19 лютого 2014 року м. Київ К/9991/59492/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Костенка М.І.
Степашка О.І.
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.02.2012 р.
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 р.
у справі № 2а/1770/513/2012
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У лютому 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФО-П ОСОБА_4) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області (далі - відповідач, Кузнецовська ОДПІ), в якому просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 20.10.2011 р. № 0116731740 та № 0116741740.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.02.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 р., адміністративний позов задоволено у повному обсязі: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції в Рівненській області форми «Р» від 20.10.2011 р. № 0116731740 та № 0116741740. Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.02.2012 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Позивач своїм процесуальним правом не скористалась, письмових заперечень на касаційну скаргу не надала.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 14.09.2011р. по 27.09.2011 р. Кузнецовською ОДПІ було проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, за період з 30.07.2009 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої було складено акт № 1047/2689903385/17 від 04.10.2011 р., яким встановлено порушення абз. «а» п. 19.1 ст. 19, п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9, п.п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 13, абз. «б» п. 1 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. «Про прибутковий податок з громадян», абз. 6 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, а саме заниження суми оподаткованого доходу за період з 30 липня по 31 грудня 2009 р. на 36 385, 5 грн., за 2010 р. - на 1 150 221, 79 грн. та донараховано податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктом підприємницької діяльності за період з 30.07.2009 по 31.12.2009 р. в сумі 5 457, 83 грн., за 2010 р. в сумі 172 533, 27 грн.; п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме занижено суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість на 441 399 грн., в тому числі за жовтень 2010 р. - 95 356 грн., листопад 2010 р. - 72 768 грн., грудень 2010 р. - 87 184 грн., січень 2011 р. - 88 756 грн., лютий 2011 р. - 48 904 грн., березень 2011 р. - 48 431 грн.; абз. «а» п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме неподання податкових декларацій по ПДВ за вересень-грудень 2010 р. та січень-березень 2011 р.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р»: - від 20.10.2011 р. № 0116731740, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього на суму 506 927 грн., у тому числі за основним платежем - 441 399 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 65 528 грн.; - від 20.10.2011 р. № 0116741740, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктом підприємницької діяльності» всього на суму 177 991, 10грн.
21.12.2011 р. рішенням Володимирецького відділення Кузнецовської ОДПІ внесено зміни в податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0116731740 від 20.10.2011 р., яким зменшено суму штрафної (фінансової) санкції і визначено її в розмірі 65 358 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем були оскаржені в адміністративному порядку. Рішенням ДПС України від 20.01.2012 р. скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 20.10.2011 р. № 0116741740 та № 0116731740 (з урахуванням змін від 21.12.2011 р. № 6564/17-158) та рішення ДПА у Рівненській області від 23.12.2011 р. № 25482/25-16/534 про результати розгляду скарги - без змін.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_4 здійснювала такі види господарської діяльності: гуртова та роздрібна торгівля, заготівля ягід, грибів та іншої с/г продукції. З 06.08.2009 р. по 30.06.2011 р. підприємець перебувала на спрощеній системі оподаткування, відповідно до свідоцтв про сплату єдиного податку від 06.08.2009 р., від 01.01.2010 р. та від 01.01.2011 р.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суди попередніх інстанцій правомірно не погодилися з висновком податкового органу, щодо отримання позивачем виручки від Старорафалівського СТ у сумі 48 514 грн. від виду підприємницької діяльності, який в свідоцтво платника єдиного податку не внесений, а саме «гуртова торгівля» та дійшли вірного висновку, що в даному випадку мав місце факт отримання позивачем товарів на загальну суму 48 514 грн., а не виручки, як зазначено в Акті, що підтверджується первинними документами долученими до матеріалів справи.
Крім того, в період перебування на спрощеній системі оподаткування позивачем сплачувався єдиний податок в сумі 200 грн. щомісяця, що відповідачем не оспорювалось.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.
Суб'єкт малого підприємництва має право займатись будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватись з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони. За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані. Наявність певного рядка в заяві суб'єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування. Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій, правомірно не погодилися з висновком податкового органу, щодо необхідності оподаткування на загальних підставах сум, які суб'єкт господарювання отримав не від виду діяльності, що визначена у свідоцтві про сплату єдиного податку.
Щодо отримання позивачем виручки у 2010 році, то необхідно зазначити наступне.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності» від 03.07.1998 р. № 727/98, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва як фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000 гривень.
При цьому, стаття 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності» передбачає, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Таким чином, для встановлення факту перевищення гранично допустимої межі виручки Кузнецовська ОДПІ зобов'язана була встановити розмір грошових коштів, що фактично були отримані позивачем на розрахунковий рахунок або готівкою.
Однак, відповідачем не надано документів, які підтверджують факт отримання вказаної суми виручки на рахунок або в касу позивача.
Крім того, листи від вказаних в акті перевірки постачальників даного виду товару № 3 від 12.01.2012 р. (ДЛГП «Звіробій») та № 1 від 12.01.2012 р. (ПП Полісся-агропром») спростовують твердження податкового органу, зафіксовані в акті перевірки щодо отримання позивачем товару (грибів-лисичок) в кількості 12 620 кг. на загальну суму 96 740 грн. для послідуючого продажу ФОП ОСОБА_5 в липні 2010 р.
Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку та не погодились з твердженням відповідача, щодо отримання ФОП ОСОБА_4 виручки в сумі 1 856 949, 06 грн. за 2010 р., оскільки дане твердження базувалось лише на підставі акту перевірки КП «Володимирецький КГХ», в якому відображено ряд бухгалтерських проводок, зроблених головним бухгалтером підприємства без будь-якого погодження з позивачем. Кузнецовською ОДПІ не було досліджено первинних документів та не встановлено суті господарських операцій, які мали місце.
Виходячи з того, що відповідачем не доведено, що позивачка в охопленому перевіркою періоді отримала доходи в обумовлених актом перевірки розмірах, тобто досягнула граничного обсягу господарських операцій, що передбачають перехід на загальну систему оподаткування та реєстрацію платником податку на додану вартість, підстав для нарахування їй податкових зобов'язань з ПДВ та застосування штрафної санкції з ПДВ, у податкового органу не було.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій, правомірно не погодилися з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та дійшли правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.10.2011 р. № 0116731740 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 441 399 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 63 828 грн. є протиправним.
Щодо висновків відповідача про необхідність застосування до позивача штрафу за неподання до податкового органу декларацій з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Враховуючи зазначене, а також те, що до дати реєстрації платником податку на додану вартість (у тому числі і несвоєчасної реєстрації) особа не має права на подання податкової декларації, то штрафні санкції, передбачені пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість суб'єктом підприємницької діяльності, який не подав до органу податкової служби заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість, не застосовуються.
За вказаних обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для нарахування позивачу спірних податкових зобов'язань.
Таким чином, беручи до уваги зазначені норми та встановлені обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби - відхилити.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.02.2012 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 р. у справі №2а/1770/513/2012 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько
Судді: (підпис) М. І. Костенко
(підпис) О. І. Степашко