"06" березня 2014 р. м. Київ К/800/53376/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Пасічник С.С.
Кочана В.М.,
Олексієнка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопромислова судноплавна компанія «Капітан» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року у справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопромислова судноплавна компанія «Капітан» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
В жовтні 2010 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопромислова судноплавна компанія «Капітан» про стягнення з відповідача на користь позивача адміністративно-господарських санкцій в сумі 198 534,00 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році та пені в сумі 7657, 46 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року, позов задоволено.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем не виконано всі необхідні дії для створення робочих місць з працевлаштування інвалідів за 2009 рік.
Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати й прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Водночас, слід звернути увагу й на той факт, що поряд з обов'язком самостійного працевлаштування інвалідів положеннями ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємства також покладено і обов'язок щодо надання державній службі зайнятості відповідної інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» від 10.02.2007 р. № 42 роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів; звіт складається роботодавцями щороку до 01 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації.
Відповідач не був зареєстрований у відповідному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням та звіти за формою № 3-ПН «Про наявність вакансій» протягом 2009 р. до відділення Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів не подавав.
Звіти за формою № 3-ПН «Про наявність вакансій» протягом 2009 р. ТОВ «Рибопромислова судноплавна компанія «Капітан» до центру зайнятості не подавались. Разом з тим, відповідачем й не подавались звіти до відділення Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем проводилась перевірка відповідача щодо дотриманням ним вимог статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», за результатами якої складено акт № 176 від 01.07.2010 р., в якому відображено встановлені в ході перевірки порушення вимог законодавства.
На підставі вказаної перевірки та відповідно до розрахунку адміністративно- господарських санкцій Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 05.08.2010 р. № 03-1/1657, нарахованих відповідачу за 2009 р., норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 21 особу, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність осіб - 0; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів й не зайнятих ними - - 21; середньорічна заробітна плата штатного працівника складає - 9454,00 грн.; а тому сума адміністративно - господарських санкцій за недотримання відповідачем у 2009 р. нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до частини 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» складає - 198534, 00 грн.
Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
На підставі вищевказаної статті відповідачу було нараховано пеню в сумі 7657,46 грн., оскільки останнім не сплачено адміністративно - господарських санкцій у строк, встановлений чинним законодавством.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено, що ТОВ «Рибопромислова судноплавна компанія «Капітан» не вживало заходів, передбачених законодавством, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушень в сфері господарських правопорушень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.210,220,222,223,224,230,231 КАС України, колегія суддів
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопромислова судноплавна компанія «Капітан» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді: Пасічник С.С.
Кочан В.М.
Олексієнко М.М.