"27" лютого 2014 р. м. Київ К/800/14558/13
27 лютого 2014 року м. Київ К/800/14558/13 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого Гаманка О.І. суддів Білуги С.В. Загороднього А.Ф. розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства надзвичайних ситуацій України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,- в с т а н о в и л а:
У липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Міністерства надзвичайних ситуацій України (надалі - МНС України) та зобов'язати виплатити йому одноразову грошову допомогу в сумі 266 091,00 грн. в порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), пораненні (контузії, травми або каліцтва), призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб".
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись судовими рішеннями по справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 05.08.1976 року був прийнятий на військову службу і по 01.01.2004 року проходив службу в Збройних Силах, а з 01.01.2004 року і по 30.12.2010 року - в органах МНС України, звідки наказом МНС України від 30.12.2010 року № 225о/с його було звільнено зі служби у відставку, з виключенням з військового обліку, за пунктом 99 підпунктом « 3» Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (за станом здоров'я).
У червні 2011 року позивач надіслав до ГУ МНС у Львівській області заяву для призначення йому одноразової допомоги відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 908.
Заяву було задоволено та відповідно до вищевказаного Порядку ОСОБА_1 було виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 69 600,00 грн.
У січні 2012 року позивач звернувся до МНС України із заявою, у якій просив переглянути розмір одноразової грошової допомоги та призначити йому допомогу відповідно доположень статті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в порядку і на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 499, з огляду на те, що із загального стажу служби, який складає 34,5 роки - 27 років він проходив службу в підрозділах цивільного захисту в складі Збройних Сил, звільнений у відставку у чині полковника Збройних Сил, а основною причиною стійкої втрати його працездатності стало виконання обов'язків військової служби під час ліквідації у 1986 році наслідків Чорнобильської катастрофи в складі в/ч НОМЕР_1 ОдВО.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач на момент звільнення зі служби у відставку за станом здоров'я не був військовослужбовцем і не був звільнений з військової служби, так як добровільно припинив службу в Збройних Силах України у 2004 році.
Судами було встановлено, що як особа начальницького складу органів цивільного захисту, звідки позивач був звільнений у відставку, він скористався своїм правом на отримання одноразової грошової допомоги у встановленому законодавством порядку й не оскаржив рішення про виплату йому даної допомоги внаслідок інвалідності, що настала в період проходження служби, в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою.
Згідно з Положенням про Міністерство з надзвичайних ситуацій України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 402, відповідач не є військовим формуванням чи правоохоронним органом, а є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, рятувальної справи та гасіння пожеж, державного нагляду у сфері техногенної, пожежної, промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, пов'язана із забезпеченням пожежної безпеки, запобіганням і реагуванням на інші надзвичайні ситуації техногенного, природного та військового характеру, ліквідацією їх наслідків, захистом населення і територій від їх негативного впливу.
Частиною другою статті 56 цього Закону передбачено, що у разі інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року № 908.
Згідно з положенням пункту 3 Постанови розмір одноразової грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення (посадового окладу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294) за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день втрати працездатності, а особа, звільнена із служби, - на день звільнення.
На момент встановлення позивачу інвалідності позивач перебував на службі цивільного захисту - державній службі особливого характеру, що не є військовою службою.
З 2004 року позивач втратив статус військовослужбовця, погодившись на переведення його до складу служби цивільного захисту МНС України, а тому дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України № 499 на нього не поширюється.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Постановлені у справі рішення судів є законними та обґрунтованими, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства надзвичайних ситуацій України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії- без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф.Загородній