05 березня 2014 року 17 год. 15 хв. Справа № 808/1235/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
18 лютого 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі іменується - позивач) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути на його користь суму податкового боргу зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 1623 грн. 60 коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що податковий борг виник внаслідок систематичної несплати відповідачем в повному обсязі зобов'язань зі сплати єдиного податку, та при реалізації владної управлінської функції суб'єктом владних повноважень відносно суб'єкта господарювання винесено податкову вимогу, якою покладено обов'язок здійснити платіж на користь Державного бюджету України. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Ухвалою судді від 19.02.2014 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05.03.2014.
05.03.2014 позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, проте подав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання також не прибув, проте надав до канцелярії суду заяву про визнання позову в повному обсязі та клопотав про розгляд справи за його відсутності.
Суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 КАС України, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1, пройшла процедуру державної реєстрації, а відтак набула правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні припису статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV (далі іменується - Закон України №755-IV).
На підставі заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 28.09.2012 починаючи з 01 жовтня 2012 року відповідача переведено на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, як платника єдиного податку другої групи (ставка у відсотках доходу - 20%), вид діяльності відповідачем визначений як технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код згідно КВЕД 45.20).
Згідно даних облікової картки платника податків та розрахунку заборгованості за ним обліковується заборгованість зі сплати єдиного податку з 31.12.2012 по 30.09.2013, яка складає 1620 грн. 21 коп. та залишок несплаченої пені у сумі 03 грн. 39 коп.
Отже, сума заборгованості відповідача зі сплати єдиного податку становить 1620 грн. 21 коп. + 03 грн. 40 коп. = 1623 грн. 60 коп.
За приписами пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України (далі іменується - ПК України) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 статті 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України до другої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
Відповідно до пункту 293.1 статті 293 ПК України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Згідно із підпунктом 2 пункту 293.2 статті 293 ПК України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Пунктами 295.1 та 295.2 статті 295 ПК України визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Пунктом 295.4 статті 295 ПК України визначено, що сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.
Згідно із пунктом 295.8 статті 295 ПК України, у разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до органу державної податкової служби подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності.
Пунктом 300.1 статті 300 ПК України визначено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Як вбачається з наведених норм, обов'язок зі сплати єдиного податку суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ставиться в залежність лише від належної реєстрації такої особи як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування ним спрощеної системи оподаткування у відповідності з вимогами законодавства.
Судом встановлено, що в порушення зазначених норм, відповідач не сплачував вчасно встановленого розміру ставки єдиного податку, внаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати єдиного податку перед бюджетом в сумі 1623 грн. 60 коп.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Оскільки податкове зобов'язання відповідачем не сплачено в установлені строки, таке податкове зобов'язання набуло статусу податкового боргу.
За приписами пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань відповідачу 16.07.2013 направлено податкову вимогу №101-11, яка отримана особисто відповідачем 20.08.2013.
Пунктом 60.1 статті 60 ПК України визначені обставини за наявності яких податкова вимога вважається відкликаною.
З матеріалів справи вбачається, що податкова вимога від 16.07.2013 №101-11 є невідкликаною (чинною).
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктами 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідач не надав до суду жодних заперечень проти позову та доказів, які б спростовували вимоги позивача. Разом з тим, судом встановлена правомірність заявлених позивачем вимог та з урахуванням визнання позову в повному обсязі відповідачем.
Встановлені судом обставини по справі підтверджені доказами, зібраними під час її розгляду.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до приписів пункту 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 17, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1) на користь Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області суму податкового боргу зі сплати єдиного податку з фізичних осіб - підприємців в розмірі 1623 (одна тисяча шістсот двадцять три) грн. 60 (шістдесят) коп., яку зарахувати на р/р №31511970700009, код платежу: 18050400, отримувач: Місцевий бюджет Шевченківського району, код отримувача: 38025367, банк: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.М. Недашківська