"05" березня 2014 р. м. Київ К/800/66573/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Бухтіярової І.О. Костенка М.І.
при секретарі судового засідання Сватко А.О.
за участю представників сторін: позивача - Гоцка Р.В.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 р.
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р.
у справі № 819/208/13-а (№ 876/5436/13)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Збаразький цукровий завод»
до Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
У січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Збаразький цукровий завод» (далі - позивач, ТОВ «Збаразький цукровий завод») звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Збаразька МДПІ), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення рішення від 18.09.2012 р. № 0000272301.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. позов задоволено: податкове повідомлення-рішення Збаразької МДПІ від 18.09.2012 р. № 0000272301 - скасовано.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р. постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 р. змінено у частині мотивів задоволення позову ТОВ «Збаразький цукровий завод»; у решті постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 р. залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р., прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р. - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 16.08.2012 р. по 30.08.2012 р. на підставі наказу від 15.08.2012 р. № 355 та направлення № 000148 від 16.08.2012 р., відповідно до пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, посадовою особою Збаразької МДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Збаразький цукровий завод» щодо правильності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. та дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт від 04.09.2012 р. №720/2201/35617045 та встановлено порушення позивачем вимог статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення ТОВ «Збаразький цукровий завод» суми податкового кредиту з податку на додану вартість всього в сумі 2 285 870 грн. та завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 24 декларації) за жовтень 2011 року в сумі 99 050 грн., за листопад 2011 року в сумі 506 368 грн., за грудень 2011 року в сумі 1 301 853 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 18.09.2012 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000272301, яким позивачу, за порушення пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 907 271 грн., в тому числі за жовтень 2011 року в сумі 99 050 грн., за листопад 2011 року в сумі 506 368 грн., за грудень 2011 року в сумі 1 301 853 грн.
За результатами адміністративного оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення, рішенням ДПС у Тернопільській області від 30.11.2012 р. № 15358/10/10-207/314 та рішенням ДПС України від 08.01.2013 р. №110/6/10-2115, скарги ТОВ «Збаразький цукровий завод» залишені без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.
Як вбачається з акту перевірки від 04.09.2012 р. № 720/2201/35617045, підставами для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням № 0000272301 від 18.09.2012 р., слугували твердження перевіряючого про формування платником податків показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документально.
Судом першої інстанції позов було задоволено з тих мотивів, що посилання податкового органу на незазначення в актах виконаних робіт вимірників (у натуральному та вартісному виразі) по договору № 21/10 від 21.10.2011 р. між TOB «Радотранс» та TOB «Збаразький цукровий завод» про надання послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню транзитних, експортних, імпортних і внутрішніх вантажів є безпідставним, оскільки у кожному акті виконаних робіт зазначається станція відправки та кількість вагонів, одиницю виміру - тонни, кількість та ціна (вартісний вимір).
Суд апеляційної інстанції, змінюючи постанову окружного адміністративного суду у частині мотивів задоволення позову і залишаючи у решті постанову від 28.02.2013 р. без змін, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходив з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2011 р. ТОВ «Збаразький цукровий завод» (Замовник) уклало договір № 21/10 на транспортно-експедиційне обслуговування транзитних, експортних, імпортних і внутрішніх вантажів з ТОВ «Радотранс» (Експедитор), за умовами якого товар має бути поставлений залізничним транспортом на умовах СРТ Ілічівськ-Паромна.
Згідно з додатком № 1/03 від 21.10.2011 р. експедитор забезпечує пломбування вагонів, митне оформлення, транспортно-експедиційні послуги (включаючи винагороду експедитору), оплату залізничного тарифу.
Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт містять інформацію про зміст господарських операцій, а саме забезпечення експедитором подачі вагонів до місця навантаження, сертифікування, митне оформлення та відправку цукру до станції Іллічівськ-Паромна (експ. на Батумі). При цьому у цих актах виконаних робіт зазначено про відправку вантажу зі ст. Збараж Львів Ж.Д., кількість вагонів, одиницю виміру - тонни, кількість та ціна (вартісний вимір).
Реальність здійснення господарської операції за договором № 21/10 від 21.10.2011 р. підтверджується вантажними митними деклараціями, інвойсами, сертифікатами відповідності товару, свідоцтвами про якість цукру білого кристалічного.
Зазначені первинні і розрахункові документи складені за результатами проведених операцій та не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що у свою чергу спростовує посилання податкового органу на те, що акти виконаних робіт не відповідають законодавчо встановленим вимогам.
Також, згідно акту податкової перевірки, обґрунтовуючи висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства у перевіряємий період відповідач посилався на доводи про завідому збитковість операції з придбання та подальшої реалізації цукру білого кристалічного ТОВ «Збаразький цукровий завод» з метою формування від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2011 року.
Заперечуючи такі твердження податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів.
Так, відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно акту податкової перевірки відповідач обґрунтовує свої доводи тим, що витрати на придбанням цукру, реалізованого у подальшому на експорт ТОВ «Мега Продукт» (м. Тбілісі, Грузія), ТОВ «ЛЬЧ Офіс» (м. Софія, Болгарія) у період жовтень-грудень 2011 року склали 13 959 045,84 грн., а дохід від реалізації цукру - 11 066 091,56 грн. При цьому податковий орган вважає, що купівля ТОВ «Збаразький цукровий завод» цукру та його подальша реалізація на експорт за ціною, нижчою від ціни придбання, не були зумовлені характером господарської діяльності позивача.
При цьому, податковим органом, як в ході перевірки, так і в ході судового розгляду справи, не доведено правовими засобами, передбаченими пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», факту порушення позивачем порядку формування звичайної ціни на цукор як на території України, так і за її межами.
Крім того, збитковість конкретної господарської операції сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності платника податків такою, що не пов'язана з його господарською діяльністю, а питання щодо наявності підстав для віднесення сум витрат, понесених у зв'язку із здійсненням такої діяльності, до податкового кредиту повинно вирішуватися з урахуванням конкретних обставин здійснення господарської діяльності платника, його дійсних намірів та об'єктивних умов, що вплинули на фінансові результати господарської діяльності.
Таким чином, висновки податкового органу викладені в акті податкової перевірки щодо вчинення платником податків порушень податкового законодавства, у період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.
За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення № 0000272301 від 18.09.2012 р., оскільки вказане податкове повідомлення-рішення було винесено податковим органом за відсутності доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
Беручи до уваги вищезазначені правові норми, встановлені фактичні обставини справи та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р., змінену постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р., у справі № 819/208/13-а (№ 876/5436/13) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя(підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова
(підпис) М.І. Костенко