06 березня 2014 року м. Київ К/800/43622/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,
Провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, заступника Голови Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
05 березня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (далі - ТОВ «Васт-Транс») пред'явило позов до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, заступника голови Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті про визнання протиправною відмову Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті у наданні адміністративної послуги з видачі дозволів на поїздку територією іноземних держав під час перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні; визнання протиправною відмову заступника Голови Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті Рака Генадія Леонідовича у видачі документів дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами; зобов'язання Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті надати адміністративну послугу з видачі дозволів на поїздку територією іноземних держав під час перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні на 2013 рік з розрахунку 200 дозволів на місяць.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями скаржник оскаржив їх.
У касаційній скарзі ТОВ «Васт-Транс», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Судами встановлено, що ТОВ «Васт-Транс» надає послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом.
13 лютого 2013 року позивач звернувся до Голови Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті з листом про надання адміністративної послуги з видачі місячного об'єму наступних дозволів: Туреччини - 60 штук, Республіки Білорусь - 70 штук, Литви - 20 штук, Угорщини - 20 штук, Польщі - 30 штук на підставі п. 3.1 Порядку оформлення та видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку.
Листом за підписом заступника Голови Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті Рака Г.Л. від 22 лютого 2012 року №910/7/15-13 у видачі вказаних дозволів позивачу було відмовлено.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана відмова є законною та обґрунтованою внаслідок відсутності правових підстав для надання дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, зважаючи на те, що позивачем при зверненні до відповідача з метою отримання дозвільних документів не було дотримано вимог Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2004 року № 757 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2004 року за № 1075/9674 (далі - Порядок).
Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився і залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2013 року без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій погоджується із огляду на наступне.
Згідно вимог частини 3 статті 2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» видача дозволів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та дозволів Європейської Конференції Міністрів Транспорту (ЄКМТ) на перевезення вантажів автомобільним транспортом між державами - членами ЄКМТ здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених міжнародними договорами України з питань міжнародних автомобільних перевезень та Законом України «Про автомобільний транспорт».
Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон України № 2344-III) регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Статтею 53 Закону країни «Про автомобільний транспорт» визначено, що організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.
Відповідно до частин 1, 3 статті 55 Закону України № 2344-III види дозвільних документів та порядок їх розподілу, видачі та використання українськими перевізниками при перевезенні по території іноземних країн визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, з урахуванням вимог законодавства України та законодавства країни, по території якої буде здійснюватися перевезення.
Міжнародні автомобільні перевезення іноземними перевізниками по території України здійснюються за наявності в перевізника українського дозволу або інших дозвільних документів, якщо інше не передбачено законодавством України.
Порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обліку та обміну визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Статтею 6 Закону України № 2344-III передбачено, що загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує, зокрема, нормативно-правове регулювання діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про адміністративні послуги» надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах.
Указом Президента України від 12 травня 2012 року № 581 затверджено Положення про Міністерство інфраструктури України, відповідно до якого Міністерство інфраструктури України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство інфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики, зокрема, у сфері автомобільного транспорту.
Також, згідно підпункту 4.8.1 пункту 4.8 Положення про Міністерство інфраструктури України, Міністерство інфраструктури України затверджує види дозвільних документів та порядок їх розподілу, видачі та використання українськими перевізниками при перевезенні територіями іноземних держав.
З наведеного слідує, що повноваження щодо впорядкування системи оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом в силу вимог статті 55 Закону України № 2344-III належать Міністерству інфраструктури України.
Наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2004 року № 757 затверджений Порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку.
Згідно вимог пункту 3.1 Порядку оформлення та видача дозволів проводяться в пунктах видачі дозволів Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів (далі - пункт видачі дозволів).
Пунктом 3.3 Порядку передбачено, що оформлення та видача дозволів на виконання перевезень вантажів проводяться у пунктах видачі дозволів територіальних органів Укртрансінспекції України при пред'явленні оригіналів реєстраційних документів на транспортний засіб; оригіналів відповідних сертифікатів на автотранспортний засіб; оригіналів документів на вантаж, за винятком здійснення порожньої подачі транспортного засобу, з обов'язковим занесенням отриманих дозволів до реєстру виданих іноземних дозволів (додаток 2). Перевізник забезпечується тільки дозволами, необхідними йому для конкретної поїздки.
Реєстр виданих іноземних дозволів ведеться в установленому законодавством порядку.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем до заяви про надання дозволів від 13 лютого 2013 року № 88 документів, передбачених пунктом 3.3 Порядку, додано не було, як і не надано відомості про конкретні поїздки.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права та прийшли до вірного висновку про те, що оскаржувана відмова відповідача відповідає вимогам Закону у зв'язку з недотриманням при зверненні за отриманням дозволів вимог, передбачених Законом, а тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судових рішень, тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: