тому повинен мати підтверджуючі документи щодо походження товару, який нею реалізується та вести облік товарних запасів.
Відповідно до вимог статті 20 Закону України №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма чітко визначає, що така санкція застосовується лише в разі реалізації не облікованих товарів, а не за відсутність товарів за місцем їх реалізації. У разі ж, коли обліковані товари відсутні у суб'єкта господарювання, їх реалізація є неможливою та не відбувається.
Як встановлено Актом перевірки у позивача була виявлена нестача товарів на загальну суму 4428,00 грн.
За наведених обставин, враховуючи, що відповідачем встановлено факт нестачі товарів, а не продаж не облікованих товарів, висновок відповідача про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР та застосування до позивача фінансових санкцій у сумі за виявлену нестачу ТМЦ, не ґрунтується на вимогах Закону України №265/95-ВР, а тому є протиправним.
Крім того, перевіркою також було встановлено надлишок ТМЦ в магазині позивача на загальну суму 3530,00 грн.
Судом, на підставі наданих позивачем копій видаткових накладних та долучених до справи в якості речових доказів щоденних Z-звітів (Книга обліку розрахункових операцій) по касовому апарату, встановлено, що позивачем в Книзі обліку доходів і витрат (а.с. 41-54) було в повній мірі відображено вищезазначені ТМЦ, а також у позивача наявні всі первинні документи щодо придбання цього товару.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для застосування щодо платника податків штрафних (фінансових) санкцій, а відтак, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню повністю.
За приписами частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
В процесі розгляду адміністративної справи судом долучено до матеріалів справи оригінал Книги обліку розрахункових операцій №0832004527 р/1, у зв'язку з чим, нада книга повинна бути повернута позивачу після набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 07 серпня 2013 року №0001062203 про застосування штрафних санкцій в розмірі 15916 грн. 00 коп.
Повернути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму судового збору в розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 05 (п'ять) коп.
Після набрання рішенням у цій справі законної сили - повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) оригінал книги обліку розрахункових операцій №0832004527 р/1, разом із розміщеними в ній Z-звітами по касовому апарату (книга на 159 сторінках).
До набрання рішенням у цій справі законної сили - зберігати дані докази в матеріалах справи.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.М. Недашківська