Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
05 березня 2014 р. № 820/1950/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,
при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,
за участю: представника позивача - Ніколаєва О.В.,
представника відповідача - Колеснік О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області
про скасування рішень ,-
Позивач, Військова частина НОМЕР_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області за №1 від 23.01.2014 року про застосування до військової частини НОМЕР_1 суми штрафної санкції у розмірі 24005,01 грн., №2 від 23.01.2014 року про застосування фінансової санкції у розмірі 170,0 грн., №3 від 23.01.2014 року про застосування фінансової санкції у розмірі 340,0 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно нарахував фінансові санкції Військовій частині НОМЕР_1 , а рішення Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області за №1 від 23.01.2014 року про застосування до військової частини НОМЕР_1 суми штрафної санкції у розмірі 24005,01 грн., №2 від 23.01.2014 року про застосування фінансової санкції у розмірі 170,0 грн., №3 від 23.01.2014 року про застосування фінансової санкції у розмірі 340,0 грн. є неправомірними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, отже, підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі рішення Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області за №1 від 23.01.2014 року про застосування до військової частини НОМЕР_1 суми штрафної санкції у розмірі 24005,01 грн., №2 від 23.01.2014 року про застосування фінансової санкції у розмірі 170,0 грн., №3 від 23.01.2014 року про застосування фінансової санкції у розмірі 340,0 грн. є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 перебуває на обліку як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області.
Судом встановлено, що на підставі направлення від 27.12.2013 р. №72, виданого Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області та статті 13-1 та абзацу 6 пункту 7 розділу 8 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та відповідно до наказу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області від 27.12.2013 року №109 проведена позапланова перевірка Військової частини НОМЕР_1 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати страхових внесків та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України за період з 01.06.2009 р. по 30.12.2013 р., а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за 2009-2012 роки та січень - листопад 2013 року, за результатами якої відповідачем складено акт №72 від 30.12.2013 року.
На підставі висновків акту перевірки №72 від 30.12.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області були прийняті рішення: №1 від 23.01.2014 р. про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відповідно до якого застосовано до Військової частини А-2136 фінансові санкції в розмірі 24005,01 грн.; №2 від 23.01.2014 р. про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, відповідно до якого застосовано фінансові санкції в розмірі 170,0 грн.; №3 від 23.01.2014 р. про застосування фінансових санкцій за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески, відповідно до якого застосовано фінансові санкції в розмірі 340,0 грн.
Вказаними рішеннями на підставі пунктів 3,5,6 частини 9 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до Військової частини НОМЕР_1 застосовано фінансові санкції за період з 01.06.2009 року по 30.12.2013 року.
Однак, суд не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки №72 від 30.12.2013 року та прийнятими рішеннями, виходячи з наступного.
Необхідно зазначити, що механізм та підстави сплати страхових внесків встановлені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в ст. 5 якого визначено, що Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом 6 ч.2 ст. 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхувальник зобов'язаний, зокрема, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частиною 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).
Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 6 частини 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків накладається штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, законодавець встановлює для страхувальників обов'язок щодо своєчасної сплати страхових внесків до територіальних органів Пенсійного фонду.
Оскаржувані позивачем рішення, як спосіб реалізації владних управлінських функцій, прийняті начальником Управління на підставі п. 3,5,6 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Проте зазначені норми виключені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” з 01.01.11 р. (розділ 8 “Прикінцеві та Перехідні положення”).
Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідачем на момент застосування фінансових санкцій, застосована неіснуюча норма Закону, що доводить безпідставність прийняття спірного рішення відповідно п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України.
Також суд вважає за доцільне зазначити, що згідно позиції Конституційного Суду України, наведеній у п. 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-7/99 від 09.02.99 р., викладеної стосовно дії загально-правового принципу норми права у часі, за якою, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Як зазначено в абз. 1 даного Рішення, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування санкцій, вона діяла з 01.01.04 р. до 01.01.11 р., саме цей проміжок часу норма визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Як зазначено в абз. 4 вказаного Рішення, відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу. На момент прийняття спірного рішення норм, які встановлюють відповідальність за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати, не існувало.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності, викладених в п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України.
Таким чином, у відповідача були відсутні можливості застосування норм права, які втратили чинність відповідно абз. 6 п. 7 розділу 8 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, якими за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережені повноваження застосування фінансових санкцій, якими вони були наділенні до набрання чинності даного Закону. Збережені функції застосування санкцій слід розуміти виключно тих, які існують на момент їх застосування, а не тих, які існували раніше. Тобто відповідачем безпідставно право на застосування санкцій (компетенція) прирівняне до підстав відповідальності.
Відповідно ч. 15 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно абз. 5 та абз. 6 п. 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, який набрав чинності з 01.01.11 р., передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.11 р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.11 р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.11 р., в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.11 р. не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Суд звертає увагу на те, що поняття застосування штрафних санкцій з їх стягненням розрізняється, оскільки право на стягнення вже визначеного боргу, в т.ч. по штрафним санкціям, у відповідача існує, але на застосування штрафних санкцій та пені за період, на який не розповсюджується положення абз. 5 та абз. 6 п. 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, у відповідача відсутнє.
Відповідно до п.п.2 ч.1 ст.64 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право не частіше одного разу на календарний рік проводити планові, а також у випадках, передбачених законодавством, - позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах і організаціях та у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок.
Однак, як встановлено судом, відповідач, починаючи з 2009 року не перевіряв правильність та повноту нарахування та своєчасність сплати внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування Військовою частиною НОМЕР_1 .
Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх доказів, не довів правомірності прийнятих ним рішень, щодо застосування фінансових санкцій.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведені норми, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті рішень №1 від 23.01.2014 року про застосування до військової частини НОМЕР_1 суми фінансової санкції у розмірі 24005,01 грн., №2 від 23.01.2014 року про застосування фінансової санкції у розмірі 170,0 грн., №3 від 23.01.2014 року про застосування фінансової санкції у розмірі 340,0 грн., було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи.
В зв'язку з вищевикладеним, дії відповідача не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги в частині скасування рішень відповідач є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними рішень Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області за №1 від 23.01.2014 року про застосування до військової частини НОМЕР_1 суми штрафної санкції у розмірі 24005,01 грн., №2 від 23.01.2014 року про застосування фінансової санкції у розмірі 170,0 грн., №3 від 23.01.2014 року про застосування фінансової санкції у розмірі 340,0 грн., суд зазначає наступне.
Вимоги про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним. Отже щодо позовних вимог про визнання протиправними рішень Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області за №1 від 23.01.2014 року, №2 від 23.01.2014 року, №3 від 23.01.2014 року слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області про скасування рішень - задовольнити частково.
Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області за №1 від 23.01.2014 року про застосування до військової частини НОМЕР_1 суми фінансової санкції у розмірі 24005,01 грн., №2 від 23.01.2014 року про застосування фінансової санкції у розмірі 170,0 грн., №3 від 23.01.2014 року про застосування фінансової санкції у розмірі 340,0 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 183.0 грн. (сто вісімдесят три гривні 00 копійок).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 11 березня 2014 року.
Суддя Д.В. Бездітко